Рішення № 115353606, 01.12.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15958/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судових засідань Гриб А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) надійшла позовна заява до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд. 13 (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

-постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, складену відносно позивача за ч. 1 ст. 121 КУпАП, визнати протиправною та скасувати, справу закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є протиправною, оскільки складена з порушенням встановленого законом порядку. Крім того, позивач вказує про те, що копію спірної постанови не отримував.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив.

Відзив обґрунтований тим, що оскаржувана постанова є правомірною, а дії по її складанню ґрунтуються на законі. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що відсутність можливості долучити матеріали відеофіксації правопорушення зумовлені тим, що строк зберігання відеофайлів сплив.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

Ухвалою від 18.09.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 09.10.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та витребував додаткові докази.

Ухвалою від 07.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою від 20.08.2023 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 20.08.2023 о 03 год. 20 хв. у м. Чоп, вул. Млинна, 8 водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1.ґ. ПДР. Дії позивача кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що позивач керував автомобілем марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 .

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Частиною 2 статті 19Конституції Українивід 28.06.1991№254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з частиною першою статі 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як передбачено приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій зазначено про те, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

За правилами статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підпадає під ознаки складу вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Крім того, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

У свою чергу, статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що позивач керував автомобілем марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому за інформацією з централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості про наявність на 20.08.2023, тобто на день керування, чинного полісу на транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_2 відсутні. Доказів протилежного ні позивачем, ні його представником не долучено.

Таким чином, посадовою особою ВП №1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області цілком обґрунтовано було складено постанову про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Суд також бере до уваги той факт, що протягом усієї тривалості судового розгляду позивач жодним чином не заперечував обставини, викладені у спірній постанові, як і не спростовував факт керування транспортним засобом без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У свою чергу, заперечення проти кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КУпАП суд оцінює критично, позаяк з обставин справи вбачається, що постанова складена за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, котра, у свою чергу, покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність оскаржуваного рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами.

Аналізуючи доводи позивача про порушення його прав при складенні спірної постанови, суд зауважує про наявність копії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у матеріалах справи. Між тим, долучена копія не дозволяє належним чином ідентифікувати наявність проставленого підпису про роз`яснення позивачу його прав за ст. 268 КУпАП.

Водночас доцільно зауважити про те, що окремі недоліки документування правопорушення не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.10.2018 №1026 (далі Інструкція №1026) строк зберігання відеозаписів становить: 1) з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб; 2) з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб; 3) у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб; 4) під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань.

Тобто цитована норма дійсно встановлює, що відеозаписи з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА зберігаються упродовж 30 діб.

Між тим, цитована норма Інструкції №1026 не звільняє відповідача від обов`язку доводити правомірність оскаржуваної постанови, що встановлений процесуальним законом.

Таким чином, посилання представника відповідача на неможливість долучення відеоматеріалів у зв`язку зі спливом строку їх зберігання є неприйнятним.

Разом із цим, суд зауважує про те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Більше того, позивач не був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою під час оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у суді.

За таких обставин суд відхиляє посилання позивача на порушення процедури складання спірної постанови, а саме щодо не надання можливості користуватися послугами.

На переконання суду, не заслуговують на увагу твердженнями позивача про те, що він був позбавлений можливості надавати пояснення щодо виявленого порушення, оскільки такі доводи позивача не є беззаперечним доказом неправомірності дій посадових осіб відповідача.

Поряд із цим, позивач упродовж усього судового розгляду не навів переконливих аргументів про те, яким чином його пояснення спростовують факт відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.08.2023 за ч. 1 ст. 121 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 01 грудня 2023 року.

Суддя В.Й. Данко