Рішення № 115342307, 01.12.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/34728/22

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 23.08.2022 №UA10100/2022/000130/1 про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, митницею не доведено. Крім того, зазначив про те, що платіжні документи не вдалося надати, оскільки розрахунки проводилися готівкою. Отже, основним документом, що підтверджує митну вартість є рахунок-фактура. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості, посилаючись на цінову інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Ухвалою суду позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, не містили документів, які об`єктивно підтверджували числові значення митної вартості товару. Зокрема, при митному оформленні не було надано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не було надано прибуткового касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою. Декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МК України. Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб задекларованої вартості, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58 МК України, ст. 368 МК України. З огляду на викладене, відповідач, при митному оформлені легкового автомобіля, що ввозився на адресу позивача, був позбавлений можливості оцінити документи, які містять об`єктивну інформацію про числові значення митної вартості.

Представник відповідача подав до суду клопотання про повернення позову позивачу на підставі п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що позов подано та підписано не уповноваженою особою, оскільки на підтвердження своїх повноважень адвокат не надав договору про надання правової допомоги.

Представник позивача надіслав до суду заперечення на клопотання та зазначив, що ордер є самостійним документом, який підтверджує повноваження адвоката.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Отже, для представництва особи в адміністративній справі адвокат повинен мати або ордер або довіреність.

Рішенням Національної Асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення).

Частинами 1 - 8 даного Положення встановлено єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Ордер на надання правової допомоги - це письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта (п.11 Положення).

Відтак, доводи відповідача з приводу непідтвердження повноважень представника позивача на звернення до суду з вказаним позовом є безпідставними.

Крім того, представник позивача до своїх заперечень долучив копію договору про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

01.06.2022 ОСОБА_1 на підставі довіреності від 01.06.2022, зареєстрованої в реєстрі за № 201, уповноважила ОСОБА_2 придбати на її ім`я за кордоном транспортні засоби, перегнати вказані транспортні засоби та виконувати інші дії, визначені цією довіреністю.

18.07.2022 в Королівстві Данії Шилюк В.В. в інтересах ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль марки Ford, модель - С-МАХ, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, тип кузова - універсал, колір - чорний, країна виробництва - DЕ, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік - 2010.

23.08.2022 митним брокером подано митну декларацію № UА 101020/2022/030586 від 23.08.2022 на товар (легковий автомобіль) марки Ford, модель - С-МАХ, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, тип кузова - універсал, колір - чорний, країна виробництва - DЕ, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік - 2010.

Відповідно до графи 43 митної декларації № UА 101020/2022/030586 від 23.08.2022 декларантом встановлено порядковий номер 1 (один), що відповідає що відповідає першому методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Митну вартість в сумі 6 500,00 датських крон було визначено за ціною договору на підставі інвойсу від 18.08.2022.

Аналогічна сума коштів у розмірі 6500,00 датських крон визначена в митній декларації № UА101020/2022/030586 від 23.08.2022 .

Для підтвердження митної вартості автомобіля, митним брокером були подані наступні документи:

Митна декларація на транспортний засіб від 23.08.2022;

Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосування митної декларації) №UА205110/2022/004063 від 22.08.2022;

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 17.08.2022;

Документ що підтверджує вартість перевезення товару;

Договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митну вартість яких визначається;

Договір про надання послуг митного брокера від 19.08.2022;

Рахунок-фактура (інвойс) від 18.08.2022;

Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 01.06.2018.

Житомирська митниця Державної митної служби України, прийнявши до митного оформлення вищевказані документи, проаналізувала на предмет наявності в них розбіжностей всіх відомостей, що стосуються числових значень та характеристик автомобіля, після чого було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2022 №UA101000/2022/000130/1.

В подальшому відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації.

З прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів позивач не згоден, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу наведених норм слідує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19 .

Як зазначалось, під час митного оформлення відповідачу було надано митну декларацію № UА 101020/2022/030586 від 23.08.2022 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема:

Митна декларація на транспортний засіб від 23.08.2022;

Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосування митної декларації) №UА205110/2022/004063 від 22.08.2022;

Свідоцтво про реєстрацію трансортного засобу;

Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 17.08.2022;

Документ що підтверджує вартість перевезення товару;

Договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митну вартість яких визначається;

Договір про надання послуг митного брокера від 19.08.2022;

Рахунок-фактура (інвойс) від 18.08.2022;

Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 01.06.2018.

Житомирська митниця Державної митної служби України, прийнявши до митного оформлення вищевказані документи, проаналізувала на предмет наявності в них розбіжностей всіх відомостей, що стосуються числових значень та характеристик автомобіля, після чого було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.08.2022 №UA101000/2022/000130/1.

При перевірці поданої митної декларації № UA101020/2022/030586 від 23.08.2022 та долучених до неї документів, відповідачем встановлено, що у документах, котрі підтверджують числові значення складових митної вартості, наявні розбіжності та вони не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб.

Відповідачем відмовлено у прийнятті наведеної митної декларації та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, в зв`язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.08.2022 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 23.08.2022 №UA101000/2022/000130/1, яким збільшена митна вартість транспортного засобу .

У графі 33 вказаного рішення в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 52, 54 Митного кодексу України, митний орган послався на наступне.

Зокрема, Житомирська митниця в рішенні про коригування митної вартості зазначає, що за наданим рахунком-фактурою № 4982 від 18.08.2022 набуто право власності на товар (транспортний засіб). Згідно із даним документом покупець взяв на себе зобов`язання прийняти транспортний засіб і оплатити ціну придбання. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар.

Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, у рахунку-фактурі № 4982 від 18.08.2022 продавцем зазначено особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв`язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано.

Додатково надані документи прийняті до уваги, але не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості у зв`язку з тим, що:

Додатково надана інформація із аукціону не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, адже не містить достатньої інформації, яка б могла свідчити, що вона стосується саме оцінюваного товару (не зазначено точних відомостей про транспортний засіб: рік виготовлення, технічні характеристики, технічний стан, тощо).

Додатково надана копія митної декларації № 22РL412020Е0979810 від 20.08.2022 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки:

- вона складена не у країні фактичного експорту товару;

- відправником та отримувачем товару являється та сама особа.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України необхідно не надано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Також зазначено, що метод 2 а та 2 б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в та 2 г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній схожого товару за МД від 16.06.2022 №UA205050/2022/038243 - "легковий автомобіль, марка Ford модель С-МАХ, календарний рік виготовлення: 2010, модельний рік виготовлення: 2010, тип двигуна дизель, об`єм двигуна 1560 см3, потужність двигуна: 80 кW, тип кузова універсал" - і складає 21572,81 датських крон за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди 3 тарифів і торгівлі 1994 року.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 ст.54 МК України МК України (частина друга ст. 54 МК України ).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу II вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті МК України Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактур і або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу II Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Про обґрунтованість сумнівів митного органу свідчать обставини, наведені ним у рішенні про коригування митної вартості.

Приписи частини другої статті 53 МК України встановлюють вичерпний перелік документів, що подаються декларантом, для підтвердження митної вартості товару.

Так пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта для підтвердження митної вартості товару подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Наразі, оскільки в даній справі товар є об`єктом купівлі-продажу, тому для підтвердження його митної вартості необхідно з`ясувати наявність документів, які передбачені вимогами пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме наявність банківських документів, що стосуються оцінюваного товару.

Так згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в результаті проведеної консультації з декларантом в силу вимог з ст.57 МК України, відповідачем не було здобуто додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. При цьому, як свідчать матеріали справи, консультації були проведені.

Факт проведення консультації підтверджується відповідним письмовим повідомленням декларанта про це. Під час проведення консультації додаткові документи для підтвердження митної вартості декларантом не надавались, про що свідчить підпис та примітка зроблена 23.08.2022 декларантом: "Консультацію проведено додаткових документів надати не можу".

Суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалася квитанція прибуткового касового ордера, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.

Надані до митного оформлення документи не підтверджують факту оплати товару внаслідок чого неможливо встановити точну його митну вартість.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб задекларованої вартості, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.08.2022 у справі 240/10401/19.

У зв`язку з відсутністю інформації, яка підтверджує заявлену митну вартість товару, з метою обрання методу визначення митної вартості, декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару, митне оформлення якого вже здійснено, а також зазначено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Митна вартість визначена за резервним методом 6 (шостим), із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) відповідачем митній вартості схожого автомобіля за МД №UА205050/2022/038243 від 16.06.2022.

Таким чином, відповідно до частини другої ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність спірного рішення, відтак таке є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв"язку з відмовою у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова