Рішення № 11533032, 05.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«05 » жовтня 2010 року Справа №17/122

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія ПЛАСТ”

03142, м. Київ, вул. Доброхотова, 30/15

До ВІДПОВІДАЧА: Малого приватного підприємства „ВІТРАЖ”

14021, м. Чернігів, провул. Старобілоуський, 2           

Про стягнення 35546,11 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Тесля А.В. –представник, довіреність б/н від 15.03.10р.

Від Відповідача: Скрипльова І.В. –директор, паспорт.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія ПЛАСТ” заявлено позов до малого приватного підприємства „ВІТРАЖ” про стягнення 35546,11грн., в тому числі 30000,00 грн. основного боргу, 3075,00 грн. пені, 1758,00 грн. інфляційних, 713,11 грн. - 3% річних.

До початку судового засідання 05.10.10р. від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 35502,05грн., в тому числі 30000,00 грн. основного боргу, 3075,00 грн. пені, 1650,00 грн. інфляційних, 777,05 грн. –3% річних.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник Відповідача письмового відзиву на позов не надала, в судовому засіданні 21.09.10р. виклала усні заперечення проти позову.

В судовому засіданні 05.10.10р. представник Відповідача визнала позов та пояснила заборгованість відсутністю коштів.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          16.01.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки №47/2009 (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобов’язується у встановлений цим Договором строк передати у власність Покупця товар, а Покупець (Відповідач) зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до п.1.2.-1.4. Договору ціна товару, яка узгоджується сторонами у специфікаціях до цього Договору, є звичайною. Специфікація є невід’ємною частиною Договору, в разі відсутності специфікації рахунок-фактура виконує функцію специфікації - погодження ціни товару сторонами. Кількість товару узгоджується сторонами у замовленні, що є підставою для поставки товару та оформлення відповідних документів.

          Згідно п.2.1. Договору, сума договору не встановлюється в зв’язку з невизначеною кількістю відвантажень, на протязі дії договору.

          За умовами п.3.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється наступним чином: Покупець сплачує за «товар»на умовах 100% попередньої оплати.

          Згідно п.п.4.3.-4.5. Договору товар постачається зі складу Постачальника на умовах само вивозу. Кожна партія товару, що поставляється, супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна. Покупець направляє Постачальнику замовлення будь-яким прийнятим для обох сторін засобом зв’язку, у строк достатній для своєчасної організації поставки продукції Покупцю.

          Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору, зобов’язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару на складі Постачальника. Право власності на поставлені товари переходить до Покупця з моменту передачі товару на складі Постачальника.

          Згідно п.п.14.1.-14.2. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року, а в частині виконання зобов’язань –до повного виконання зобов’язань по ньому обома сторонами. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання договору за 30 календарних днів до дня закінчення дії Договору, договір вважається продовженим на цих же умовах і на такий же період.

          Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар, за який Відповідач розрахувався частково.

          Заборгованість Відповідача за товар, отриманий згідно накладної №1-00002887 від 18.11.09р. становить 30000,00 грн.

          Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №3/10 від 03.03.10р. на суму 224143,61 грн.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 30000,00 грн.

          Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України

«Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.”

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.538 Цивільного кодексу України:

„1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

          Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          За умовами п. 9.1. Договору, за порушення умов та строків оплати за цим Договором Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен прострочений день від несвоєчасно сплаченої суми.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 3075грн. за період з 19.11.09р. по 20.05.10р.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути інфляційні у розмірі 1650грн. за грудень 2009 року-березень 2010 року та 3% річних у розмірі 777,05 грн. за період з 19.11.09р. по 30.09.10р.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і належних та достатніх письмових доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,631,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230,265 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.          

          2. Стягнути з Малого приватного підприємства „ВІТРАЖ” (14021, м. Чернігів, провул. Старобілоуський, 2, код ЄДРПОУ 21394747, п/р 26003301830534 в ФПАТ ПІБ м.Чернігів, МФО 353456, п/р 26002136897300 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія ПЛАСТ” (03142, м.Київ, вул.Доброхотова, 30/15, код ЄДРПОУ 32529475, п/р260093012551 в АБ „Національні інвестиції”, МФО 300498) 30000 грн. основного боргу, 3075 грн. пені, 1650 грн. інфляційних, 777 грн. 05 коп. - 3% річних, 355 грн. 02 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           І.В. Кушнір

05.10.10