Рішення № 11532823, 28.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2010 Справа № 10/136-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Беловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до Відкритого акціонерного товариства "Виробництво "Технік"

про зобов'язання укласти договір

за участю представників

позивача: Марченко І.П. - юрисконсульт, дов. №07/1727-10 від 03.02.2010 р.

відповідача: Кириченко К.І. - представник, дов. 01/06 від 01.06.2010 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Справу розглянуто за межами строку встановленого статтею 69 ГПК України за погодженим клопотанням сторін.

Позивач звернувся з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.08.2010 р. №07/05-1388, просить зобов'язати Відповідача укласти в редакції ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" договір про постачання електричної енергії, а саме спірний пункт 1 договору (предмет договору), п. 2 додатку №2, Додаток №5, Додаток №6 Договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003 р. викладеного в редакції Додаткової угоди від 02.03.2010 р., посилаючись на положення статей 181, 231 ГК України, пункт 1.2. Правил користування електричною енергією

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996р. (надалі - ПКЕЕ), передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. При цьому, дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1. ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

П. 5.2. передбачає, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

Згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005р. №910, суб'єктами господарювання протягом трьох років від дати набрання чинності цієї постанови необхідно привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією. У зв'язку з цим ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" було направлено на адресу ВАТ "Виробництво "Технік" проект договору про постачання електричної енергії в новій редакції.

Відповідач, не погоджуючись з деякими умовами проекту договору, надіслав на адресу Позивача підписану додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії разом з протоколом розбіжностей.

В Протоколі розбіжностей №1 до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р., відповідач висловлює свою незгоду з пунктом 1 Договору, п.2 Додатку №2 до Договору, Додатком №5, Додатком №6 Договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р. викладеного в редакції Додаткової угоди від 02.03.2010р. Так, в протоколі розбіжностей відповідач запропонував встановити дозволену та приєднану потужність на рівні 5060кВт (п.1, додаток №5, додаток№6), а також пропонує інший порядок розрахунків (додаток №2).

Позивач з пропозиціями вказаними в Протоколі розбіжностей відповідача не погоджується, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, вищезазначені розбіжності між сторонами є предметом судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач у Протоколі розбіжностей пропонує встановити в п. 1 договору, в додатку №5, в додатку №6 Договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р. викладеного в редакції додаткової угоди, приєднану та дозволену потужність на рівні 5060 кВт. При цьому відповідач посилається на той факт, що між Позивачем та відповідачем укладено договір №321 від 29.05.2003р., а згідно додатку №6 до зазначеного договору Сторонами було встановлено потужність електроенергії, котра передається Відповідачеві у розмірі 5060 кВт.

Однак, відповідно до договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р., на який посилається відповідач, а саме відповідно до додатку №1 та додатку № 5а до мереж відповідача підключено субспоживачів. Станом на 29.05.2003р, тобто станом на дату укладення договору про постачання електричної енергії №321 умовами Типового договору про постачання електричної енергії не передбачалось зазначення дозволеної та приєднаної потужності безпосередньо в договорі. Так, потужність було зазначено в додатках до договору. При цьому потужність було вказано з урахуванням потужності, яка надавалась субспоживачам. Отже, в додатку № 6 вказаного договору сторонами було встановлено загальну потужність 5060кВА для ВАТ Виробництво «Технік»разом із субспоживачами.

П. 1.2. ПКЕЕ встановлює, що дозволена потужність —максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення електрообладнання) за кожною окремою площадкою вимірювання на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

Приєднана потужність - сумарна за площадкою вимірювання номінальна потужність приєднаних до електричної мережі струмоприймачів та трансформаторів споживача (без урахування резервних трансформаторів), які перетворюють електричну енергію на робочу напругу (яка безпосередньо живить струмоприймачі), кВт.

Отже, дозволена потужність в договорі про постачання електричної енергії вказується безпосередньо для споживача за конкретно визначеним договором, без врахування субспоживачів.

Заперечення відповідача та його пропозиції щодо закріплення договором приєднаної потужності на рівні 5060 кВт не можуть бути прийняті з огляду на те, що згідно Договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р., а саме відповідно до додатка №5 (Перелік об'єктів споживача) та додатку №6 (Акт розмежування балансової належності електромереж) приєднана потужність складала 5060 кВА. Після виділення субспоживача ТОВ "Поліхім Пласт", приєднана потужність якого складає 400 кВА, а дозволена 300 кВт, потужність згідно вказаного договору було перераховано. Тобто, розрахунок приєднаної потужності, що має бути вказано в Договорі про постачання електричної енергії ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" з ВАТ "Виробництво "Технік" після виділення потужності ТОВ "Поліхім-Пласт" має наступний вигляд: Рприєд. = 5060-400=4660кВА. Саме таку потужність позивачем і було запропоновано відповідачеві.

Дозволену потужність, що була запропонована позивачем додатковою угодою до Договору №321 встановлено на рівні 2127 кВт. На підтвердження обґрунтованості закріплення даної дозволеної потужності позивачем було надано відповідні документи, а саме розрахунок дозволеної потужності ВАТ "Виробництво "Технік", а також підтвердження дозволеної потужності для відповідача проведене шляхом аналізу споживання електроенергії за попередній період. Дані розрахунки було здійснено компетентними працівниками енергопостачальної компанії у відповідності до нормативів та підписано, зокрема головним інженером РЕЗ і ЕМ. Так, відповідно до даних розрахунків, дозволену потужність для відповідача має бути визначено таким чином: Рдоз. = 4660* 0,7 = 3262кВт. При цьому, потужність в 3262 кВт є потужністю з врахуванням діючих субспоживачів відповідача. Загальна дозволена потужність субспоживачів відповідача складає 1135 кВт. Відомості про субспоживачів та встановлена їм потужність, зазначені в додатку №5а до договору (Дані про відпуск/передачу активної електроенергії субспоживачам), а також в додатку №7 (Однолінійна схема).

Таким чином, дозволена потужність для ВАТ "Виробництво "Технік" є різниця між загальною дозволеною потужністю та потужністю субспоживачів, а саме: Рдоз. = 3262 - 1135 = 2127 кВт. Отже, виходячи з вищевказаних розрахунків, приєднана потужність для Відповідача має бути встановлена на рівні 4660кВа, а дозволена потужність складає 2127кВт.

Відповідачем до суду не було надано документів, що б підтверджували законність вимог вказаних у протоколі розбіжностей в частині встановлення дозволеної та приєднаної потужності. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на п. 4.2. ПКЕЕ, яким передбачається, що пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. Однак, суд не може прийняти дане твердження до уваги, оскільки обсяг постачання електричної енергії та договірна величина не є предметом даного спору, а даний пункт ПКЕЕ не регулює відносини сторін щодо встановлення приєднаної та дозволеної потужності. Такі поняття як договірна величина та обсяг постачання електричної енергії відрізняються від понять дозволеної та приєднаної потужності. Дані про обсяги постачання електричної енергії заявляються споживачем та зазначені в додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії, який відповідачем погоджено та не оспорюється.

Що стосується вимоги позивача щодо викладення в редакції додаткової угоди додатку №2 до договору про постачання електричної енергії №321, то вказані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п.5.2. ПКЕЕ). П. 4 ст. 179 ЕК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору.

Пунктом 6.6. ПКЕЕ передбачено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньо оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

В додатку №2 до договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003 р. між позивачем та відповідачем було закріплено порядок розрахунків, згідно якого споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 05 числа місяця 40%; до 15 числа місяця 30%; до 31 числа місяця 30%.

Таким чином, у зв'язку з тим, що п. 6.6. ПКЕЕ не встановлює виключного порядку проведення розрахунків та закріплює інші порядки його проведення крім встановлення попередньої оплати, а також у зв'язку з існуванням вищезазначеного порядку розрахунків між сторонами раніше, починаючи з 29.05.2003р. суд вважає за можливе прийняти пропозицію відповідача щодо встановлення порядку розрахунків.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони у рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Виробництво "Технік" та Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" договір про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р. з додатками в редакції додаткової угоди від 02.03.2010р.

3. Пункт 1 Договору, п. 2 додатку №2, додаток №5, додаток №6 до договору про постачання електричної енергії №321 від 29.05.2003р. в редакції додаткової угоди від 02.03.2010 р. визнати в редакції позивача.

4. Пункт 2 додатку №2 до договору №321 від 29.05.2003р. в редакції додаткової угоди від 02.03.2010р. визнати в редакції відповідача.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Виробництво "Технік" (код ЄДРПОУ 30704866, 75101 Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Промислова, 1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, м. Херсон, вул. Пестеля, 5, поточний рахунок 26001007597201 у АТ "Сведбанк" (публічне) у м. Києві, МФО 300164 - 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 04.10.2010 р.