Рішення № 11532258, 05.10.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" жовтня 2010 р. Справа № 18/1166

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Жаронкіна Л.І., довіреність від 23.06.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (м.Житомир)

до Рихальського сільського споживчого товариства Ємільчинської райспоживспілки (с.Рихальське Ємільчинського району)

про стягнення 2603,47грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 2603,47грн. заборгованості на підставі договору поставки товару №ВЛ 667/ж від 12.10.2009р.

Представник позивача в засідання суду в порядку ст.22 ГПК України подав заяву (а.с.19) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1666,79грн. основного боргу, 186,68грн. штрафу та припинити провадження у справі в частині стягнення 200,00грн. основного боргу, оскільки після порушення провадження у справі відповідач провів оплату на вказану суму. Вказана заява прийнята судом до розгляду та ухвалено вважати заявлений до розгляду спір про стягнення з відповідача 2053,47грн., з яких: 1866,79грн. основного боргу та 186,68грн. штрафу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду факсимільним зв'язком письмовому відзиві на позовну заяву відповідач суму основного боргу в розмірі 1666,79грн. визнає та просить слухати справу за відсутності повноважного представника (а.с.18).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (Постачальник, позивач) та Рихальським сільським споживчим товариством Ємільчинської райспоживспілки (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №ВЛ 667/Ж (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим незабороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору №ВЛ 667/Ж позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3366,79грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними №РН-009706 від 13.10.2009р., №РН-010285 від 26.10.2009р. (а.с.11-12; 23-24).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач свої зобов'язання у встановлений в договорі строк щодо оплати поставленого йому товару виконав лише частково на суму 1500,00грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 1866,79грн., що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 200,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №128 від 13.09.2010р. (а.с.26), тому провадження у справі в частині стягнення 200,00грн. суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що несплаченою залишилась сума 1666,79грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1666,79грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 186,68грн. штрафу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.5.2 покупець, у разі несвоєчасної оплати повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.19), перевіреного господарським судом, штраф у розмірі 186,68грн. нарахований позивачем правомірно.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, суму основного боргу визнав, розрахунок штрафу не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню на суму 2053,47грн., з яких: 1866,79грн. - основний борг та 186,68грн. - штраф.

В частині стягнення основного боргу в сумі 200,00грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 527, 549, 611, 612, 610, 627, 628, 625, 712, 692 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Рихальського споживчого товариства Ємільчинської райспоживспілки (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Рихальське, вул.Мигловця, 2, код ЄДРПОУ 01749763)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (10001, м.Житомир, вул. Кооперативна, 6, код ЄДРПОУ 32362063):

- 1666,79грн. - основного боргу;

- 186,68грн. - штрафу;

- 102,00грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 200,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)