Рішення № 11532254, 30.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "30" вересня 2010 р. Справа № 18/1132

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Васьківська Н.Г., довіреність від 25.06.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (м.Коростень)

до Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів)

про стягнення 5473,58грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 5473,58грн., з яких: 4440,19грн. попередня оплата за непоставлений товар, 22,99грн. 3% річних та 1010,40грн. збитків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 01.09.2010р. надав довідку від 30.09.2010р., в якій повідомляє, що заборгованість відповідача за непоставлений товар станом на 30.09.2010р. не змінилась та складає 4440,19грн. Однак, представник позивача не надав суду правового обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 1010грн. збитків (з посиланням на конкретні норми закону, якими передбачено стягнення таких сум), та не надав доказів на підтвердження факту надання юридичних послуг, пов'язаних з даною справою, саме адвокатом, а не будь-якою іншою особою.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.16).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості щодо поставки товару ТОВ "Продцентр-плюс" (позивач) здійснив ПП "Спайк-Плюс" (відповідач) попередню оплату за товар (крупи) на загальну суму 4440,19грн.

Факт здійснення попередньої оплати підтверджується платіжним дорученням №151 від 28.05.2010р., з якого вбачається, що позивач перерахував відповідачу 4440,19грн. (а.с.8), зазначивши в графі "призначення платежу" "оплата згідно рахунку за крупи".

Відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав, разом з тим, сплачену суму попередньої оплати позивачу не повернув.

В зв'язку із тим, що відповідачем поставка товару не здійснена, позивач направив відповідачу вимогу від 5.07.2010р. за №2442 про повернення протягом трьох банківських днів суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 4440,19грн. (а.с.14-15). При цьому, позивач посилався на те, що втратив інтерес до вказаного товару. Однак, відповідач вказану вимогу позивача про повернення 4440,19грн. попередньої оплати залишив без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимогу позивача в частині стягнення попередньої оплати такою, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Приписами ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що сторони не передбачили строки поставки товару.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись наведеним позивач направив вимогу від 05.07.2010р., в якій, посилаючись на втрату інтересу до вказаного товару просив повернути в 3 денний термін грошові кошти за непоставлений товар в сумі 4440,19грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу для оплати рахунок, а останній, в свою чергу, оплатив його, що підтверджується платіжним дорученням.

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити товар.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПП "Спайк-Плюс" поставило позивачу товар на загальну суму 4440,19грн. або докази повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4440,19грн. попередньої оплати за непоставлений товар обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 22,99грн. 3% річних за період з 05 липня 2010р. по 05 вересня 2010р.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, сторони не погодили порядок та строки поставки товару, тому період нарахування штрафних санкцій слід обчислювати з часу пред'явлення претензії, з врахуванням вимог ч.2. ст.530 ЦК України.

Претензія про сплату суми боргу відправлена на адресу відповідача 09.07.2010р. (а.с.14). Враховуючи семиденний строк, який встановлений ст.530 ЦК України та триденний термін для поштового обігу суд вважає, що 3% річних слід нараховувати з 20.07.2010р. по 31.08.2010р. (день пред'явлення позову до суду).

За таких обставин суд самостійно нараховує 3% річних з 20.07.2010р. по 31.08.2010р., згідно наступного розрахунку:

4440,19грн. (сума боргу) х 3% х 43 (кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у 2010р.)=15,69грн.

Таким чином розмір 3% річних, що підлягає до стягнення, складає 15,69грн. В частині стягнення 7,30грн. суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1010,40грн., понесені позивачем за розгляд справи в суді, а саме: подання позовної заяви - відрядження м.Коростень-м.Житомир (витрати на пальне 20л.х7.76грн. = 155,20грн.); витрати на відрядження працівників - водій (добові 50,00грн.), директор - добові (50,00грн.); розгляд справи в день судового засідання - відрядження м.Коростень - м.Житомир (витрати на пальне 20л.х7.76грн.= 155,20грн.); витрати на відрядження працівників - водій (добові 50,00грн.), директор (добові 50,00грн.); та 500,00грн. юридичних послуг, як збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання відповідачем обов’язку повернути переплату.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення вказаних збитків з наступних підстав:

Дійсно, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: і відшкодування збитків. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або одержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язання виникає за наявності: збитків, протиправності дій (вини), безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.

Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки позивачеві.

Врахувавши приписи ст.ст.22, 1166 ЦК України (якими передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди), суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 1010,40грн. збитків безпідставними, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами у сумі 1010,40грн., та що ці витрати були необхідними та є його збитками в розумінні вищевказаних норм ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1010,40грн. збитків є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову цій частині.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову та доказів повернення попередньої оплати на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 4455,88грн. є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути 4455,88грн., з яких: 4440,19грн. основного боргу та 15,69грн. 3 % річних.

В частині стягнення 7,30грн. 3% річних та 1010,40грн. збитків господарський суд відмовляє в позові.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі до ст. 174, 175, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст.11, 509, 530, 625, 626, 628, 629, 639, 663, 655, 693 ЦК України, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів, вул.Зелена, 15, код ЄДРПОУ 311991428)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (11500, м.Коростень, вул.Красіна, 3, код ЄДРПОУ 33201020):

- 4440,19грн. основного боргу;

- 15,69грн. 3 % річних;

- 83,04грн. витрат по сплаті державного мита;

- 192,12грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 7,30грн. 3% річних та 1010,40грн. збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повідом.)