Постанова № 11531887, 29.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 вересня 2010 р. № 5/025-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:Мирошниченка С.В.,

Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ІнтерАмі" на рішеннягосподарського суду Київської області від 27.05.2010 р.

у справі№ 5/025-09 господарського суду Київської області

за позовомХарківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції Та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до

третя особаТОВ "ІнтерАмі",

Дочірнє підприємство " Торговий дім Харківського державного авіаційно-промислового підприємства"

проСтягнення 48961974,29 грн.

за участю представників сторін:

позивача Сотник О.С.,

відповідача, третьої особи не з’явилися,

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2010 р. (суддя: Подоляк Ю.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 39504954,73 грн. боргу, 25500 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У касаційній скарзі заявник зазначає про порушення господарським судом норм права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки воно є законним та обгрунтованим.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарський суд з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як встановив суд, позивач та ДП "Торговий дім Харківського державного авіаційно-промислового підприємства" уклали договір відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р., за яким позивач набув право вимоги до відповідача належного виконання наявних зобов’язань за переліченими в ньому договорами на загальну суму 43411111,29 грн.

ДП "Торговий дім Харківського державного авіаційно-промислового підприємства" листом від 20.11.2007р. № 48 повідомило відповідача про укладання зазначеного договору та уступку позивачу права вимоги належного виконання наявних зобов’язань відповідача на загальну суму 43411111,29 грн. Факт отримання відповідачем цього листа підтверджується листом товариства від 21.12.2007р. № 655 до позивача, в якому відповідач посилається на лист третьої особи від 20.11.2007р. № 48.

Відповідно до вимог ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд дослідив та оцінив договори і додатки до них, які перелічені в договорі відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р., за якими у відповідача виникли зобов’язання, право вимоги за якими передано первісним кредитором новому кредитору та встановив, що строк виконання відповідачем зобов’язань за ними настав до передання первісним кредитором своїх прав новому кредитору. Тому суд правомірно відхилив заперечення відповідача проти позову, які зводилися до відсутності настання строку виконання зобов’язань за договорами, право вимоги за якими перейшло до позивача.

Водночас, господарський суд з’ясував, що сторони у справі уклали угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 03.04.2008р., за якою сторони дійшли згоди з 01.05.2008р. припинити наявні зобов’язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачам становить 75424038,70 грн., в тому числі в частині сплати грошових коштів за договором відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р. в сумі 43411111,29 грн. Борг позивача перед відповідачем становить 35919083,97 грн. За результатами звірки борг відповідача перед позивачем за договором відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р. залишилась в розмірі 39504954,73 грн. та підлягає сплаті.

Враховуючи те, що остаточний термін погашення наявної заборгованості відповідача за договором відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р. сторонами у справі погоджений не був, позивач направив на адресу відповідача претензію від 08.12.2008р. № 182/4083, в якій вимагав погашення боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р.

Зазначена претензія отримана відповідачем 11.12.2008р. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення. Доказів сплати боргу суду не надав.

Господарський суд прийшов до висновку, що в порушення своїх зобов’язань відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість за договором відступлення права вимоги (цесії) від 19.11.2007р. в розмірі 39504954,73 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що борг відповідача перед позивачем не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 39504954,73 грн. боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Крім того, перевіривши доводи позивача щодо стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов’язання в період за якій позивач нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1116, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "ІнтерАмі" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 27.05.2010 р. у справі № 5/025-09 залишити без змін.

Головуючий С. Мирошниченко

СуддіТ. Барицька

Л. Жукова