Ухвала суду № 1153092, 04.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року                                                                 № К-11577/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Сергейчука О.А.

при секретарі судового засідання:    Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача:                Штик Й.М., дов. № 29 від 24.05.2007 р.;         

відповідача:           Войчук І.В., дов. № 10/01-115 від 23.07.2007 р.;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р.

у справі№ 9/24-2 господарського суду Волинської області

за позовомРатнівського державного лісомисливського господарства

доКовельської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2004 р. Ратнівське державне лісомисливське господарство звернулось до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ковельської ОДПІ № 0000242331/2 від 05.08.2004 р., № 0000252331/2 від 05.08.2004 р., № 0000262331/2 від 05.08.2004 р., № 0000282331/2 від 05.08.2004 р.

В судовому засіданні суду першої інстанції 16 березня 2005 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ:

· № 0000252331/3 від 22.10.2004 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 78640 грн., в тому числі основний платіж 56900 грн., штрафні (фінансові) санкції – 21740 грн. в частині суми              60096,1 грн., в тому числі 40064,1 грн. основного платежу та фінансових санкцій- 20032 грн.;

· № 0000282331/3 від 22.10.2004 р., яким визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 5025 грн.;

· № 0000262331/3 від 22.10.2004 р., яким визначено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 4582 грн.;

· № 0000242331/3 від 22.10.2004 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 24774 грн., в тому числі основний платіж 16516 грн., штрафні санкції в розмірі 8258 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.2005 р. у справі           № 9/24-2, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р., позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 22.10.2004 р. № 0000252331/3 визнано недійсним в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 48996 грн., в тому числі 36600 грн. основного платежу та 12336 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2004 р. № 0000262331/3 визнано недійсним повністю, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2004р. № 0000242331/3 визнано недійсним в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 24774 грн., в тому числі 16516 грн. основного платежу, 8258 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2004 р. № 0000282331/3 визнано недійсним в частині визначення штрафних санкцій за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» сумою податкового зобов’язання платника податку. В решті позову відмовлено. В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.08.2004 р. № 0000242331/2,                  № 0000252331/2, № 0000262331/2, № 0000282331/2 провадження у справі припинено.

В частині припинення провадження рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю предмету спору (п.11 ст. 80 ГПК України ).

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000252331/3 правомірно донараховано позивачу 3450 грн. податку на прибуток та застосовано 1725 грн. штрафних санкцій по господарській операції з безоплатної передачі основних засобів від ВАТ «Лубни «Спецлісмаш» загальною вартістю 11547 грн., в т.ч. ПДВ 1125 грн., по товарно-транспортній накладній                   № 004388 від 10.12.2002 р., оскільки відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включається до складу валового доходу вартість фондів, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади. В даному випадку позивачем не було доведено, що Держлісгоспом України прийнято рішення про передачу основних фондів в межах його компетенції. Форма проведення внутрішньовідомчих розрахунків шляхом «авізо» відноситься до бартерних операцій, оскільки при такій формі відсутня грошова форма розрахунку (п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000282331/3 судами зазначено, що відповідачем відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» правомірно застосовано штрафні санкції, оскільки в порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» позивачем здійснювались торговельні операції по реалізації дров і саджанців у лісництвах, складах та урочищі Смольне без одержання відповідних торгових патентів за 2003 р. на загальну суму 2325 грн. Проте, в порушення приписів преамбули, п. 1.2, п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума застосованих до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням  № 0000282331/3 неправомірно визначена як податкове зобов’язання, оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування.

В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що податковим повідомленням-рішенням № 0000252331/3 безпідставно нараховано податок на прибуток на суму 36660 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 12336 грн. по курсових різницях за отриманими кредитами в іноземній валюті, оскільки включення позивачем курсових різниць до валового доходу чи валових витрат є правомірним на підставі пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»; згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000242331/3 та № 0000262331/3 відповідачем безпідставно донараховано ПДВ у сумі 16516 грн. (фінансові санкції - 8258 грн.) та виявлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 4582 грн. по операціях з безоплатної передачі деревообробного обладнання Ратнівським ДЛМГ Любомльському ДЛГ за рішенням Держкомлісгоспу України, які відповідно до             пп. 3.2.9 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, Ковельська ОДПІоскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Позивач заперечень на касаційну скаргу суду касаційної інстанції не надав.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну первісного відповідача у справі – Ковельської ОДПІ в зв’язку з її реорганізацією на його правонаступника – Ратнівську МДПІ.

 Колегія суддів, ознайомившись з належним чином завіреними копіями наказу ДПА України № 489 від 04.11.2005 р., довідки з ЄДРПОУ № 29 від 13.01.2006 р., прийшла до висновку про задоволення заявленого клопотання та, відповідно до ст. 55 КАС України, здійснює у справі процесуальне правонаступництво, замінивши первісного відповідача у справі - Ковельську ОДПІ на її правонаступника – Ратнівську МДПІ.

Представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, просив задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини  справи.

Ковельською ОДПІ проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Ратнівського державного лісомисливського господарства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р., про що складений акт перевірки від 09.06.2004 р. № 14/23-00991503.

Згідно висновків вказаного акту, позивачем допущено порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.3.1         п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету 56,9 тис. грн. податку на прибуток, в тому числі за 1-й квартал 20,7 тис. грн., 1-ше півріччя - 32,9 тис. грн., 9 місяців -             50 тис. грн.

За твердженням податкового органу, в порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем за жовтень 2003 року занижено чисту суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 21098 грн., тому відповідачем донараховано 16516 грн. та зменшено ПДВ, заявлений до відшкодування на 4582 грн.

В порушення ст. З Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» підприємством проводилась торгівельна діяльність за готівкові кошти у пунктах продажу товарів без одержання відповідних торгових патентів на загальну суму 2325 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

В розділі 2.18 акту перевірки щодо правильності визначення та відображення курсових різниць в іноземній валюті встановлено, що станом на 01.01.2003 р. на балансі Ратнівського ДЛМГ рахувалось 2 непогашених фінансових кредити в іноземній валюті, отриманих у 2002 р. по кредитних договорах.

Відповідач у акті перевірки вважає, що в цій частині позивачем в порушення пп. 7.9.1, пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами внесеними Законом України № 349-ІV, який набрав чинності з 01.01.2003 р., зайво включено до валових витрат курсові різниці по кредитах отриманих у 2002 р. на загальну суму 122,2 тис. грн., в результаті чого завищені валові витрати за 2003 р. на цю суму, відповідно донарахований податок на прибуток за І- ІVквартали 2003 р. у сумі 36660 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі    12336 грн.

В обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення                            № 0000252331/3 від 22.10.2004р. в цій частині відповідач стверджує, що заборгованість в іноземній валюті за фінансовими кредитами, яка виникла до 01.01.2003 р. згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягає перерахунку для визначення курсових різниць. На думку відповідача, згідно з редакцією п. 7.3, що діяла до 2003 р., перерахунку підлягали лише ті заборгованості, які були відображені у податковому обліку.

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку у зв’язку з отриманням фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам. Це правило поширюється і на кредитні кошти в іноземній валюті.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в тому, що той факт, що суми фінансових кредитів не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (прибутку), не виключає можливість відображення цих сум у податковому обліку платника податку, якщо це обумовлено цілями оподаткування, зокрема визначення об’єкта оподаткування шляхом перерахунку заборгованості за валютним кредитом в гривні та віднесення курсових різниць від такого перерахування до складу валових витрат або валового доходу платника податку. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє визначення терміну «податковий облік». ДПА України зводить його до обліку валових доходів та їх коригування, а також визначення сум амортизаційних відрахувань. Проте таке визначення не узгоджується з пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого предметом податкового обліку є будь-яка заборгованість в іноземній валюті.

В обґрунтування вказаної позиції суди послались на пункт 4 мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України від 14.03.2002 року № 1-у/2002 (справа № 2-12/2002), яким визначено, що норма пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює однаковий для всіх випадків порядок віднесення курсових різниць до складу валових витрат чи валових доходів. Як зазначив Конституційний Суд України, вжите законодавцем слово «будь-яка» іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті передбачає всі можливі випадки виникнення курсових різниць, незалежно від підстав їх одержання.

Неспроможність позиції податкового органу у питанні відображення у податковому обліку платників податку суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та віднесення курсових різниць від перерахування цієї суми на валові витрати або валовий доход підтверджується Законом України від 24.12.2002 р. № 349-ІV«Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набрав чинності з 1 січня 2003 року. Цим Законом пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 викладено у новій редакції, якою, зокрема, передбачено, що балансова вартість заборгованості в іноземній валюті відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахування її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення), а під терміном «заборгованість» для цілей цього підпункту розуміється у тому числі основна сума (непогашена частина основної суми фінансового кредиту, депозиту (вкладу).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000252331/3 від 22.10.2004 р. на суму донарахованого податку на прибутком у розмірі 36660 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 12336 грн.

Також є вірною позиція судів щодо безпідставного донарахування Ковельською ОДПІ позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000242331/3 від 22.10.2004 р. податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 16516 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 8258 грн. по господарській операції з безкоштовної передачі основних засобів - деревообробного обладнання з балансу Ратнівського ДЛМГ на баланс Любомльського держлісгоспу згідно з наказом № 108 від 18.06.2003р. Державного комітету лісового господарства України та встановлення завищення бюджетного відшкодування у сумі 4582 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000262331/3 від 22.10.2004 р.

Відповідно до пп. 3.2.9 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з безоплатної передачі у державну власність об’єктів всіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, прийнятими у межах їх повноважень. Це положення поширюється на операції з безоплатної передачі об’єктів з балансу платника податку, який перебуває в державній власності, на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває відповідно у державній власності, що здійснюється за рішенням органу державної влади, до сфери управління яких належить такий платник податку та така юридична особа.

Відповідає правильному застосуванню норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і висновок судів щодо відсутності у податкового органу законних підстав для визначення штрафних санкцій за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» сумою податкового зобов’язання платника податку з поширенням на них вимог Закону України № 2181.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов’язання– це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У зазначених нормах штраф, накладений відповідачем на позивача за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж), а тому податковий орган неправомірно застосував штраф, визначивши його податковим зобов’язанням.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 9/24-2 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційну скаргу Ратнівської МДПІслід залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Касаційну скаргу Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. - без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                           (підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Сергейчук О.А.