Вирок № 115294523, 30.11.2023, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/512/23

Провадження № 1-кп/575/70/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. В.Писарівка кримінальне провадження № 12023200460000271 від 12.04.2023 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,

в с т а н о в и в :

24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй.

До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатись прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.

Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН.

Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питання, що стосуються державних кордонів.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.

Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою.

Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.

Відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі 31.05.1997 укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).

Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та, ігноруючи положення Конституції України, з 2014 року вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.

ОСОБА_4 є громадянином України.

У період часу з лютого 2022 року по 10.04.2023 у точно невстановлений час громадянин України ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану в Україні, який відповідно до Указу Президента України продовжений на території України з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, перебуваючи в публічному місці, а саме: на території ринку Великописарівського ССТ Великописарівської селищної ради, який розташований за адресою: Сумська область Охтирський район смт. В.Писарівка, вул. Грушевського, в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в той час спілкувались з ним, публічно висловлював твердження про конфлікт ЗС Російської Федерації лише з владою України, заперечував факти вбивств російськими військовослужбовцями мирного населення України та вчинення ними інших воєнних злочинів на території нашої держави та вогневого ураження об`єктів цивільної та критичної інфраструктури, а також щодо необхідності зміни влади в Україні.

У даних висловлюваннях ОСОБА_4 міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, і регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вказаному кримінальному правопорушенні визнав себе винним частково та пояснив, що невідомі йому особи купували в нього масло для автомобіля, потім приходили вдруге і він чув як вони між собою спілкувалися про те, що напав «путін», але він спочатку мовчав, а потім втрутився в їх розмову і сказав, що при українському «путіну» буде краще, після між ними відбулася сварка. Він навпаки надавав у борг запасні частини українським військовим. В березні 2022 зателефонували йому військові з с. Порозок, у них поламався автомобіль і щоб він привіз їм запчастини, він хотів їхати з дому але в цей час був прильот до його дому в 5 метрах, було пошкоджено автомобіль і після чого в нього почалися проблеми зі здоров`ям. Я не міг сказати, що «путін» молодець, лише говорив, щоб у нас була влада і дбала про людей. Незнайомим особам не говорив про прильот, звідки прилетіло не можу сказати, тому що стріляли і наші і росіяни. Якби ми вибрали «путіна», а не ОСОБА_7 , щоб служив більше для людей. Якби був молодим пішов би воювати, у вчиненому розкаюється.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що добре знає ОСОБА_4 , в його магазині, розташованому в районі автовокзалу на території ринку Великописарівського ССТ десь у березні 2023 року був разом з ОСОБА_8 , неодноразово купляв технічне масло та запасні частини. ОСОБА_4 розповідав, що сама українська армія робить обстріли, називав їх бандерами, якби прийшла російська армія то жилося б українцям краще. Українська армія обстрілює мирних українських жителів. Американці нормально допомагають Україні. Якби путін взяв владу у свої руки в Україні життя було краще.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що на початку квітня 2023 року в магазині ОСОБА_4 розташованому на території ринку смт. Велика Писарівка разом з ОСОБА_6 зайшов купити технічні речі для автомобіля. До війни я займався збиранням металолому. Зайшла розмова про війну. ОСОБА_4 говорив, що російська федерація не нападала, у нас солдат немає, є нацисти, що ми без Америки ніхто. Українці самі по собі стріляють, росія права, путін цар, ОСОБА_9 наркоман. На росію всі нападають, росія не винна.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 436-2 КК України як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У відповідності до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає часткове визнання вини, розкаяння у вчиненому.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має похилий вік, страждає на захворювання «Паркінсона», спільно проживає з дружиною, яка є інвалід І групи та потребує догляду, за місцем проживання характеризується посередньо, вину у вчиненому визнав частково, також беручи до уваги думку прокурора щодо виду та міри покарання, суд вважає, покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 346-2 КК України у виді арешту.

Таке покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Збитки у кримінальному правопорушенні не заподіяно.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити йому за цим Законом покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку у виконання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через В.Писарівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1