Ухвала суду № 115293772, 29.11.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13637/21

Провадження №: 2/755/3105/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід (самовідвід) судді, що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, Макарівської селищної ради Київської області про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

Справу розглядає суддя Яровенко Н.О.

До суду надійшла заява позивача про відвід (самовідвід) судді Яровенко Н.О, яка обгрунтована наступним. Позивач заявляє розглянути самовідвід судді Яровенко Н.О., оскільки у позивача обґрунтовані сумніви у тому, що вона належним чином і у повному обсязі, з врахуванням усіх обставин справи розгляне дану справу, оскільки суддя достовірно знаючи, що відмовляючи своєю ухвалою від 28.07.2022 року у правосудді Кухар Г.П., не закриваючи підготовче провадження і не перейшовши до розгляду справи по суті, цивільну справу залишила без розгляду. Така поведінка судді надає відповідачу упевненості у безкарності, та у тому, що у позивача нічого не вийде і вона все рівно дану справу програє за допомогою судді Яровенко Н.О., не доб`ється, що їй буде відмовлено у задоволенні позовних вимог у наступному. Крім цього, суддя підлягає відводу у зв`язку з недопустимістю повторної участі судді в розгляді справи. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності вирішувати питання про відвід у судовому засіданні, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного процесуального кодексу України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справу в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10.12.2009 у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2022 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2023 року ухвалу скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судом не постановлялася ухвала про закриття провадження у справі. Повторна участь судді виключається саме в разі постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Перевіривши наведені у заяві підстави для відводу головуючого у справі, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки фактично позивачем заявлено відвід судді з причин незгоди з її процесуальними рішеннями, жодна з наведених в законі підстав для відводу судді не знайшла свого підтвердження, заявником не доведено, що розгляд справи суддею Яровенко Н.О. може призвести до ймовірності ухвалення незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення, а тому заява про відвід задоволенню не підлягає.

Крім того, підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб`єктивною оцінкою заявника та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.

Підстав для самовідводу судом не має.

Європейський суд з прав людини, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004 (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003 (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02))

З огляду на приписи ч. 3 ст. 40 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді слід передати для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Визнати заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді - необґрунтованою.

Передати заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Яровенко Н.О., яка подана в межах розгляду цивільної справи №755/1367/21, для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Н.О.Яровенко