Рішення № 115278701, 15.11.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року м. Чернігів Справа № 620/11913/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Михайлової І.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Чепурної Н.В.

представника відповідача Варги О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з 30.06.2023, призначеної на підставіЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 30 червня 2023 року, перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника , відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки, урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що Головним управлінням призначена та виплачується пенсія згідно норм чинного законодавства із вірним застосуванням законодавства та нормативно-правових актів, які регламентують переведення з одного виду пенсії на інший, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Ухвалою суду від 23.10.2023 вирішено провести розгляд справи №620/11913/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 01 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 01.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.11.2023 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 06.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, оголошена перерва до 10 год 00 хв 15.11.2023.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити позивачу в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та до 19.05.2021 отримувала пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 20.05.2021 позивачупризначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякіх інших осіб», застосувавши при цьому показник середньої заробітної плати (доходу) з якої сплачено страхові внески не за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у разі втрати годувальника (2018-2020), а за 2014-2016 роки.

Позивач звернувся до відповідача із заявами щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за іншим Законом, тобто за 2018-2020 роки.

Листом від 31.07.2023 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача, що для обчислення пенсії врахована заробітна плата померлого годувальника за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 х 1,11 х 1,11, 1,14 та 1,197 (а.с.14-16).

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУПФУ в Чернігівській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другої вказаної статті Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першійстатті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим суд звертає увагу, що позивач отримував пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач звернувся вперше 20.05.2021.

Тобто в даному випадку відбулось не переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а фактичне її призначення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, які в силу вимог частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України,суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як встановлено судом у випадку позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншимзаконом, оскільки до 19.05.2021 позивачу було призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з 20.05.2021 відбулося вперше.

Тобто відповідач мав призначити пенсію позивачу, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, і відповідно показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.09.2018 у справі № 317/4306/16-а, від 13.11.2018 у справі № 359/4777/17, від 27.11.2018 у справі № 514/1529/16-а.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника з 30.06.2023, призначеної на підставіЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 30.06.2023, перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника , відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Суддя В.В. Падій