Рішення № 115272227, 28.11.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. Справа № 924/754/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", м. Харків

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 5 939 720,87 грн. заборгованості за договором поставки №18029/53-124-01-21-15715 від 23.09.2020 року,

представники сторін:

позивача: Санін А.О. - згідно ордера серії АХ №1137959 від 30.06.2023 року (в режимі ВКЗ);

відповідача: Козлюк М.М. - згідно відомостей з ЄДРЮО, ФОП та ГФ (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

у липні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 5 939 720,87 грн. заборгованості за договором поставки №18029/53-124-01-21-15715 від 23.09.2020 року. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем згідно договору поставки №18029/53-124-01-21-15715 від 23.09.2020 року товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Смаровозу М.В. Ухвалою суду від 17.07.2023 року суддею Смаровозом М.В. відкрито провадження у справі №924/754/23. Ухвалою суду від 27.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 03.11.2023 рок призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/754/23 у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 року справу №924/754/23 передано для розгляду судді Музиці М.В.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року справу №924/754/23 прийнято до розгляду суддею Музикою М.В. та призначено до судового розгляду по суті на 28.11.2023 року.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача під час судового розгляду спору та у наданому відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог; у разі ухвалення рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити на 90% розмір сум відсотків річних та втрат від інфляції; у разі ухвалення рішення про часткове або повне задоволення позовних вимог зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.; у разі ухвалення рішення про часткове або повне задоволення позовних вимог надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування заперечень зазначає, що товар, поставлений позивачем за накладною від 28.12.2021 року загальною вартістю 4098000,00 грн., має країну походження росія, проте, урядом України прийнято ряд нормативно-правових документів, які фактично зупиняють видаткові операції щодо оплати товарів, робіт і послуг, країною походження є російська федерація, зокрема, постанова НБУ від 24.02.2022 року №18, постанова КМУ від 03.03.2022 року №187, постанова КМУ від 09.04.2022 року №426, Закони України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Вважає, що з огляду на дію вказаних актів фінансові операції, пов`язані з оплатою товару, виробленого в рф, підлягають фінансовому моніторингу та мають високий ризик відмови від проведення такої фінансової операції з можливим подальшим повідомленням відповідних правоохоронних органів про спробу їх здійснення. Так, відповідачем було утворено спеціальну комісію щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, яка прийняла рішення про зупинення здійснення видаткових операцій в частині товару, країною походження яких є рф.

Звертає увагу суду на важкому фінансовому становищі відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями російської федерації частини виробничих потужностей відповідача, а саме Запорізької АЕС. Зокрема, станом на 28.07.2023 року прострочена заборгованість перед ДП НАЕК Енергоатом за реалізовану електроенергію складає 23594,12 млн. грн. Зазначає також, що Торгово-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 засвідчила форс - мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України з 24.02.2022 року до її офіційного закінчення. Наголошує і на значних збитках відповідача, наявності грошових коштів на рахунках у банках на суму лише 882423,71 грн., що об`єктивно унеможливлює своєчасні та в повному обсязі розрахунки та не є наслідком неефективної роботи підприємства.

Зауважує, що за 2022 рік витрати відповідача на виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільного інтересу, покладених на останнього законодавством, склали 87,643 млрд грн., тоді як загальний валовий прибуток за вказаний період становив 86,615 млрд.

Вважає, що примусове стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції становить загрозу техногенної та екологічної катастроф загальнодержавного масштабу, дефіциту електроенергії, зростанням її вартості, що прямо загрожує забезпеченню соціальної спрямованості економіки України, а також суверенітету та економічній безпеці держави.

Також з огляду на зазначені вище обставини, наявну фактичну ситуацію, що склалася у сфері енергосистеми України, з метою забезпечення енергетичної безпеки країни, захисту інтересів населення, вважає, що наявні передбачені чинним законодавством підстави для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат на 90%, нарахованих відповідачу за прострочення оплати поставленого товару, відповідно до статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України. При цьому зауважує на відсутності доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу будь-яких збитків або шкоди у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого за договором товару, також простроченням зі сторони позивача строків поставки товару.

З приводу відстрочення виконання рішення наголошує на існуванні об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які були зазначені у відзиві і які підтверджують відсутність реальної можливості здійснити своєчасну оплату вартості поставленого товару за договором, укладеним із позивачем, та виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю чи частково позовних вимог, що відповідно до ст. 239 ГПК України є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Вважає, що ухвалення судом відстрочення виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Додатково наголошує про невірному нарахуванні 0,3% річних та втрат від інфляції.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти тверджень відповідача. Вказує, що спірний договір укладено між сторонами до початку введення правового режиму воєнного стану, а позивач є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України та кінцевими бенефіціарними власниками якого є громадяни України, з чого робить висновок про не поширення мораторію, передбаченого постановою КМУ від 03.03.2022 року, на спірні правовідносини. Не погоджується також із наявністю форс-мажорних обставин, зокрема, введенням воєнного стану, та наявності об`єктивних обставин невиконання зобов`язань, позаяк порушено принцип належного урядування. Заперечує в частині зменшення розміру 3% річних, втрат від інфляції та відстрочення виконання рішення суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.09.2021 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Еталон-Прилад (далі постачальник) укладено договір поставки №18029/53-124-01-21-15715 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначені в специфікації № 1 до цієї угоди, та є невід`ємною її частиною.

Предметом поставки по даному договору є товар: код ДК 38340000-0 (прилади для вимірювання величин) (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2 Договору строк поставки товару становить 150 календарних днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок позивача на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2020 року на складі вантажоотримувача за адресою: 30100, вул. Енергетиків, 36, місто Нетішин, Хмельницька область, Хмельницьке відділення ВП Складське господарство.

За умовами п.п. 4.1 - 4.3 Договору ціна товару становить 4504560,00грн. разом з ПДВ. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по зазначеній угоді визначається специфікацією № 1. До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставка до складу вантажоотримувача.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється підприємством шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості. Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 та 7.5 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення.

Згідно з пунктом 8.1 Договору у разі невиконання бо неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України. У випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми. (п. 8.4 договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП НАЕК Енергоатом за умови підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 11.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплені їхніми печатками.

У специфікації до договору сторонами погоджено найменування товару та його вартість на загальну суму 4505560,00 грн. При цьому, виробником комплексу для повірки пірометрів, тепловізорів та тепловізійних систем на суму 3415000,00 грн. (без ПДВ) зазначено ТОВ «Метропир», росія.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №РН-0000731 від 29.10.2021 року на суму 168720,00 грн., видаткової накладної №РН-0000742 від 01.11.2021 року на суму 18000,00 грн., видаткової накладної №РН-0000836 від 25.11.2021 року на суму 219840,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000950 від 28.12.2021 року на суму 4098000,00 грн. На загальну суму 4504560 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з плати поставленого позивачем товару, останній звернувся з даним позовом до суду.

У матеріали справи відповідачем надано: лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); витяг з інформаційного звіту про роботу ДП "НАЕК "Енергоатом" за червень та І півріччя 2023 року щодо простроченої заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом", яка станом на 28.07.2023 року становить 23 млрд 594 млн гривень; повідомлення про зупинення Запорізької АЕС; звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ВП "Хмельницька АЕС" за І квартал 2022 року, за півріччя 2022 року, за 9 місяців 2022 року, за 2022 рік, розшифровку витрат на збут по ДП НАЕК Енергоатом за 2022 рік, довідку щодо реалізації електричної енергії ДП Гарантований покупець по постанові КМУ від 05.05.2019 року №483; довідки з АТ Таскомбанк, АТ Банк Кредит Дніпро, АТ Сенс Банк, АТ Державний ощадний банк України, АТ Укрексімбанк із інформацією про стан рахунків відповідача 19.05.2023 року та 25.05.2023 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2021 року між сторонами у справі укладено договір поставки №18029/53-124-01-21-15715, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу в передбачені цим договором строки товар прилади вимірювання величин, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1.

У специфікації №1 до договору сторони визначили, зокрема найменування, кількість, загальну вартість товару на суму 4504560,00 грн. з ПДВ.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У підтвердження поставки товару за договором на загальну суму 4504560,00 грн. позивачем надано підписані сторонами видаткові накладні №РН-0000731 від 29.10.2021 року на суму 168720,00 грн., №РН-0000742 від 01.11.2021 року на суму 18000,00 грн., №РН-0000836 від 25.11.2021 року на суму 219840,00 грн. та №РН-0000950 від 28.12.2021 року на суму 4098000,00 грн. Факт поставки також не заперечується відповідачем.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору. Так, оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача.

Тобто, оплата за поставлений товар згідно видаткової накладної від 29.10.2021 року повинна була бути здійснена до 15.11.2021 року включно (13.11.2021 року п`ятнадцятий календарний день припадає на суботу, тому переносить на наступний за ним робочий день); за видатковою накладною від 01.11.2021 року до 16.11.2021 року включно; за видатковою накладною від 25.11.2021 року до 10.12.2021 року включно; та за видатковою накладною від 28.12.2021 року до 12.01.2022 року включно.

Проте, доказів сплати відповідачем за поставлений позивачем товар матеріали справи не містять та існування заборгованості на суму 4504560,00 грн. не заперечується ВП "Хмельницька АЕС". Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4504560,00 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на положення Закону України Про санкції та зупинення ДП НАЕК Енергоатом здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з позивачем в частині товару, країною походження якого є російська федерація, не приймається судом з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами по справі, що поставлені за видатковою накладною від 28.12.2021 року товари на суму 4098000,00 вироблені в росії.

За приписами п.п.5 та 10 ч. 1 ст. 4 Закону України Про санкції, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.

Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022 року.

Пунктом 2 такої постанови Уряду встановлено, що: - замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів російської федерації/республіки білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства російської федерації/республіки білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб -підприємців) - резидентів російської федерації/республіки білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з російської федерації/республіки білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою; - звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 169 Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою; - закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

В даному випадку договір укладено 23.09.2021 року, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому суд приходить до висновку, що положення такої постанови та п.п. 5, 10 ч. 1 ст. 4 Закону України Про санкції не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" №187 від 03.03.2022 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Доказів того, що бенефіціарними власниками позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Еталон - Прилад" (ідентифікаційний код 40711560) є рф або особи, пов`язані з нею, матеріали справи не містять та судом не здобуто.

За таких обставин мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 р., не підлягає до застосування до спірних правовідносин та до позивача.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на вказані нормативні акти не спростовують його обов`язку зі сплати грошових коштів за придбаний у позивача товар.

Рішення засідання комісії ДП НАЕК Енергоатом щодо зупинення здійснення видаткових операцій в частині товару з походженням з рф, за договором із позивачем (яке не надано до матеріалів справи), судом не приймається до уваги, оскільки зазначений документ є внутрішнім документом відповідача та не може бути визнаним таким, що змінює або скасовує зобов`язання сторін, передбачені укладеним між ними договором та положеннями діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути 0,3% річних та втрати від інфляції згідно поданих розрахунків.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи вимоги ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Відповідачем контррозрахунку 0,3% річних та втрат від інфляції не надано.

Судом здійснено перерахунок 0,3 % річних у ІПС Законодавство та встановлено правомірність нарахувань за видатковими накладними від 29.10.2021 року, від 01.11.2021 року, від 25.11.2021 року. Проте, при нарахуванні 0,3% річних за накладною від 28.12.2021 року позивачем невірно визначено початок прострочення, тому вірним буде наступне нарахування: з 13.01.2022 року по 23.06.2023 року на суму заборгованості 4098000,00 грн. = 17750,52 грн. Таким чином, в стягненні 67,36 грн. 0,3% річних суд відмовляє.

З приводу нарахування втрат від інфляції судом враховується наступне.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.".

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 р. у справі №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Судом перевірено розрахунок позивача у ІПС Законодавство та встановлено, що він відповідає вищенаведеній методиці та позивачем вірно визначено періоди, а також суми нарахування. Відтак, 1415446,18 грн. втрат від інфляції заявлені правомірно.

Відповідач просить у випадку ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити розмір відсотків річних та інфляційних втрат на 90%.

З приводу зменшення 0,3% річних та втрат від інфляції судом приймається до уваги наступне.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2023 року у справі №910/15411/21 вирішував питання щодо можливості звільнення або зменшення розміру інфляційних витрат. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

При цьому, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Відтак, оскільки стягнення втрат від інфляції спрямоване на те, щоб боржник сплачував кредитору грошові кошти тієї ж цінності на момент, коли такі кошти мали були сплачені, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру втрат від інфляції.

В частині зменшення 3% річних суд зауважує, що такі нарахування є незначними та встановлені у розмірі 0,3%, тому суд відмовляє також у задоволенні клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

При цьому з приводу посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які би підтверджували факт заподіяння йому збитків у зв`язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару, суд враховує, що на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити), що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 р. у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Щодо посилань відповідача на наявність об`єктивних і незалежних від нього обставин (форс-мажорних обставин), які зумовили невиконання зобов`язань за договором, суд зазначає, що у контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише документ уповноваженого органу, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що визначені ним обставини є форс-мажорними та стали причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати товару, проте належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, оскільки він адресований невизначеному колу осіб (всім, кого це стосується), є загальним та не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача - оплату отриманого товару за договором, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Також зважається на те, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022 року, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення господарської діяльності.

Окрім того, судом також враховується, що прострочення з оплати поставленого позивачем товару за накладними виникло ще до введення в Україні воєнного стану.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище не може вважатись форс-мажорною обставиною, оскільки за умовами ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4504560,00 грн. основного боргу, 1415446,18 грн. інфляційних втрат та 19647,33 грн. 0,3% річних. В стягненні 67,36 грн. 0,3% річних суд відмовляє.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 календарний рік з моменту набрання рішенням законної сили, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, і такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем відповідач посилається на ті ж обставини, якими обґрунтоване клопотання про зменшення відсотків річних та інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню, зокрема, наявність значної заборгованості за електроенергію перед відповідачем та його важкий фінансовий стан, введення в Україні воєнного стану.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа Бурдов проти росії від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст. ст. 73-80 ГПК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на один рік та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через один рік) виконати рішення у цій справі.

Суд також бере до уваги, що майже вся частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом та втратами від інфляції і позивач розраховує на отримання цих коштів для здійснення своєї господарської діяльності, що, у свою чергу, впливає і на його фінансовий стан.

Так, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

З огляду на вищевикладене, матеріальні інтереси обох сторін та беручи до уваги недоведення відповідачем достатніми доказами неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду та винятковості випадку, з яким процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/754/23.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", м. Харків до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин про стягнення про стягнення 5 939 720,87 грн. заборгованості за договором поставки №18029/53-124-01-21-15715 від 23.09.2020 року задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Еталон-Прилад (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295, код 40711560) 4504560,00 грн. (чотири мільйони п`ятсот чотири тисячі п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.) боргу, 19647,33 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок сім грн. 33 коп.) 0,3% річних, 1415446,18 грн. (один мільйон чотириста п`ятнадцять тисяч чотириста сорок шість грн. 18 коп.) втрат від інфляції, 89094,80 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч дев`яносто чотири грн. 80 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Відмовити в стягненні 67,36 грн. 0,3% річних.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.11.2023 року

СуддяМ.В. Музика

Вебадреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам - в електронні кабінети