Рішення № 115268443, 14.11.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/187/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 Справа № 908/2231/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3; юридична адреса: Південне Шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032; адреса для листування: вул. Амосова, буд. 11-А, кв. 16, м. Харків, 61171; код ЄДРПОУ 30956420)

До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032;) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 1 267 325,66 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Барчук А.В., ордер серії АХ № 1142036 від 29.07.2023, посвідчення № 1083 від 21.10.2011, адвокат;

Від відповідача: Погосян С.Г. (в режимі відеоконференцзв`язку), виписка з ЄДРПОУ 24584661 від 31.03.2023, представник;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 1 267 325,66 грн.

04.07.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2231/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

26.07.2023 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд зменшити розмір 3 % річних та інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 01.08.2023 № 908/2231/23 задоволено заяву відповідача від 01.08.2023 про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 09.08.2023 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

07.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погодився із запереченнями відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги.

09.08.2023 від ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на електронну адресу суду та через систему "Електронний суд" надійшли заперечення щодо повноважень представника позивача - Барчук О.В.

Ухвалою суду від 09.08.2023 № 908/2231/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 02.10.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

12.09.2023 від ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів у позивача.

20.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" на адресу суду надійшли письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 02.10.2023 № 908/2231/23 заяву відповідача задоволено, судове засідання призначене на 02.10.2023 о 12 год. 00 хв. ухвалено проводити в режимі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

02.10.2023 від ТОВ "ТЕНЗОР" до суду надійшла заява про приєднання до матеріалів справи належним чином засвідченої копії договору про надання правової допомоги № 10-23 від 02.06.2023 разом із додатковою угодою № 1 від 13.09.2023 до вказаного договору.

За результатами проведення судового засідання 02.10.2023, ухвалою суду № 908/2231/23 відмовлено у задоволенні заперечень ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС № б/н від 08.08.2023 (вх. № 17027/08-08/23 від 09.08.2023). Частково задоволено клопотання ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС № б/н від 12.09.2023 та витребувано у позивача до наступного судового засідання копію договору № 75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.10.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференцзв`язку.

10.10.2023 від ТОВ "ТЕНЗОР" до суду надійшла заява № б/н від 07.10.2023 (вх. № 21570/08-08/23 від 10.10.2023) про приєднання до матеріалів справи копії договору № 75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 та доказів, роздрукованих із системи електронних закупівель PROZORRO.

У судовому засіданні 16.10.2023 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 14.11.2023 об 11 год. 45 хв. Суд задовольнив клопотання сторін про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.11.2023 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд".

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що 29.03.2021 між ТОВ "ТЕНЗОР" та ДП "НАЕК" "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" укладено договір про надання послуг №75/50-21/48-121-01-21-10171. Позивачем виконані роботи на суму 963 000,00 грн., однак відповідач не здійснив оплату за виконані роботи. Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних за період з 22.02.2022 по 20.06.2023 на суму 38 308,93 грн. та інфляційні втрати за період з березня по жовтень 2022 у розмірі 266 016,73 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 612, 625, 843, 854, 887 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву пояснивши, що оплата Відповідачем - Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем - позивачем податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.3 Договору), відповідно, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, строк виконання цього грошового зобов`язання (оплата частини вартості послуг за договором в розмірі суми ПДВ: 160 500,00 грн.) - не встановлений. На виконання умов договору його сторони (Позивач - Виконавець і Відповідач - Замовник) оформили і підписали Акт № 1 від 23.12.2021 про надання послуг вартістю 963 000,00 грн. (в т.ч. 160 500,00 грн. - ПДВ). Проте, даний акт та додана до нього технічна довідка - звіт підписані не уповноваженою особою, без достатніх повноважень, оскільки довіреність на підписання договорі і документів видана на ім`я Мурашова І.В. Отже, надана копія Акту № 1, що підписана Журавським не є належним доказом в підтвердження надання послуг за договором. Крім цього, умовами договору строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений, що в свою чергу позивачем не враховано при здійсненні розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат. Вимога позивачем про сплату боргу в тому числі і суми ПДВ на адресу відповідача не направлялась, а позовна заява не є відповідною вимогою про сплату суми ПДВ. Також, позивач не надає доказів щодо зміни податкової адреси юридичної особи на іншу територію України, що унеможливлює виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині розрахунків з позивачем за договором, що є предметом позову.

Крім цього, своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджає введення в Україні режиму воєнного стану і продовження строку його дії, з урахуванням того, що Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління Відповідача - Замовника за Договором, з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації. Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, в тому числі і для суб`єктів господарської діяльності за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Зважаючи на викладене вище, виконання грошового зобов`язання за договором можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 9 договору (форс-мажорні обставини). В діях Відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за договором перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відсутність вини в діях Відповідача виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов`язання за договором, яке, в силу настання форс-мажорних обставин, з офіційним їх підтвердженням, не є простроченим. На підставі викладеного, просить суд ухвалити рішення по справі з урахуванням позиції відповідача та зменшити розмір 3 % річних та інфляційних витрат.

Позивач підтримав доводи, викладені у письмовій відповіді на відзив на позов від 02.08.2023 пояснивши, що додатковим підтвердженням належного виконання договору з боку позивача є відгук про надання послуг від 28.01.2022 за вих. № 15-47/2202, наданий самим відповідачем. Вказані обставини мали місце до повномасштабного вторгнення з боку російської федерації. Крім цього, позивач зазначає що відповідач безпідставно розділяє в часі строк оплати вартості робіт без ПДВ та строк оплати самого ПДВ, оскільки ані діючим законодавством, ані укладеним сторонами договором не передбачено окремий строк суми ПДВ. Вартість робіт є єдиною і включає в себе ПДВ, що повинно бути сплачене одночасно зі сплатою самих послуг, а саме - протягом 60 календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання наданих послуг. Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, позивач зазначив, що доказів того, що відповідачем у встановленому законодавством та договором порядку підтверджено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання, відповідач не надав. Стосовно клопотання відповідача про зменшення 3 % річних та інфляційних витрат позивач зазначив, що наведені відповідачем доводи заслуговують на увагу, але діючим законодавством не передбачено. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 14.11.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг № 75/50-21/48-121-01-21-10171 (далі - Договір) відповідно до п.1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: Код ДК 021:2015 - 71730000-4 «Послуги промислового контролю» (послуга: «виконання контролю технічного стану устаткування ВП ЗАЕС»

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість послуг відповідно до «Протоколу узгодження договірної ціни» на надання послуг (невід`ємний додаток №1 до договору) складає: 802 500,00 грн., крім того ПДВ: 160 500,00 грн., разом 963 000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома сторонами «Акта здачі-приймання наданих послуг», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавчу.

Відповідно до п. 2.3. договору, оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Згідно з п. 4.6. договору, виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «про електронні документи та електронний документообіг» та «про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: ІНФОРМАЦІЯ_4

В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначити числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отримувача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом", ВП ЗАЕС» (абз. 2 п. 4.6).

Виконавець зобов`язався вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання послуг(и), що виконуються за договором, згідно з вимогами «Класифікатору систем позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 р. № 8 (абз. 3 п. 4.6).

Відповідно до п. 5.5. договору, у випадку відсутності у ЄРПН, в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, зареєстрованої електронної податкової накладної, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п.2.1 цього договору на суму ПДВ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характер)' па користь іншого суб`єкта (викопати роботу, передати майно, сплатити троїш, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, викопати роботу, падати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею І І цього Кодексу.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини, які виникли між Сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (Виконавець) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її станів, замовник зобов`язаний сплатити Виконавцеві обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт Виконавець зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) викопати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов вказаного договору, 23.12.2021 між сторонами договору підписано Акт № 1 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець здав, а Замовник отримав послуги за договором. Претензій до якості наданих послуг виконавця замовник немає. Вартість наданих послуг складає 802 500,00 грн., крім того ПДВ 20% - 160 500,00 грн. Всього: 963 000,00 грн. Сума авансу склала 0,00 (нуль) грн.

Отже, відповідно до п. 2.2 договору та враховуючи вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, термін оплати виконаних робіт настав 21.02.2022.

Однак, в порушення умов договору відповідач оплату за надані позивачем послуги на підставі вказаного договору у розмірі 963 000,00 грн. з ПДВ не здійснив, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отримані послуги, позивачем нараховано 3 % річних за період з 22.02.2022 по 20.06.2023 на суму 38 308,93 грн. та інфляційні втрати за період з березня по жовтень 2022 у розмірі 266 016,73 грн.

Відповідач вважає, що оплата Відповідачем - Замовником частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.2 Договору), відповідно, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, строк виконання цього грошового зобов`язання (оплата частини вартості наданих послуг за договором в розмірі суми ПДВ: 160 500,00 грн.) - не встановлений.

Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ "Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 р. квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Відповідно до п. 4.6 договору, Виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: ІНФОРМАЦІЯ_4

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.6. договору здійснив реєстрацію податкової накладеної № 2 від 23.12.2021 на загальну суму 963 000,00 грн. (сума ПДВ 160 500,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією № 9401770942 від 23.12.2021.

У вищевказаній квитанції зазначено, що «документ прийнято».

Суд зазначає, що положення договору, які визначають його ціну (вартість послуг), що підлягає сплаті Замовником за надання послуг, не розділяють вартість самих виконаних послуг та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змогу суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.3 договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 2.1. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю наданих послуг.

Отже, зауваження в п. 2.3. договору щодо оплати Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами виконання послуг є Акт приймання наданих послуг, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Замовнику, в разі чого Виконавець повинен здійснити повну оплату отриманих послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - протягом 60 календарних днів з дати підписання обома сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг.

Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.6. договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН.

Враховуючи положення п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р., суд зазначає, що відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.

Однак, відповідач вважає, що договором строк (термін) виконання відповідачем обов`язку з оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не встановлений, в даному випадку має бути застосовано приписи саме частини другої статті 530 ЦК України.

Положеннями частини першої статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Дійсно, сторонами в пункті 9.2. договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

Проте, частиною другою статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідно до частини першої вказаної статті, яка кореспондується із частиною другою статті 19 Господарського процесуального кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційним Судом України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002 надано офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів. Суд вказав, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.

В той же час, навіть за наявною обов`язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору (така умова відсутня у договорі, який був укладений між позивачем та відповідачем), не є підставою для обов`язкового проходження такої позасудової процедури до пред`явлення відповідного позову до суду.

За таких обставин, безпосереднє пред`явлення ТОВ "ТЕНЗОР" позовної заяви до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. В протилежному випадку, матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також суд зазначає, що строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п. 2.3 договору шляхом вказівки на подію - після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Суд враховуючи позицію відповідача, що строк оплати суми ПДВ ще не настав зазначає, що вказаний строк настав після реєстрації замовником податкової накладної № 2 від 23.12.2021 на загальну суму 963 000,00 грн. (сума ПДВ 160 500,00 грн.) - тобто з 24.12.2021, однак відповідач у строки встановлені у п.2.3. договору, а саме протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт оплату суми ПДВ також не здійснив.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отримані послуги не здійснив, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про надання послуг № 75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 у розмірі 963 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних за загальний період з 22.02.2022 по 20.06.2023 на суму 38 308,93 грн. та інфляційні втрати за період з березня по жовтень 2022 у розмірі 266 016,73 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за заявлений період з 22.02.2022 по 20.06.2023 включно на суму 38 308,93 грн. та інфляційних витрат за період з березня по жовтень 2022 в сумі 266 016,73 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та зазначення того, що виконання грошового зобов`язання за договором можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 7 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указами Президента України воєнний стан в Україні було продовжено.

10.11.2023 набув чинності Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб - до 14.02.2024 року.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Згідно п. 8.2. договору, наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 8.3. договору, сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії за наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону «…».

Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором (п. 8.4. договору).

Судом встановлено, що відповідач на виконання пункту 8.3. договору не повідомляв позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, які заважають виконанню умов цього договору.

Крім того, 60-ти денний строк для оплати закінчився до початку збройної агресії, а отже заборгованість за договором № 75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 виникла у відповідача ще до введення на території України воєнного стану.

Крім того, частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032;) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗОР" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3; юридична адреса: Південне Шосе, буд. 57, офіс 36, м. Запоріжжя, 69032; адреса для листування: вул. Амосова, буд. 11-А, кв. 16, м. Харків, 61171; код ЄДРПОУ 30956420) суму основного боргу за договором № 75/50-21/48-121-01-21-10171 від 29.03.2021 в розмірі 963 000 (дев`ятсот шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., 3 % річних на суму 38 308 (тридцять вісім тисяч триста вісім) грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 266 016 (двісті шістдесят шість тисяч шістнадцять) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 19 009 (дев`ятнадцять тисяч дев`ять) грн. 88 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2023.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.