Ухвала суду № 11523243, 31.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц-13333 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Мінаєв І.М.

Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,

при секретарі Коваленко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 1 червня 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі ПАТ КБ) «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі СГІРФО) Словянського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за участю третьої особи органу опіки та піклування Словянської міської ради , про стягнення заборгованості, звернення стягнення, виселення, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», за участю третіх осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, органу опіки та піклування Словянської міської ради, СГІРФО Словянського МВ ГУМВС України про скасування умов договору, які не відповідають чинному законодавству, зміну умов договору, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, органу опіки та піклування Словянської міської ради, СГІРФО Словянського МВ ГУМВС України про припинення поруки, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 1 червня 2010 року частково задоволений позов ПАТ КБ «Приват Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № 789М-07 від 13 грудня 2007 року у розмірі 64811,22 доларів США, що за курсом НБУ відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/46 від 5 лютого 2010 року 8.00 складає 518489 грн..

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 789М-07 від 13 грудня 2007 року у розмірі 64811,22 доларів США звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0572 га, які розташовані за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № б/н від 13 грудня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 120 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, СГІРФО Словянського МВ ГМВС України у Донецькій області про виселення відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, органу опіки та піклуванні Словянської міської ради, СГУРФО Словянського МВ ГУВС України про припинення поруки відмовлено.

Зазначене рішення оскаржено відповідачем ОСОБА_1, який, посилаючись на норми матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, стягнувши фактичну заборгованість станом на дату прийняття рішення. При цьому апелянт посилається на те, що фінансовим установам забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитним договором. Тому висновок суду про стягнення повної суми кредиту, термін повернення якого становить 13 грудня 2017 року, суперечить вимогам закону.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не зявилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконала зобов'язання за кредитним договором, взяті на себе при укладенні кредитного договору з позивачем, не сплачувала у повній мірі платежі за кредитним договором, вказані в графіку, починаючи з 16 січня 2009 року постійно не виконувала умови кредитного договору.

Такий висновок суду є правильним і грунтується на законі.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 13 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 789М-07, відповідно до якого ОСОБА_2 наданий кредит у розмірі 55000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом з розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13 грудня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_2 не виконала зобов'язання за кредитним договором, взяті на себе при укладенні кредитного договору з позивачем, не сплачувала у повній мірі платежі за кредитним договором, вказані в графіку, починаючи з 16 січня 2009 року постійно не виконувала умови кредитного договору.

Станом на 21 травня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 68086,36 ддоларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 49993,59 доларів США, текуча заборгованість по процентах 133,52 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 4159,36 доларів США, прострочена заборгованість по процентах -12801,25 доларів США, прострочена заборгованість по пені 1058,64 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК УКраїни передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що боржник в добровільному порядку умови договору не виконує, але у відповідності до вимог закону не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 789М-07 від 13 грудня 2007 року ОСОБА_1 13 грудня 2007 року уклав з позивачем договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу майно, а саме будинок загальною площею 139,5 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за договором іпотеки поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документі зазначеного у договорі іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ч. 1 вищевказаного закону, у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Суд, в повном обсязі перевіривши всі обставини справи, з урахуванням вимог закону дійшов правильно висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і слід стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Доводи апеллянта про те, що термін повернення кредиту настає 13 грудня 2007 року, а тому позивач не мав права вимагати повернення усієї суми кредиту, не впливають на правильність ухваленого рішення.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правильно виходив з вимог с т. 652 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, що, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Виходячи з вказаних вимог закону суд дійшов правильного висновку, що наведені у зустрічному позові підстави, а саме зміна курсу долару у відношенні до національної валюти, не є тією зміною істотних обставин, які б надавали суду можливість змінити або розірвати укладений між сторонами договір при відсутності на це згоди однієї із сторін за договором- банку, а також розірвати договір поруки. Взявши на себе обовязки за кредитним договором, за яким отримана у борг іноземна валюта, відповідачі повинні бути враховувати певний ризик, та можливість зміни курсу іноземної валюти до української гривні.

Таким чином суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми зобов'язального права та главу 71 ЦК України і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог банку та відмови в задоволенні зустрічного позову і правильно стягнув з відповідачів на користь позивача суму боргу за кредитним договором і звернув стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апелянта не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки за заявою апелянта при прийнятті апеляційної скарги йому було відстрочено сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з нього належить стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які підлягали оплаті при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 1 червня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 850 грн. (вісімсот пятдесят гривень) на р/р - 31411537700004; отримувач місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ у Донецькій області, та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в апеляційному суді Донецької області в сумі 120 грн.(сто двадцять гривень) на р/р 31213263700004; отримувач Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М.Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко