Рішення № 11523239, 27.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц- 12091 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Грідяєва М.В.

Категорія 52 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,

при секретарі Руденко О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Деревенца В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 7 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу(далі ВП) шахта 1/3 «Новогродівська» Державного підприємства (далі ДП)«Селидіввугілля» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

7 квітня 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що він знаходився в трудових відносинах з ВП шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 14 січня 2010 року. 25 березня 2010 року він виконував виробниче завдання, керував пересипом конвеєра і з причин втому заснув, у звязку з чим пересип конвеєра був засипаний. Гірничим майстром він був розбуджений і з бригадою робітників вони розчистили засипаний конвеєр та усунули зупинку конвеєру. Після зміни він поїхав додому, 26 березня 2010 року відпочивав, 27 та 28 березня 2010 року працював у другу зміну. 29 березня 2010 року при прибутті на роботу його повідомили про звільнення з 28 березня 2010 року. Заяви про звільнення він не писав, з наказом про звільнення його не знайомили. Як йому стало відомо пізніше, начальник використав заяву його заяву про звільнення, яку його примусили написати без зазначення дати, при прийомі на роботу. Просив поновити його на роботі на посаді гірничого робітника підземного ВП шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 березня 2010 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 7 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений. ОСОБА_1 поновлений на роботі у ВП шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» в якості гірничого робітника підземного. Стягнуто з ВП шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 7010, 76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 681,93 грн. розрахункових сум при звільненні. З відповідача на користь держави стягнуті судові витрати: судовий збір 70 грн., 37 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.

Не погодившись з рішенням суду, директор ВП шахта 1/3 «Новогродівська», якій діє на підставі довіреності, виданої ДП «Селидіввугілля», звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Донецької області і просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилався на те, що позивачем не була доведена необгрунтованість його звільнення на підставі поданої заяви. Крім того, суд неправильно провів нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник відповідача Деревенець В.О. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про поновленні на роботі позивача, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням трудового законодавства, а саме ст. 38 КЗпП України.

Такий висновок суду є правильним і таким, що відповідає вимогам закону.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 11 січня 2010 року працював у відповідача гірничим робітником підземним 2 розряду.

Наказом № 50-к від 29 березня 2010 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням з 28 березня 2010 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України п рацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про звільнення від 29 березня 2010 року, він не зазначав строк , з якого він просив його звільнити, тому відповідач при звільненні повинен був дотриматися строків, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Випадки, коли на власника покладається обовязок звільнити працівника в строк, про якій він просить, перелічені в ст. 38 КзПп україни і всі вони обєднані однією загальною ознакою неможливістю для працівника продовжувати роботу, про що позивач в заяві про звільнення не зазначав.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільненні позивача ОСОБА_1 допущені порушення норм трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на роботі.

Доводи апеляційної скарги в частині незаконного поновлення позивача на роботі апеляційний суд визнає необгрунтованими і такими, що не впливають на правильність ухваленого рішення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня його звільнення по день поновлення на роботі, але при проведенні розрахунків не дотримався вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями), яким передбачено, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з матеріалів справи, за два останні календарні місяці роботи позивачу нараховано: січень 2010 року - 2175,13 грн. - 17 робочих днів

лютий 2010 року - 739,05 грн. - 6 робочих дня.

Середньоденна заробітна плата складає 126,70 грн. (2175,13 + 739,05 ) : 23), а час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку (з 29 березня по 7 червня 2010 року), з урахуванням графіку роботи позивача, враховуючи робочі дні, 45 днів.

Таким чином розмір середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу буде складати 5701,50 грн. (126,70 х 45).

Крім цього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні, яка нарахована в сумі 611,50 грн. за 10 днів, до виплати 516,04 грн., що підтверджено довідкою, наданою відповідачем.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо вини позивача в тяганині при розгляді справи за його позовом, суд вважає безпідставними, не підтвердженими ніякими доказами.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «Селидіввугілля» в особі , ВП шахта 1/3 «Новогродівська» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу , компенсації за невикористану відпустку та на користь держави судового збору підлягає зміні.

З ДП «Селидіввугілля» вособі ВП шахта 1/3 «Новогродівська» на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5701,50 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 516,50 грн., та на користь держави судовий збір в розмірі 62,18 грн.. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля» частково задовольнити.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 7 червня 2010 року в частині стягнення з ВП шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку та на користь держави судового збору - змінити.

Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» , відокремлений підрозділ шахта 1/3 «Новогродівська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5701,50 грн. (пять тисяч сімсот одна грн. 50 коп.) , компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 516,50 грн. (пятсот шістнадцять грн. 50 коп.).

Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля» , відокремлений підрозділ шахта 1/3 «Новогродівська» на користь держави судовий збір в розмірі 62,18 грн. (р/р № 31411537700004; отримувач місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ у Донецькій області).

В решті рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 7 червня 2010 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М.Пономарьова

Судді Л.І. Соломаха

Л.І.Бондаренко