Рішення № 115218156, 22.11.2023, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2381/23 Провадження № 2/450/1104/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акту серії ЛВ № 043806, виданого 06 квітня 2005 року, на право власності на земельну ділянку площею 1,8624 га, яка розташована на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, надану на підставі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 502 від 31 жовтня 2003 року, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також визнати на ним право власності на земельні ділянки площею 1,5955 га, кадастровий № 4623687100:11:000:0023, площею 0,2669 га, кадастровий № 4623687100:15:000:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Мотивував своїй позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 за час свого життя набула право власності на вказані земельні ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла, внаслідок чого відкрилася спадщина. Під час життя ОСОБА_2 своїми майновими правами на випадок смерті не розпорядилась. Вказав, що після її смерті, він фактично прийняв спадщину, оскільки проживав з ОСОБА_2 на день смерті, доглядав за нею та займався похоронами, що підтверджується довідкою від 20 січня 2023 року Поршнянського старостинського округу Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області. Зазначив, що інших спадкоємців немає, а він входить до першої черги таких. Зауважив, що оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку відсутній, оскільки був втрачений. Крім того, існують розбіжності в написанні прізвища та імені його матері, оскільки у державних актах на земельні ділянки вказано « ОСОБА_3 », а в інших документах її прізвище та ім`я вказано, як « ОСОБА_2 ».

Ухвалою від 23 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.

12 червня 2023 року від позивача надійшло клопотання, яким він усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 14 червня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 04 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак 26 червня 2023 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечив. Судові витрати просив залишити за ним.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.

З письмової згоди представника позивача суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зіст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 грудня 1960 року вбачається, що померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були батьками ОСОБА_1 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 23 грудня 2009 Поршнянською сільською радою Пустомитівського району Львівської області стверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 04 грудня 2018 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області стверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витягом № 013255-СРА від 08 листопада 2022 року з реєстру Львівської міської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 043806 від 06 квітня 2005 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,8624 га, яка розташована на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та складається з двох земельних ділянок площею 1,5955 га, кадастровий № 4623687100:11:000:0023 і площею 0,2669 га, кадастровий № 4623687100:15:000:0096.

Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 квітня 2023 року, встановлено, що земельні ділянки площею 1,5955 га, кадастровий № 4623687100:11:000:0023, площею 0,2669 га, кадастровий № 4623687100:15:000:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, належать на праві власності ОСОБА_3 .

Таким чином, покликання позивача про наявність помилки у державному акті серії ЛВ № 043806, виданому 06 квітня 2005 року, на право власності на земельну ділянку площею 1,8624 га, яка розташована на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, надану на підставі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 502 від 31 жовтня 2003 року, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у написанні прізвища та імені його матері, знайшли своє підтвердження згідно наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Отже, спірна земельна ділянка належала позивача матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 6 частини 1, частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності спадкодавцю правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦП України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

З урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що встановлення судом факту належності документу за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року (справа № 570/997/19, провадження № № 61-16257св20).

Враховуючи викладене, позовна вимога в частині встановлення факту належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акту серії ЛВ № 043806, виданого 06 квітня 2005 року, на право власності на земельну ділянку площею 1,8624 га, яка розташована на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, надану на підставі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 502 від 31 жовтня 2003 року, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем право власності на земельні ділянки площею 1,5955 га, кадастровий № 4623687100:11:000:0023, площею 0,2669 га, кадастровий № 4623687100:15:000:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , слід зазначити наступне.

У відповідності до положень ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина після її смерті.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від його прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу положень ч. 3ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявляв про відмову від неї. Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву.

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як вбачається з довідки б/н від 20 січня 2023 року, виданої Поршнянським старостинським округом Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , проживала до дня її смерті у будинку АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_1 , який її доглядав та займався похованням.

Отже, позивач ОСОБА_1 до дня смерті матері ОСОБА_2 постійно проживав разом з нею, доглядав її до дня смерті і займався похованням, протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявляв про відмову від такої, а відтак, вважається таким, що прийняв спадщину, однак не має можливості реалізувати своє право у позасудовому порядку, оскільки втрачено правовстановлюючий документ та існують розбіжності в анкетних даних його матері.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги позивачав частинівизнання прававласності наземельні ділянкизнайшли своїпідтвердження підчас судовогорозгляду іпідлягають дозадоволення.Відтак,за позивачемслід визнатиправо власностіна земельні ділянки площею 1,5955 га, кадастровий № 4623687100:11:000:0023, площею 0,2669 га, кадастровий № 4623687100:15:000:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 .

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82,89,141, 142, 259,263-265,268, 280, 281, 315 ЦПК України, ст. ст. 1218, 1268 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 1,5955 га, кадастровий № 4623687100:11:000:0023, площею 0,2669 га, кадастровий № 4623687100:15:000:0096, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорнушовицької сільської ради Львівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 .

Стягнути з Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.