Ухвала суду № 115205362, 27.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 листопада 2023 року Справа 160/30724/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали заяви про забезпечення доказів ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 року (до відділення поштового зв`язку таку подано 19.11.2023 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказної частини наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року № 149 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу стало відомо з наказу, що оскаржується, що службовим розслідуванням встановлено те, що командир військової частини НОМЕР_1 не організував бойові завдання підрозділам, не поставив завдання підлеглим, не організував взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, не керував підлеглими наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, не володів станом справ, в результаті чого були втрачені позиції - взводного опорного пункту, були загибелі, поранення та зниклі безвісти. Далі вказано, що така ситуація склалась внаслідок недостатнього контролю з боку ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. В оскаржуваному наказі зазначено, що позивач порушив статті 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби, пункту 1 Додатку 5 Бойового статут механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗС України. Дані статті Статутів встановлюють диспозитивні норми бланкетного характеру, тобто в них закріплюються лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акту або іншої галузі права. Така конкретизація, як видно з наказу, міститься у пункті 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗС України. Але даний додаток має назву: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПІЗНАВАЛЬНІ ЗНАКИ И УМОВНІ НОМЕРИ (що наносяться на бойові машини). А пункт 1 додатку містить вимоги: Для пізнавання своїх бойових машин і визначення їхньої належності до Збройних Сил України та відповідної частини і підрозділу на них наносяться державні символи, умовні номери й пізнавальні знаки. Що свідчить про формальний підхід до видання наказу та оголошення дисциплінарного стягнення відносно позивача. Аналізуючи текст даного оскаржуваного наказу, слід дійти до висновку, що командир батальйону можливо дійсно порушив вимоги військових нормативно-правових актів, так як керував бойовими діями, в той час як командир бригади лише здійснював контроль. За недоліки по втраті позицій та особового складу в окремій військовій частині притягнуто посадову особу вищестоящої військової частини, залишивши поза увагою відповідальність посадових осіб військової частини НОМЕР_2 (крім командира даної частини), в якій і було виявлено недоліки. Даний факт свідчить про безумовне упереджене ставлення керівництва ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 " до командира бригади ОСОБА_1 . З аналізу наказу можна прийти до висновку, що посадовими особами не встановлювались обставини виникнення порушень, а саме текст наказу про результати проведення службового розслідування містить досить абстрактні поняття, що не підкріплені відповідними аргументами та документами. Тобто, проігноровано правові підстави для прийняття законного рішення. Також, у наказі не визначено ступінь вини та як наслідок не аргументовано застосування саме стягнення «догана». Крім того, в процесі службового розслідування керівником розслідування не було відібрано у позивача пояснення щодо даного порушення, не надано останньому можливість дізнатися про суть призначеного розслідування, пояснити свою позицію, заперечити провину. Натомість військова служба правопорядку, що проводила службове розслідування, встановила мою провину без участі позивача, що суперечить Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд забезпечити докази шляхом зобов`язання відповідача - командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надати до суду та позивачу витяг з акту службового розслідування у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Аргументи даної заяви зводяться до того, що у даній справі є необхідність у заходах забезпечення доказів - в частині надання до суду витягу з акту службового розслідування. Без надання даних документів суд не зможе дослідити обставини справи та правомірність накладеного стягнення. Саме акт службового розслідування встановив всі передумови, обставини на наслідки правопорушення, а наказ став результатом даного розслідування. Тому необхідність їх надання є повністю обґрунтованим. Знаходяться відповідні докази у Командувача оперативного угруповання військ "Запоріжжя".

За відомостями протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 року зазначена вище заява розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Вирішуючи означену заяву, суд виходить з такого.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.114 КАС України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються. зокрема: 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Частиною 2 ст. 116 КАС України передбачено, що за подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України Про судовий збір, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За подання до адміністративного суду адміністративного заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення фізичною особою - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 гривень.

Як вбачається з вищенаведеного змісту заяви, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 805,30 грн., проте суду не надав такого документу щодо сплати судового збору або ж документу (посвідчення або іншого документу), який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи викладене, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 805,30 грн.

Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 805,30 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Також суд зазначає, що що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті/знищенню у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час перевірки заяви про забезпечення доказів суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника. Із тексту заяви встановлено, що вказаного обов`язку заявник не виконав та не навів жодного аргументу, які б могли бути оцінені у контексті ч. 1 ст. 114 КАС України як підстави для забезпечення доказів, що свідчить про невідповідність заяви вимогам встановленим частиною 1 ст.116 КАС України. У заяві "про забезпечення доказів" ОСОБА_1 фактично ототожнив механізм забезпечення доказів та їх витребування за загальною процедурою передбаченою процесуальним законом.

Однак заявнику слід розмежовувати процесуальні інститути "забезпечення доказів" та "витребування доказів" у загальному порядку.

За правилами ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд звертає увагу заявника, що ототожнення ним понять "витребування доказів" та "забезпечення доказів" в даному випадку є помилковим, оскільки вирішальною підставою для забезпечення доказів є існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи надання необхідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. Проте наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений/знищений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Виходячи зі змісту поданої заяви, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.

Таким чином, заявником не дотримано вимог п. 5 ч. 1 ст. 116 КАС України.

Окрім того, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти;

При цьому, за приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду.

Разом з цим, у поданій до суду заяві про забезпечення доказів заявником не зазначено номери засобів зв`язку та адреса електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в свою чергу унеможливлює розгляд заяви судом про забезпечення доказів в силу приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 117 КАС України (не пізніше п`яти днів в судовому засіданні в загальному порядку).

Відтак, заявнику у даному випадку слід подати заяву про забезпечення доказів, в якій слід зазначити номери засобів зв`язку та адреса електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задля всебічного та своєчасного розгляду такої заяви.

Частиною 3 ст. 116 КАС України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на те, що заява позивач про забезпечення доказів подана без додержання вимог п. 5 ч. 1 ст. 116 КАС України, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 116 та ч. 1 ст. 169 КАС України, доходить висновку про залишення заяви про забезпечення доказів без руху.

Керуючись ст. 80, 114-116, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяви про забезпечення доказів ОСОБА_1 - залишити без руху.

Заявнику надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 805,30 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа.

- або документи (посвідчення або іншого документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору;

- заяви про забезпечення доказів, в якій слід навести обставини та факти, підтверджені належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому; із зазначенням номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ «Запоріжжя».

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник