Постанова № 11520488, 08.06.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5424/09/9/0170

08.06.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддівДугаренко О.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 01.09.09 у справі № 2а-5424/09/9/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" (вул. Верхня, 57, Листвинне, Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим, 97124)

доДержавної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим (вул. Шкільна 16, Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 01 вересня 2009 року у справі № 2-а-5424/09/9/0170 позов Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 30 березня 2009 року № 0003201700/0 в частині нарахування Відкритому акціонерному товариству «Нижньогірський»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9235,28 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 вересня 2009 року в частині задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення статті 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заявник апеляційної скарги вважає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а не вимог поточних кредиторів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство «Нижньогірський»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 вересня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим № 000772300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 19174,50 грн., у тому числі 15083,00 грн. основного платежу, 4091,50 грн. штрафних санкцій та № 0000782300/0 про визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 7336,46 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кошти, отриманні від реалізації продукції у вересні використовувалися на поточні потреби підприємства видачу заробітної платні, розрахунки за ПММ, електроенергію та інше. По епізоду визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 19174,50 грн. заявник апеляційної скарги поясняє, що перехід права власності в період з 25 вересня по 31 грудня 2008 року ні по одному з вказаних в акті перевірки фактів не був здійснений, у звязку з чим у ВАТ не було підстав для нарахування податкового зобовязання з ПДВ.

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи т а повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку з прийняттям Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АР Крим податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2009 року за № 0003201700/0 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 13852,92 грн., у тому числі 4617,64 грн. за основним платежем та 9235,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30 березня 2009 року за № 0000772300/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 19174,50 грн., у тому числі 15083,00 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30 березня 2009 року за № 0000782300/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7336,46 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті податковою інспекцією на підставі акту планової виїзної перевірки ВАТ «Нижньогірський»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року за № 274/23-00/00412978 від 19 березня 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 30 березня 2009 року за № 0003201700/0 в частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9235,28 грн. В частині визначення вказаним податковим повідомленням-рішенням податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 4617,64 грн. у задоволенні позову було відмовлено. Позивачем в апеляційній скарзі не ставиться питання щодо скасування судового рішення суду першої інстанції в даній частині. Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі АР Крим незгодна з судовим рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0003201700/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9235,28 грн.

З урахуванням положень частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія розглядає питання щодо правомірності висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 30 березня 2009 року за № 0003201700/0 в частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9235,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 13 червня 2005 року було порушено справу про банкрутство ВАТ «Нижньогірський»за заявою ВАТ «Крименерго». Але, судом першої інстанції не враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про проведення мораторію.

Відповідно до статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у звязку з чим у нього виникають права та обовязки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи, що строк виконання податкових зобовязань щодо сплати податку з доходів фізичних осіб у позивача податкового агента та платника податку у розумінні пункту 1.1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року настав лише після порушення провадження у справи про банкрутство та введення мораторію, а саме протягом 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у період санації, дія мораторію на виконання цих податкових зобовязань не поширюється.

Цей висновок кореспондує зі змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Але, відносно позивача постанова про визнання його боржником і відкриття ліквідаційної процедури господарським судом не виносилося.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що податковою інспекцією правомірно нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку з доходів фізичних осіб на поточні податкові зобовязання, у звязку з чим висновки суду першої інстанції у вказаній частині є помилковими, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим підлягає задоволенню.

Що стосується апеляційної скарги ВАТ «Нижньогірський»судова колегія зазначає наступне.

Податковим повідомлення-рішенням ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 30 березня 2009 року за № 0000782300/0 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 7336,46 грн. Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовані у звязку з наступними обставинами.

Відповідно до пунктами 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2009 року припинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати в бюджет податку на додану вартість щодо операцій із продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій із продажу переробними підприємствами молока та м'яса живою вагою, здійснюваних сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік складає не менш 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції і використання коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками ПДВ, по операціях продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 залишок податкових зобовязань відповідно до Декларації по ПДВ по реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, тобто різниця між ПДВ, отриманим від покупців і ПДВ, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з розрахункового рахунку на окремий рахунок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 488 внесені доповнення в другий абзац пункту 4 Порядку № 271 та визначено, що не перераховані на окремий рахунок зазначені засоби вважаються такими, котрі використовуються не по цільовому призначенню, і підлягають стягненню в Державний бюджет у безспірному порядку.

У позивача є рахунок № 26040301201133 в Нижньогірському відділенні 4558 ВАТ «Ощадбанк», який відкритий у 2008 році для перерахування сум податку на додану вартість по реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

У процесі документальної перевірки було встановлено, що згідно наданих декларацій з ПДВ по операціях продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва сума ПДВ, що підлягає перерахуванню на окремий рахунок за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року складає 109777,00 грн. Але, перевіркою встановлено, що вказана сума ПДВ складає 117113,00 грн. Різниця у сумі 7336,00 грн. виникла за податковий період вересень 2008 року, не була включена у податкові зобовязання за вересень 2008 року і не була перерахована на окремий рахунок. Факт здійснення реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за період з 15 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року на суму 44018,76 грн., у т.ч. ПДВ 7336,46 грн. підтверджується відомостями руху коштів у касі підприємства.

Таким чином, судова колегія вважає, що сума ПДВ 7336,00 грн. підлягає вилученню у позивача у Державний бюджет України як санкція.

По епізоду заниження чистої суми податкових зобовязань у сумі 15083,00 грн. судова колегія встановила наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 30 березня 2009 року за № 0000772300/0 позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 19174,50 грн., у тому числі 15083,00 грн. за основним платежем та 4091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заниження чистої суми податкових зобовязань з ПДВ встановлено податковою інспекцією у наступних податкових періодах: у вересні 2008 року на суму 1333,00 грн., у жовтні 2008 року у сумі 2500,00 грн., у листопада 2008 року у сумі 1750,00 грн., у грудні 2008 року у сумі 9500,00 грн. (загальна сума 15083,00 грн.).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно до пункту 1.4 статті 1 Закону поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на дона вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дати інкасації готівкових коштів у банківській у станові, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За договором купівлі-продажу № 2 від 05 грудня 2008 року автомобілю «Камаз-35102»АК 9196, причеп АК 5196ХХ вказаний автомобіль з причепом був отриманий громадянином ОСОБА_4 за накладною від 05 грудня 2008 року № 431. Загальна вартість автомобілю з причепом складає 41500,00 грн., у тому числі ПДВ 6916,66 грн. Оплата за автомобіль з причепом була здійснена 02 лютого 2008 року у сумі 1040,00 грн., 03 грудня 2008 року у сумі 10000,00 грн., 05 грудня 2008 року у сумі 30000,00 грн., 09 лютого 2009 року у сумі 460,00 грн.

За договором № 1 від 28 листопада 2008 року купівлі-продажу магазину за адресою с. Кірсановка, вул. Зарічна вартістю 19000,00 грн. згідно приходно-касових ордерів покупцем сплачені кошти за магазин, а саме 28 листопада 2008 року у сумі 10500,00 грн., 03 грудня 2008 року у сумі 9000,00 грн., що свідчить про виникнення у позивача податкових зобовязань з ПДВ у листопаді та грудні 2008 року. Той факт, що у березні 2009 року за видатковим касовим ордером № 220 суму 19500,00 грн. було повернуто покупцю магазину ОСОБА_3 ніяким чином не спливає на виникнення податкових зобовязань з ПДВ у листопаді-грудні 2008 року по першої події оплаті.

29 жовтня 2008 року від покупця ОСОБА_5 згідно приходного касового ордеру № 373 отримані кошти у сумі 15000,00 грн., а 26 грудня 2008 року на підставі приходного касового ордеру №421 - суму 8000,00 грн. у якості передплати за нерухоме майно у с. Кірсановка, вул. Зарічна, 36 вартістю 26000,00 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру № 353 від 30 вересня 2008 року на суму 8000,00 грн., у тому числі ПДВ 1333,33 грн. надійшли кошти у касу підприємства від ОСОБА_6 за оренду за 2008 рік

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно зроблений висновок про виникнення у позивача за вказаними операціями податкових зобовязань з ПДВ.

Посилання позивача на момент переходу права власності за вищевказаними договорами купівлі-продажу є неспроможним, оскільки положеннями підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дата виникнення податкових зобовязань з ПДВ повязана не з моментом переходу права власності на товари (роботи, послуги) а повязана з датою оплати за товар або датою відвантаження товару.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Нижньогірський»не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 вересня 2009 року у справі № 2-а-5424/09/9/0170 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У позові відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2010 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

СуддіО.В.Дугаренко В.А.Омельченко