Постанова № 11519637, 16.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2010 року 16:51 № 2а-11823/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

від позивача: Варгіч Ю.Л., Борисова І.І., представників,

від відповідача: Дроздова Д.В., представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Сіті Ком»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сіті Ком»звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у соломянському районі м.Києва №0002322311/0 від 05.07.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване рішення є неправомірними. Зокрема, позивач стверджує, що ним правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних обєктів нерухомого майна, оскільки такі обєкти не використовувались позивачем більше одного року, на момент придбання позивач мав намір використати майно саме в якості товару.

Також позивач стверджує, що відсотки за користування кредитними коштами ним правомірно було віднесено до складу валових витрат, оскільки це передбачають прямі норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обліковою політикою підприємства такі витрати обліковуються саме як відсотки за кредитом, а не у складі витрат на будівництво.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати на придбання обєктів нерухомого майна, яке повинно вважатися основним фондом підприємства, та відсотки за кредитом, які є витратами, повязаними зі спорудженням основних фондів підприємства. Відповідач стверджує, що вказані витрати мають амортизуватися, а не відноситися до валових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва (далі відповідач) була проведена планова виїзна перевірка ПП «Сіті-ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.06.2007 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010р., за результатами якої було складено акт перевірки від 21.06.2010р. № 9043/23-11/34544909 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 05.07.2010р. було прийнято податкове повідомлення рішення №0002322311/0, яким приватному підприємству «Сіті Ком»(далі позивач), за порушення п.п. 5.3.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено податкові зобовязання зі сплати 8462320 грн. податку на прибуток, з яких 4955343 основного платежу та 3506977грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття вище зазначеного податкового повідомлення рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п.5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями (далі - Закон №334), яке було встановлено відповідачем, а саме:

- ПП «Сіті Ком» віднесено до складу валових витрат витрати на придбання нежилих приміщень, що призвело до завищення валових витрат на 15 520 697.00 грн.

- ПП «Сіті Ком»віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані з будівництвом основних фондів (відсотки по борговим зобов'язанням, які безпосередньо пов'язані зі створенням інвестиційної нерухомості).

Зазначені порушення були встановлені відповідачем за наступних обставин.

Перевіркою було встановлено, що ПП «Сіті-ком»в І кварталі 2010 року придбало ряд торгівельних комплексів на загальну суму 15520697,00 грн., за договорами, укладеними з ВАТ «Чернігівпродтовари»та ПП «Союз Лідер», зазначені обєкти було здано в оренду ТОВ «Ритейлінгова компанія «Євротек».

Обставина дати набуття позивачем прав на обєкти нерухомого майна, зазначена в акті перевірки, сторонами не спростовується. До матеріалів справи залучено копії договорів, за якими позивачем придбавалося нерухоме майно.

Суд з наявністю порушень в діях позивача, встановлених відповідачем, не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначення основних фондів та їх груп наведено в пункті 8.2 вказаного Закону. Отже, саме вказаний розділ названого Закону встановлює єдине визначення термінів та критеріїв, які застосовуються в даному Законі.

Так, підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, для відповідності визначенню основного фонду обєкт має відповідати певним критеріям :

-призначення для використання у господарській діяльності платника податку (тобто конкретного платника податку, який придбаває обєкт, а не будь якої особи);

-термін використання такого обєкту має перевищувати 365 календарних днів з дня введення в експлуатацію матеріальних цінностей (ідентифікуючою є дата введення в експлуатацію конкретного обєкта будь яким платником податку)

-вартість обєкта має перевищувати встановлений розмір та поступово зменшуватись.

Оскільки у нормі підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не застосовано визначення «або», натомість, застосовано визначення «та»і коми, суд доходить висновків, що для надання якомусь обєкту статусу основних фондів він має відповідати всім вищезазначеним критеріям.

Позивач стверджував, що ним не планувалося використання обєктів нерухомого майна в господарській діяльності протягом року, станом на дату розгляду справи позивачем подано заяви про реєстрацію права власності на майно за ВАТ «Чернігівпродтовари».

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як субєкт владних повноважень мав довести, що придбане позивачем майно відповідає всім критеріям, визначеним підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, його призначення для використання в господарській діяльності позивача в періоді, більшим за 365 календарних днів.

Зазначені обставини відповідачем не доведені, тому висновки акту перевірки про те, що позивачем було віднесено до валових витрат вартість придбаних основних фондів судом вбачаються передчасними, зробленими без врахування всіх обставин справи, зокрема періоду придбання майна (березень 2010 року) та періоду проведення перевірки (червень 2010 року).

Також, перевіркою було встановлено, що за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р. до складу валових витрат позивач відносив суми відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами по Кредитним угодам в іноземній валюті № СR 08-145-1/29-1 від 17.03.2008 року та № СR 08-145-4/29-1 від 03.04.2008 року з додатковими угодами до них, укладеними з ЗАТ «ОТП БАНК»всього у сумі 13 602 422,95 грн. у тому числі по періодах: II квартал 2008 року у сумі 654 287.10 грн., III квартал 2008 року у сумі 978 980.94 грн., IV квартал 2008 року у сумі 2 110 173.12 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 758 070.00 грн., II квартал 2009 року в сумі 2 777916,88 грн., III квартал 2009 року в сумі 1 570 127.38 грн., IV квартал 2009 року в сумі 2 842932,53 грн.., 1 квартал 2010 року в сумі 1 909935,00 грн.

Оскільки кредитні кошти позивачем спрямовувалися на будівництво нерухомого майна, то відповідач дійшов висновку, що дані витрати є витратами на поліпшення нерухомого майна. При цьому, відповідач послався на п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», зокрема на те, що сплачені позивачем відсотки є фінансовими витратами та мають відноситися до балансової вартості основних фондів.

З зазначеними посиланнями відповідача суд не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Таким чином, даним Законом чітко визначено та обмежено коло платежів або зобовязань їх здійснити, які можуть бути визначені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»в якості процентів.

Так, прямою нормою підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, даним підпунктом прямо встановлено правомірність віднесення виплат за процентами на залучені кошти до валових витрат, та встановлено єдиний критерій, який може обмежувати таке віднесення здійснення таких виплат у звязку з господарською діяльністю платника податку.

Судом вбачається, що здійснення будівництва, яке є метою залучення коштів за кредитними угодами № СR 08-145-1/29-1 від 17.03.2008 року та № СR 08-145-4/29-1 від 03.04.2008 року (п.п. 1.2.1 угод), є безпосередньо повязаним з господарською діяльністю позивача.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки визначення платежів, які відносяться до валових витрат є частиною порядку обчислення оподатковуваного прибутку, судом вбачається неправомірним застосування норм інших нормативно правових актів до визначення кола валових витрат, в тому числі застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

На підставі вищевикладеного, судом вбачається, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Приватного підприємства "Сіті-ком" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 05.07.2010р. №0002322311/0.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Сіті-ком" за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян