Постанова № 11519549, 30.09.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:00год. 30 вересня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-2329/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

при секретарі судового засідання Колесник В.Ю.

за участю :

представників позивача - Гостюка В.І.

представників відповідача - Коубіш А.П., Томаш О.Л., Молованюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕБНИК" доДержавної податкової інспекції у Кіцманському районіпро скасування податкового повідомлення-рішення, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стебник» (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №000015/2300/0 від 14.04.2010 року про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 347306 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 12 квітня 2010 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року. За результатами перевірки підтверджено право на податковий кредит з податку на додану вартість, задекларованому в січні 2010 р. в сумі 347 306 грн. та відмовлено у відшкодуванні зазначених коштів на рахунок у банку Позивача. За результатами перевірки прийнято Податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року №000015/2300/0 на підставі.п.7.7.11, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997р. №186/97-ВР (далі Закон №168).

Однак, позивач, вважає, що зазначене вище рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Так, при подачі заяви на повернення суми бюджетного відшкодування позивачем були дотриманні вимоги п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону №168 та п.п.15.3.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон №2181), яким передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів), або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані на пізніше 1095 днів, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, а тому вважає, що податкове повідомлення-рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 347306 грн є безпідставним та підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та надав письмові заперечення в яких зазначив наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року №000015/2300/0 прийнято у зв»язку із порушенням позивачем п.п.7.7.11, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168.

Зокрема, проведено перевіркою встановлено, що у порушення п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168 TOB "Стебник" не мало права на отримання бюджетного відшкодування за період з грудня 2008 року по листопад 2009 року в зв»язку з тим, що підприємство зареєстровано платником ПДВ лише 25.12.2008 року.

Крім того, позивачем порушені вимоги пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону №168, якою передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особа яка, мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Так, за останні 12 місяців обсяги оподаткованих операцій декларації по податку на додану вартість склали 11 910,00 грн., а сума, яка була заявлена до бюджетного відшкодування складає 347306 грн. і на підставі цього перевіркою зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року в сумі 347306 грн. та збільшено значення рядка 26 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року на 346866 грн. А хоча податковий кредит виник внаслідок придбання та спорудження (будівництва) основних фондів, проте позивач не отримав рішення Кабінету Міністрів України.

Виходячи з вище наведеного відповідач позов не визнав в повному обсязі та наполягав на відмові у його задоволенні.

В ході судового розгляду представники відповідача, наполягали на безпідставності позову та необхідності відмовити у його задоволенні.

Судом встановлено, що 12 квітня 2010 року Державна податкова інспекція у Кіцманському районі провела позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, про що свідчить акт №6/23-2/35800522 (а.с.10-16). За результатами перевірки підтверджено право на податковий кредит з податку на додану вартість, задекларованому в січні 2010 р. в сумі 347 306 грн. та відмовлено у відшкодуванні зазначених коштів на рахунок у банку Позивача на підставі.п.7.7.11, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168.

Зазначений акт став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року №000015/2300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 347306 грн. (а.с.9).

Позивач є платником податку на додану вартість з 25 грудня 2008 року, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану (а.с.2).

Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства 17 березня 2010 року подані відповідачу наступні документи:

-податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року (а.с. 19-11);

-довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с. 22);

-розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року (а.с.23);

-заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до декларації за січень 2010 року (а.с. 24);

-розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 25).

Зазначені документи відповідачем отримані 22 лютого 2010 року, що підтверджується квитанціями про прийняття електронного документу (а.с. 21, 22, 23, 24, 26).

Відповідно до декларації з податку на прибуток валовий дохід у 2009 році позивача склав 11 910,00 грн. (а.с.38-40). Цей факт підтверджується також податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, за грудень 2009 року (долучено в судовому засіданні).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

До спірних правовідносин слід застосувати наступні положення закону «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997р. №186/97-ВР (далі Закон №168) та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон №2181).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв»язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню регламентується п.7.7 ст.7 Закону №168.

Зокрема, згідно п.п.7.7.1 п.7.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від»ємне значення податку на додану вартість залишається.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем підтверджено право на податковий кредит з податку на додану вартість, задекларованому в січні 2010 р. в сумі 347 306 грн.

При цьому, згідно п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Таким чином, п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню і прямо передбачає включення до складу бюджетного відшкодування тих сум ПДВ, що були сплачені покупцем платником податку постачальникам товарів та послуг у всіх попередніх податкових періодах, які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування.

При цьому Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Такий порядок бюджетного відшкодування випливає із системного аналізу норм Закону №168.

За змістом зазначеного підпункту, включенню до складу бюджетного відшкодування підлягають суми від»ємного значення між податковими зобов»язаннями та податковим кредитом платника податку усіх попередніх податкових періодів, що передували періоду виникнення права на бюджетне відшкодування, незалежно від дати їх утворення, разом з тим, умовою для бюджетного відшкодування, що визначена у зазначеному підпункті є фактична сплата одержувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниках цих товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 Закону №168 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181 заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов»язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Що стосується тверджень відповідача про те, що позивач відповідно до п.п. 7.7.11. п.7.7. ст.7 Закону №168 не має права на бюджетне відшкодуванню, так як у січні 2010 року платник ще не набув права на бюджетне відшкодування суд зазначає наступне.

Абзац «а» п.п. 7.7.11. п.7.7. Закону №168 передбачає, що особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 25.12.2005 року (а.с.2) , а заяву про повернення суми бюджетного відшкодування подав 22.02.2010 року (а.с.24), отже з моменту реєстрації платника ПДВ до часу подання заяви про бюджетне відшкодування пройшло більше 12 місяців, тому ці доводи відповідача суд вважає безпідставними.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач відповідно до п.п. 7.7.11. п.7.7. ст.7 Закону №168 не має права на бюджетне відшкодуванню, так як обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 місяців були менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування до місяця, за наслідками якого подано заяву на бюджетне відшкодування суд зазначає наступне.

Дійсно, у перевіряємому відповідачем періоді обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 місяців були в сумі 11910 грн., тобто менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування до місяця, за наслідками якого подано заяву на бюджетне відшкодування, а саме в сумі 347306 грн.

Однак з огляду на те, що у вказаному періоді також мало місце нарахування позивачем податкового кредиту внаслідок придбання (будівництва) основних фондів, то пільга, встановлена підпунктом "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону N168, щодо можливості отримання бюджетного відшкодування особами, які хоч і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, розповсюджується на позивача.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

З акту перевірки зокрема вбачається, що в періоді за який підприємство заявило бюджетне відшкодування, було придбано будівельні матеріали, електроенергію, транспортні та послуги бульдозера, виконані роботи по будівництву басейну, тобто внаслідок придбання (будівництва) основних фондів. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не заперечувався.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, що в разі нарахування позивачем податкового кредиту внаслідок придбання (будівництва) основних фондів позивач повинен був отримати рішення Кабінету Міністрів України, оскільки ця вимога ставиться Законом №168 лише до особи, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Таким чином, зменшення податковим органом позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 347 306 грн. було здійснено всупереч вимогам податкового законодавства. В зв'язку з цим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

При цьому, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про відшкодування йому податку на додану вартість в сумі 347 306 грн. судом залишено без задоволення, оскільки відповідно до норм Закону №168 бюджетне відшкодування платнику податку здійснюється органами державного казначейства за висновками державних податкових органів за місцем реєстрації платника шляхом перерахування відповідних грошових сум на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В даному випадку така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіцманському районі №000015/2300/0 від 14.04.10 р. про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 347306 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стебник»судові витрати в сумі 3,40 грн.

4.В іншій частині відмовити в задоволенні позову.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 05 жовтня 2010 р.

Суддя В.О. Ковтюк