Рішення № 115193877, 21.11.2023, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2019/23

№ 2/207/640/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Пильовій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2023 року представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що 27.12.2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0310/1207/71-339, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти для придбання квартири у розмірі 23000,00 доларів США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом, на строк з 27.12.2007 року по 26.12.2019 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 27.12.2007 року між ВАТ «Сведбанк» та іпотекодавцем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №0310/1207/71-339-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м. Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №3484. 09.06.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року, згідно якого сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитом складає 25514,23 доларів США та встановлено строк користування кредитом по 26.12.2024 року. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року. В свою чергу, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» набув право вимоги за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року. 12.08.2022 року на зборах акціонерів було прийнято рішення про зміну назви з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Таким чином, ОСОБА_1 , як позичальник за вищезазначеним кредитним договором, зобов`язалась належним чином виконувати умови договору, зокрема своєчасно погашати кредит згідно графіку погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в порядку, на умовах та в строки визначені договором. В свою чергу, ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, в зв`язку з чим станом на 05.12.2022 року виникла заборгованість у розмірі 59998,85 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 21298,86 дол. США; заборгованості по відсотках 20948,15 дол. США; пеня 17751,84 дол. США. На підставі викладеного, представник Банку звернувся до суду з цим позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року у розмірі 59998,85 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, а також стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить розгляд справи провести в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до положень ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст. 280 та відповідно до ч.1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 27.12.2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0310/1207/71-339, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти для придбання квартири у розмірі 23000,00 доларів США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом, на строк з 27.12.2007 року по 26.12.2019 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 27.12.2007 року між ВАТ «Сведбанк» та іпотекодавцем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №0310/1207/71-339-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м. Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №3484.

Відповідно до умов п.2. іпотечного договору, для забезпечення належного виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року, ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.22-23).

Пунктом 5 іпотечного договору встановлено, що предмет іпотеки оцінюється в 23193,66 доларів США, що на момент укладання договору за курсом НБУ становить 117127,98 грн.

09.06.2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року, згідно якого сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитом складає 25514,23 доларів США та встановлено строк користування кредитом по 26.12.2024 року.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року.

В свою чергу, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» набув право вимоги за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року.

29.01.2015 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було підписано Договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року (а.с.5-6).

В зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору, станом на 05.12.2022 року виникла заборгованість у розмірі 59998,85 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 21298,86 дол. США; заборгованості по відсотках 20948,15 дол. США; пеня 17751,84 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості.

В силу положень статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені ЗУ «Про іпотеку».

Згідно із ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч.1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 3 ЗУ «Про іпотеку» визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно із ст. 589 ЦК України, ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.11 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Згідно із ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено ЗУ «Про іпотеку», згідно з ч.4 ст. 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Пунктом 11 іпотечного договору встановлено, що у випадку порушення іпотекодавцем зобов`язань за цим договором будь-якого основного зобов`язання, що забезпечено іпотекою за договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання за договором, у строк, що не перевищує 30 календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомленні, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи наявна вимога банку до ОСОБА_1 від 05.12.2022 року про усунення порушень за вищезазначеним кредитним договором, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості по кредиту (а.с.26).

Отже, за змістом ст.33 та ст.35 ЗУ «Про іпотеку», реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч.2 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».

Верховний Суд в постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 зазначив про те, що недотримання правил про повідомлення боржника та іпотекодавця про заборгованість (ст. 35 ЗУ «Про іпотеку») перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, але не перешкоджає реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

ОСОБА_1 умови кредитного договору, забезпеченого іпотекою, належним чином не виконала, у зв`язку з чим у позивача відповідно до норм чинного законодавства та умов іпотечного договору виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, яким банк і скористався.

Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно із п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачу.

З наведеного випливає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов`язання.

Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідачка своїм правом на подачу відзиву на позов не скористалась та в судові засідання не з`являлась.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог ЗУ «Про іпотеку», тобто в порядку задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Отже, позивач, як іпотекодержатель, на власний розсуд обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із дотриманням норм законодавства та вимоги в частині звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. 39 ЗУ «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та існують правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги АТ «Сенс Банк» суд вважає необхідним також зазначити наступне.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (із подальшими змінами) на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» ЗУ «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначені норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону України «Про іпотеку», а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, та надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22 червня 2022 року № 296/7213/15.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у справі, а саме сплачену суму судового збору, оскільки позовні вимоги задоволенні повністю.

Керуючись ст.ст. 251, 252, 256, 267, 509, 525, 526, 572, 589, 611 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 12, 33, 35, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 3-х кімнатної квартири загальною площею 55,1 кв.м. АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0310/1207/71-339 від 27.12.2007 року, у розмірі 59998,85 доларів США (заборгованість за кредитом 21298,86 дол. США; заборгованість по відсотках 20948,15 дол. США; пеня 17751,84 дол. США) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 4744 гривні 50 копійок.

Зупинити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О.К. Подобєд