Ухвала суду № 115186543, 19.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44714/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001565 від 07.11.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

06.10.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , згідно вимог якого останній просить накласти арешт на ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook», s/n: 15668/0001/9759 в корпусі сірого кольору та мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 11», ІМЕІ: НОМЕР_1 , в якому встановлено сім картку з номером НОМЕР_2 , які належить ОСОБА_6 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися вказаним майном у будь-який спосіб.

Мотивуючи подане клопотання прокурор вказує, що під час досудового розслідування встановлено, що колишній заступник директора з комерційної діяльності ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшовши у злочинну змову з посадовими особами ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» (далі - ПрАТ «КЕВРЗ»), ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - ПрАТ «ДТРЗ») та ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (далі - ПрАТ «ЛЛРЗ»), запровадив протиправний механізм привласнення коштів зазначених державних підприємств, 100% акцій яких належить АТ «Укрзалізниця», в особливо великих розмірах.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 2021 року, ОСОБА_7 залучив до протиправної діяльності директора ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітника відділу з тендерної та договірної роботи ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заступника начальника збирального цеху ПрАТ «ДТРЗ» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також комерційного директора ПрАТ «ЛЛРЗ» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які сприяють підконтрольним ОСОБА_7 та його оточенню суб`єктам підприємницької діяльності - ПП «Альфапроммет» (код ЄДРПОУ 41436345), ТОВ «Алімет» (код ЄДРПОУ 44421231), ТОВ «Метал інвест буд» (код ЄДРПОУ 43316213) в отримані державних замовлень під час закупівлі товарно-матеріальних цінностей (металевих труб, металопрокату, профілів для бандажних кілець, шестернів ГМР та ТЕД, колодок чавунних, зубчастих коліс та ін.), завищуючи при цьому очікувану вартість таких предметів близько на 20-30% від їх ринкової вартості.

Крім того, із метою створення видимості законності та добросовісної конкуренції під час процедур закупівель, ОСОБА_7 залучив до протиправної діяльності директора та бенефіціарного власника ТОВ «Укрконтінентсталь» (код ЄДРПОУ 41786307) ОСОБА_11 , службових осіб ТОВ «Сота Україна» (код ЄДРПОУ 41323412), зокрема ОСОБА_12 , а також фактичних власників ТОВ «Іст Лоуд Груп» (код ЄДРПОУ 37017486) ОСОБА_13 і ОСОБА_14 спільно із якими почав систематично вчиняти антиконкурентні узгоджені дії під час проведення торгів щодо закупівлі ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» товарно-матеріальних цінностей.

Суть вказаного протиправного механізму полягає у тому, що ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» мають можливість здійснювати закупівлю комплектуючих за спрощеною процедурою, в обхід електронної платформи «Prozorro».

Так, у разі виникнення потреби в забезпечені комплектуючими різної номенклатури, згадані вище посадові особи ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» отримують комерційні пропозиції потенційних учасників закупівлі, в тому числі від ПП «Альфапроммет» (код ЄДРПОУ 41436345), ТОВ «Алімет» (код ЄДРПОУ 44421231), ТОВ «Метал інвест буд» (код ЄДРПОУ 43316213), ТОВ «Іст Лоуд Груп» (код ЄДРПОУ 37017486), ТОВ «Укрконтінентсталь» (код ЄДРПОУ 41786307), ТОВ «Сота Україна» після чого формують техніко-економічне обґрунтування такої закупівлі з відомостями, що документально не підтверджується, таким чином створюють умови задоволення корисливих інтересів зазначених підприємств.

Після цього, вказані посадові особи, діючи за погодженням із ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вираховують очікувану вартість предметів закупівлі на суму, що на 20-30 % перевищує середньоринкову вартість на аналогічні товари, а різниця визначається співучасниками як майбутній орієнтовний розмір предмета заволодіння.

Після формування «необхідної» очікуваної вартості, посадові особи ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» здійснюють оприлюднення оголошення про проведення спрощеної закупівлі відповідних комплектуючих та проводять торги у формі електронного аукціону, де переможцем визначають підприємство підконтрольне ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 як єдиного учасника торгів або ж організовують подання штучної пропозиції іншого товариства для створення документальної видимості конкурентної боротьби.

У подальшому, після оголошення переможця торгів, здійснюється укладання із ним відповідних договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей (металевих труб, металопрокату, профілів для бандажних кілець, шестернів ГМР та ТЕД, колодок чавунних, зубчастих коліс та ін.) із завищеною їх вартістю.

Таким чином, у період з 2022 по 2023 роки ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» здійснили закупівлю у підконтрольних ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 суб`єктів господарської діяльності комплектуючих до вагонів та локомотивів на загальну суму понад 200 млн грн.

Після цього, з метою легалізації коштів отриманих від протиправної діяльності, вказані вище особи, на підставі підроблених документів фінансово-господарської діяльності, здійснює перерахування коштів отриманих від зазначених вище замовників на рахунки суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, після чого проводить їх обготівкування та розподіл між всіма учасниками протиправного механізму.

За результатами проведених слідчих дій, в тому числі НСРД, оглядів, а також виконання доручень слідчого оперативними співробітниками ДЗНД Служби безпеки України, встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень причетний комерційний директор ПрАТ «ЛЛРЗ» ОСОБА_6 .

28.09.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_15 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де було тимчасово виявлено та вилучено ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook», s/n: 15668/0001/9759 в корпусі сірого кольору та мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 11», ІМЕІ: НОМЕР_1 , в якому встановлено сім картку з номером НОМЕР_2 , що належать останньому.

28.09.2023 на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_16 зазначені ноутбук та мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні так як вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, із метою перевірки та встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення щодо якого здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на тимчасово вилучене майно для його збереження, оскільки у подальшому воно може бути використане як доказ під час досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.

У судовому засідання прокурор вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити, вказав, що вилучене майно визнано речовим доказом, а тому з метою подальшої перевірки його значення для кримінального провадження існує необхідність у накладенні арешту на майно.

Представник власника майна заперечувала щодо вимог клопотання, вказуючи на безпідставність вимог, оскільки прокуром недоведено, що вилучене майно має відношення до вказаного кримінального правпорушення, а відтак у задоволенні клопотання просили відмовити.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Офісом Генерального прокуратура здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що результатами проведених слідчих дій, в тому числі НСРД, оглядів, а також виконання доручень слідчого оперативними співробітниками ДЗНД Служби безпеки України, встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень причетний комерційний директор ПрАТ «ЛЛРЗ» ОСОБА_6 .

28.09.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_15 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де було тимчасово виявлено та вилучено ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook», s/n: 15668/0001/9759 в корпусі сірого кольору та мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 11», ІМЕІ: НОМЕР_1 , в якому встановлено сім картку з номером НОМЕР_2 , що належать останньому.

28.09.2023 на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_16 зазначені речі та докумен и визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні так як вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимогст. 89 КК Українипід час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 28.09.2023, а з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся до суду 29.09.2023, що свідчить про дотримання строку на звернення до суду з даним клопотання та відповідно дотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначені вимоги закону при зверненні з клопотанням прокурор не дотримався.

Так, представник власника майна у своїх запереченнях зазначила, що громадянин ОСОБА_7 був звільнений з ПрАТ «ДТРЗ» у 2021 році займаючи посаду начальника відділу матеріально технічного постачання, посаду заступника директора з комерційної діяльності ПрАТ «ДТРЗ» він ніколи не займав, тому чому слідство вирішило що він займав посаду заступника директора товариства не зрозуміло.

Також адвокат вказала, що орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_7 вступив у злочинну змову з посадовими особами ПрАТ «ДТРЗ» та іншими товариствами, але коли він вступив в злочинну змову та саме з ким слідчому не відомо, також в органі досудового розслідування взагалі відсутні будь які докази злочинної змови посадових осіб ПрАТ «ДТРЗ» та інших товариств із ОСОБА_7 та його оточенням, що підтверджується долученими матеріалами кримінального провадження до клопотання прокурора про накладення арешту на майно відповідно до зазначених матеріалів єдиним доказом який був підставою внесення відомостей до ЄРДР був рапорт оперативних співробітників СБУ в якому він зробив особисте припущення щодо можливого вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 у змові із іншими особами на підставі зазначеного рапорту розпочато кримінальне провадження, не перевіривши взагалі що це за особи, які вони займають посади та чи правильно взагалі написані їх прізвища!!! Вказане свідчить про халатне відношення до своїх службових обов`язків, так як метою було не розслідувати вже вчинене кримінальне правопорушення, а намагатися знайти будь-що щоб дискредитувати осіб які не мають ніякого відношення до подій викладених у рапорті співробітників СБУ.

Також, слідчим зроблено висновок, що якщо підприємство проводить публічні закупівлі то воно є державним підприємством, але дане розуміння ситуації є хибне так як ПрАТ «ДТРЗ» не є «Замовником» у розумінні положень Закону України «Про публічні закупівлі». Відтак, ПрАТ «ДТРЗ» не є суб`єктом, на якого поширюється дія такого Закону, а також не є державним підприємством.

Так, ПрАТ «ДТРЗ» не здійснює закупівлю товарів, робіт та послуг за рахунок державних коштів, а діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності (п. 2.1 Статуту ПрАТ «ДТРЗ»).

Однак, ПрАТ «ЛЛРЗ» використовує при здійсненні закупівель певні принципи, передбачені таким Законом. З урахуванням чого, ПрАТ «ЛЛРЗ» здійснює закупівлі з дотриманням всіх необхідних умов та положень чинного законодавства України та власних внутрішніх документів, зокрема, прийнятих акціонером АТ«Укрзалізниця».

ПрАТ «ЛЛРЗ», в свою чергу, цінує та дбає про власну репутацію та досить прискіпливо ставиться до взаємовідносин з будь-якими суб`єктами господарювання. При ініціюванні питання щодо проведення відповідної закупівлі фахівцями ПрАТ «ЛЛРЗ» аналізуються всі можливі відкриті джерела з метою виявлення факту недобросовісності того чи іншого контрагента.

Проведені закупівлі були «відкритими», тобто, взяти участь у такій закупівлі могла будь-яка особа, надавши свою пропозицію.

Адвокат вказує, що посадові особи ПрАТ «ЛЛРЗ» в тому числі ОСОБА_6 не мають жодного відношення до розтрати коштів, особливо у період дії воєнного стану, так-як підприємство не використовує державні кошти для ведення господарських операцій, так як не є Державним підприємством, а навпаки в період воєнного стану працює сплачує податки та активно допомагає ЗСУ.

Так, відповідно поданої тендерної документації (яка в повному об`ємі знаходиться на сайті ПРОЗОРО) підприємство ПрАТ «ЛЛРЗ» зазначає в категорії замовника - не є Замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», однак використовує для придбання товарів, робіт та послуг електронну систему закупівель «ПРОЗОРРО», вид закупівель - «Спрощена закупівля».

Вказані доводи стороною обвинувачення жодним чином спростовано не було.

Що стосується постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_16 якою зазначені речі та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, то слід зазнчити, що вона носить досить формальний характер та в розрізі фактичних обставин справи жодним чином не доводить, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та одночасно вищевказані доводи сторони захисту спростовують викладене у постанові.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вилучене майно, прокурор повинен був зазначити, яким чином вилучене майно співвідноситься з кримінальним правопорушенням та/чи вилучене майно здобуто злочинним шляхом, одне лише посилання для цього не може слугувати правовою підставою для задоволення вимог клопотання про арешт.

Сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок власника майна з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована володільцем майна в судовому засіданні.

За вказаних обставин слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно не має жодного відношення та значення для кримінального провадження, окрім того, не дивлячи на те що ухвалою слідчого суду від 31.08.2023 на обшук було заборонено вилучення будь-яких мобільних телефонів та ноутбуків лише зняття інформації, зазначені речі були вилучені в порушення вимог ухвали слідчого судді..

Окрім іншого, слідчий суддя приймає до уваги наступні доводи адвоката.

Як видвбачається з матеріалів клопотання про накладання арешту на майно прокурор не додав жодного доказу які обґрунтовували доводи клопотання, а саме:

- до клопотання взагалі не надані докази які підтверджують придбання ТМЦ які на 20-30 % перевищують середньоринкову вартість на аналогічні товари, а різниця визначається співучасниками як майбутній орієнтовний розмір предмета заволодіння ні одного порівняльного аналізу та посилання предмет закупівлі але до клопотання долучено огляд інтернет сайтів підприємств в яких зазначена загальна інформація щодо їх діяльності та участі у тендерних закупках, в яких відсутні будь які посилання на завищення розміру ціни;

- також до клопотання долучені матеріали НСРД які також нічого не підтверджують, з них видно лише те що один менеджер підприємства спілкується з іншим менеджером з питань оформлення документів для участі у тендері (вказані спілкування жодним законом не заборонені), і те що вони друг друга знають не є якоюсь тайною так як зазначені підприємства спеціалізуються на поставку ТМЦ для товариств в тому числі ПрАТ «ДТРЗ» і з якими вони працюють не перший рік. Також в матеріалах доданих до клопотання відсутні НСРД відносно посадових осіб ПрАТ «ДТРЗ» матеріали містять спілкування інших осіб і ніяким чином не підтверджують відношення зазначених осіб до тих чи інших подій;

- прокурор в клопотанні зазначає що «28.09.2023 на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_16 зазначені речі та документи визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні так як вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження» слідчим зазначено що вилучено майно містить відомості які можуть бути використані, але які саме відомості він не зазначає та де будуть використані ці відомості також не вказує, незважаючи на те що ухвалою слідчого судді Печерського районного суд на проведення обшуку було заборонено вилучення мобільних телефонів так-як слідчий звертався з клопотанням на обшук в якому просив надати дозвіл на вилучення, але суд відмовив у зв`язку з тим, що слідчим не доведено які саме відомості може містити інформація на вказаних речах та яке вони мають доказове значення. Не зважаючи на це слідчий, ігноруючи вимоги слідчого судді вилучив мобільний телефон і в друге намагається переконати суд що вказані речі мають значення для досудового розслідування, без обґрунтування та наявності будь-яких доказів;

- так в клопотання зазначено, що «із метою перевірки та встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення щодо якого здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на тимчасово вилучене майно для його збереження, оскільки у подальшому воно може бути використане як доказ під час досудового розслідування та судового розгляду справи по суті» - але не зазначає який саме доказ та що він доказує, якщо кримінальне провадження внесене до ЄРДР 07.11.2022 року щодо кримінального правопорушення яке було вчинено до дати внесення відомостей, а речі та документи вилучені майже через рік після початку досудового розслідування та відповідно наявних матеріалів кримінального провадження не підтверджують взагалі факти які були підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що підозра жодній особі в кримінальному провадженні не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вилученого майна взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник сторони обвинувачення в судове засідання не з`явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власнику майна, належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001565 від 07.11.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України відмовити.

Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1