Рішення № 115186145, 22.11.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7425/21

Провадження № 2/752/1084/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про визнання правочину недійсним, -

присутні:

позивач: не з`явився

представник позивача: Шипілов О.В. - адвокат (ордер серія АА №1088567 від 10.03.2021р.)

представник відповідача 1: Сербіна А.О. - адвокат (дов. від 16.02.2023р. №35-ЮД1)

відповідач 2: не з`явився

представник відповідача 2: Ярошенко Д.В. - адвокат (ордер серія АА №1106810 від 21.05.2021р.)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про визнання правочину недійсним та просить визнати недійсним Акт про реалізацію предмета іпотеки від 14.05.2019р., складений Приватний виконавцем виконавцем виконавчого округу міста Києва Мілоцьким О.Л. у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо придбання Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 1 042 233,50 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 29.11.2018р. приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2018р., яким задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні 53 500,00 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за Генеральною угодою №BL 8894 від 17.09.2008р., яка станом на 03.06.2014р. становить по тілу кредиту 163 108,95 доларів США, за відсотками 35 865,53 доларів США, по пені 3 501,98

доларів США на користь ПАТ «Універсал Банк». Відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з відповідною заявою щодо реалізації квартири, а останній здійснив заходи, направлені на проведення 3-х електронних торгів, які не відбулися. У зв`язку з тим, що торги не відбулися, за заявою відповідача 1 про бажання придбати предмет іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за ціною 1 042 233,50 грн. 14.05.2019р. відповідач 2 сформував Акт про реалізацію предмета іпотеки. На думку позивача, такі дії відповідачів порушують вимоги п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», які примусового без згоди власника здійснили відчуження іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, є підставою для визнання Акту недійсним у відповідності до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою судді Кахно І.А. від 29.03.2021р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач 2 надав письмовий відзив на позовну заяву, за яким просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , як такому, що є необґрунтованим. Зазначає про те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2018р. у справі №752/18476/16-ц було зроблено висновок про те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником іншого нерухомого майна на підставі договору дарування від 09.02.2001р., а тому заборони, передбачені відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не розповсюджуються на дані правовідносини і не зупиняють виконання рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2019р. та постановою Касаційного цивільного суду від 30.11.2020р. При цьому, як вбачається з вказаних постанов, позивачем не оскаржувався встановлений судом факт того, що ОСОБА_1 має у власності інше житлове приміщення та факт того, що в даних правовідносинах не може бути застосований Закон про мораторій. Крім того, Закон про мораторій не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки позивач на дату звернення стягнення на предмет іпотеки проживала в іншому місці. Так, 05.12.2018р. приватним виконавцем із представником стягувача було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . У результаті виходу, зі слів доньки позивача, встановлено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, про що складено відповідний Акт. Відповідач 2 звертає увагу суду на те, що даний позов має очевидно штучний характер та, ймовірно, поданий з метою затягування розгляду справи №752/2603/21, в якій АТ «Універсал Банк» просить винести рішення про усунення перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом позбавлення права користування квартирою ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У відповіді на відзив позивач вказує про те, що рішення суду першої інстанції, на підставі якого був виданий спірний виконавчий лист, набрало законної сили лише 15.01.2019р., тоді яка сам виконавчий лист був виданий 20.09.2018р., тобто до набрання законної сили судовим рішенням. Крім того, відповідач 2 допустив реалізацію майна за значно вищою початковою ціною, ніж передбачено в судовому рішенні, на 13 872,34 грн.

Відповідач 1 надав письмові пояснення у справі, за якими не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підпадає нерухоме майно, придбане за кредитні кошти, яке використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що в позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна. Разом з тим, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана не за кредитні кошти та майновий поручитель не використовував її як місце постійного проживання. Під час здійснення виконавчих дій було встановлено, що у вказаній квартирі позивач постійно не проживає, а згідно інформаційної довідки з ЄДР нерухомого майна на момент реалізації іпотечного майна за боржницею також було зареєстровано право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

У запереченнях відповідач 2 зазначив, що питання, чи підлягав виконанню виконавчий документ на дату відкриття виконавчого провадження, не може бути предметом розгляду даної справи, оскільки порядок розгляду даного питання передбачений ст. 432 ЦПК України. Разом з тим, з вересня 2018 року позивач не здійснив жодних заходів для захисту свого нібито порушеного права. Також зазначає, що початкова вартість майна вказується приватним виконавцем у заявці на реалізацію арештованого майна, виходячи з вартості, яка визначена рішенням суду. Така заявка була складена 17.12.2018р. Згідно інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України курс гривні до долара США становив 27,83 грн., з огляду на що приватним виконавцем правомірно визначено початкову вартість реалізованого майна в розмірі 1 448 905,00 грн. Жодним нормативним актом не зазначено про те, що приватний виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунок вартості арештованого майна на дату проведення прилюдних торгів. Більше того, це є неможливим, оскільки заявка на реалізацію арештованого майна подається приватним виконавцем один раз. Посилання позивача про завищення приватним виконавцем вартості реалізованого майна є безпідставним та не заслуговує на увагу. Більше того, не зрозуміло, як ця обставина може порушити права позивача, який був майновим поручителем за прострочення кредитом на суму більше 160 000,00 доларів США.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.10.2021р. №1552 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» здійснено повторний автоматизований розподіл справи №752/7425/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.10.2021р. справу №752/7425/21 передано на розгляд судді Ольшевській І.О.

Ухвалою від 29.10.2021р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про визнання правочину недійсним, постановила розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.08.2023р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2018р. у справі №752/18476/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Голосіївського районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволені, звернуто стягнення на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні 53 500,00 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за Генеральною угодою №BL8894 від 17.09.2008р., яка станом на 03.06.2014р. становить по тілу

кредиту - 163 108,95 доларів США, за відсотками - 35 865,53 доларів США, по пені 3 501,98 доларів США, на користь ПАТ «Універсал Банк», а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Дане рішення залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2019р. та постановою Верховного Суду від 30.11.2020р.

Постановою від 29.11.2018р. приватний виконавець виконавчого округу Мілоцький О.Л. відкрив виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №752/18476/16-ц, виданого 20.09.2018р. Голосіївським районним судом міста Києва на виконання рішення суду від 16.05.2018р.

Постановою про арешт майна боржника від 29.11.2018р. приватним виконавцем накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

05.12.2018р. приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

17.12.2018р. приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. оформлено заявку НОМЕР_2 на реалізацію арештованого майна щодо боржника ОСОБА_1 , стягувач ПАТ «Універсал Банк», виконавче провадження НОМЕР_2, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , вартість майна - 1 488 905,00 грн.

14.05.2019р. приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. складено Акт про реалізацію предмета іпотеки в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, в якому, зокрема, зафіксовано, що відповідно до ст. 51, 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» передано на реалізацію об`єкт житлової нерухомості, квартира, яка складається з 3-х жилих кімнат, загальною площею 72,10 кв.м., житловою площею, 41,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П. 22.12.2006р., реєстровий номер 11764. Відповідно до протоколу №403270 про проведені електронні торги від 03.05.2019р. Державного підприємства «Сетам» торги за лотом №341433 не відбулись на підставі відсутності допущених учасників торгів. 14.05.2019р. іпотекодержателем подана заява про бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про іпотеку». Стартова ціна предмета іпотеки: 1 042 233,50 грн. Ціна продажу предмета іпотеки: 1 042 233,50 грн.

Позивач вважає, що вказаний Акт підлягає визнанню його недійсним, оскільки він порушує вимоги п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», і, окрім того, відповідач 2 допустив реалізацію майна за значно вищою початковою ціною, ніж передбачено в судовому рішенні, на 13 872,34 грн.

Відповідачі на погоджуються з позицією позивача, вказуючи про те, що в рішенні суду, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, судом було зроблено висновок про те, що заборони, передбачені відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній

валюті» не розповсюджуються на дані правовідносини і не зупиняють виконання рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, так як ОСОБА_1 є власником іншого нерухомого майна. Також зазначають, що позивач на дату звернення на предмет іпотеки проживала в іншому місці, про що приватним виконавцем складно відповідний акт за результатом виходу за адресою: АДРЕСА_1 . Початкова вартість майна вказана приватним виконавцем у заявці правильно з урахуванням відомостей з офіційного веб-сайту Національного банку України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в редакції на день складення спірного Акту, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнути (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого/житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомо житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті і цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити

(продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Разом з тим, як встановлено в рішенні суду від 16.05.2018р. у справі №752/18476/16-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, заборони, передбачені відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджуються на дані правовідносини і не зупиняють виконання рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_1 є власником іншого нерухомого майна на підставі договору дарування від 09.02.2001р., що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2018р., яке набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню. Зокрема, це обставини щодо того, що ОСОБА_1 є власником іншого нерухомо майна, а, отже, звернення стягнення на предмет іпотеки не порушує вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та не зупиняє виконання рішення суду.

Крім того, як вбачається з Акту приватного виконавця Мілоцького О.Л., складеного 05.12.2018р. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_1 не перебуває, зі слів дочки, мати ОСОБА_1 за адресою не проживає.

Щодо неправильно визначеної ціни, за твердженням позивача, в заявці на реалізацію арештованого майна слід зазначити наступне.

Так, у заявці НОМЕР_2 на реалізацію арештованого майна від 17.12.2018р. приватний виконавець визначив вартість майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , 1 488 905,00 грн.

Як зазначив представник відповідача 2, вказана початкова вартість була визначена, виходячи з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України, щодо курсу гривні до долара, а саме 27,83 (53 500,00 доларів США х 27,83 = 1 488 905,00)

Як вбачається з роздруківки офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на дату 17.12.2018р. курс гривні щодо американського долара складав суму 2783,7123.

Обрахування вартості майна приватним виконавцем були здійснені із заокругленням до 27,83 грн. за один долар.

Суд вімічає, що позивачем не зазначено та не доведено, яким чином ця обставина порушує його право, як майнового поручителя, за простроченим кредитом.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів. Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору позивачем не доведено позовні вимоги, а, отже, слід відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про визнання правочину недійсним залишити без задоволення.

2 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352).

Відповідач 2: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 30, оф. 42).

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.11.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська