Рішення № 11515820, 14.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.10 Справа№ 22/114

за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, Львівське відділення, м.Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 35104, 89 грн.

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: Барчук Л.В. (довіреність № 251 від 05.08.10р.)

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, Львівське відділення, м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 35104, 89 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 02.07.2010р. призначив розгляд справи на 20.07.2010 р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.09.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача розяснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк” правонаступником прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” та відповідачем укладено кредитний договір №1301/0407/95-066, за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу грошові кошти у вигляді кредиту, що надаються траншами (частинами) у розмірі 53926,00 грн. строком по 04.04.2010 р. зі сплатою 19% річних на придбання обладнання за договором купівлі-продажу № 1 від 29.03.2007р., а саме солярій POWER Tower 7200 в кількості 1 шт., вартістю 53926,00 грн.

Відповідно до п.2.3 договору кредит надається відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку за призначенням на користь СПД ФО ОСОБА_1 в оплату за обладнання, зазначене в п.1.5 цього договору, на підставі розрахункових документів наданих відповідачем.

На виконання умов кредитного договору №1301/0407/95-066 від 05.04.2007р., позивач 05.04.2007р. та 06.04.2007р. надав відповідачу кредит в розмірі 53926,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 369448/0419 та № 369448/0215.

Пунктом 3.1 кредитного договору №1301/0407/95-066 від 05.04.2007р. встановлено, що після отримання першого та другого траншу кредитів відповідач зобовязується здійснювати погашення заборгованості за кредитом у сумах та строки, визначені в додатку № 1 до цього договору, що є невідємною частиною договору.

Додатком № 1 до кредитного договору №1301/0407/95-066 від 05.04.2007р. встановлено наступний графік погашення кредиту: з 20.05.2007 р. по 04.04.2010 р. по 1498,10 грн. щомісячно.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору №1301/0407/95-066 від 05.04.2007р. проценти за користування кредитом повинні сплачуватися відповідачем (позичальником) щомісячно з 01 по 20 числа кожного місяця, за попередній місяць; проценти нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються відповідачем одночасно з погашенням кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконує і станом на 18.03.2010 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 35104,89 грн., з них: 27962,37 грн. - по кредиту, 3334,11 грн. по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржниками, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору №1301/0407/95-066 від 05.04.2007р. у випадку ненадходження на рахунок банку суми кредиту, процентів за користування ним в строки, визначені в п.1.3, та/або 3.1, та/або 3.5, та/або 7.1, та/або 7.2 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно поданого розрахунку розмір пені становить 3808,41 грн., яка підлягає стягненню.

05 квітня 2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави №1301/0407/95-066-Z-1. У відповідності до якого заставою забезпечується виконання відповідачем (заставодавцем) основного зобовязання по поверненню позивачу (заставодержтелю) суми кредиту, сплати процентів за користування ним, неустойки, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобовязання.

Відповідно до п.4 договору застави, предметом застави є товари в обороті (металопластикові вікна поворотно-відкидні двійні та металопластикові вікна поворотно-відкидні трійні) згідно з переліком, що є невідємною частиною цього договору, що належать відповідачу (заставодавцю) та знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Городоцька,174, заставною вартістю 21579,98 грн.

Згідно п.14.1 договору застави, заставодержатель (позивач) набуває права звернення стягнення на предмет застави: якщо на день, визначений основним зобовязанням, відповідач (заставодавець) не поверне позивачу (заставодержателю) кредит в повному обсязі та/або не сплатить неустойку та/або іншу заборгованість, платежі, санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобовязання, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (основного боргу та процентів за ним).

06 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави б/н, відповідно до якого заставою забезпечується належне виконання відповідачем (заставодавцем) вимог позивача (заставодержателя), що випливають з укладеного між позивачем (заставодержателем) та відповідачем (заставодавцем) кредитного договору №1301/0407/95-066 від 05.04.2007року, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього та будуть його невідємною частиною, в тому числі щодо суми зобовязань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі:

- повернення відповідачем (заставодавцем) кредиту в сумі 53926,00 грн. у

строк до 04.04.2010р.;

-сплати процентів за користування кредитом у розмірі 19% річних;

-сплати неустойок (пеней та штрафів) у випадках та розмірах передбачених кредитним договором;

-виконання відповідачем інших зобовязань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі ( у тому числі при зміні строків виконання зобовязань).

Відповідно до п.4 договору застави, предметом застави є рухоме майно, а саме солярій POWER Tower 7200 в кількості 1 шт. , вартістю 53926,00 грн., що належить відповідачу на підставі накладної № 12 від 05.04.2007 р., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Коперника, 28а/16.

Відповідно до п.15 договору застави, позивач (заставодержатель) набуває правам на предмет застави, якщо відповідач (заставодавець) не виконує основне зобовязання повністю або частково, у т.ч не поверне позивачу кредит у повному обсязі не сплатить неустойку та/або іншу заборгованість, платежі, санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобовязання, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (основного боргу та процентів за користування кредитом).

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України “Про заставу” встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 35104,89 грн., в тому числі, 27962,37 грн. заборгованість по кредиту, 3334,11 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 3808,41 грн. пеня.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22. 43, 49, 82. 84. 85,115-1 17 ГПК України, суд. -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, Львівське відділення (79005 м.Львів, пр.Шевченка,5 к/р 32002170101 в Управлінні НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840) 27962,37 грн. заборгованість по кредиту, 3334,11 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 3808,41 грн. пені, 351,04 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя