Рішення № 11515790, 23.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10 Справа № 2/38

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Стефківського В.І., представника відповідача Бухеника І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, м. Київ до Державного територіального-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 818983 грн. 94 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіального-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 818983 грн. 94 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.03.2010р. призначив розгляд справи на 18.03.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та ВАТ “Концерн Галнафтогаз” було укладено договір страхування майна. Відповідно до умов даного договору, позивач зобовязувався відшкодувати шкоду, завдану застрахованому майну разі настання страхового випадку. Внаслідок пожежі, яка виникла у звязку із загоранням палива в результаті зіткнення тепловоза з цистернами під час виконанням працівником відповідача маневрових робіт, частина застрахованого майна відповідача було знищена. Постановою Личаківського районного суду працівника відповідача, який керував тепловозом, було визнано винним у вчиненні злочину та звільнено від відповідальності згідно Закону України “Про амністію”. Вартість знищеного майна відповідача згідно висновку експерта становила 1101413 грн. з ПДВ. ВАТ “Концерн Галнафтогаз” у відповідності до умов договору страхування майна звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. ПАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” було виплачено ВАТ “Концерн Галнафтогаз” 818983 грн. 94 коп. страхового відшкодування. Виплативши суму страхового відшкодування, у позивача виникло право вимоги до відповідача. В подальшому позивач звернувся з претензією до відповідача про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування, однак відповідачем вказана претензія залишена без задоволення. У звязку з цим, відповідно до ст. 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, просив стягнути з відповідача 818983 грн. 94 коп. Просив також в якості забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача шкоду за пошкоджене майно, яке було придбано ВАТ “Концерн Галнафтогаз” після укладення договору страхування та не було застрахованим. Зокрема: вагончик для механіків КТП, візок гідравлічний, шлагбаум, кондиціонер, електронний компресор для підкачки шин та контейнери для мастил в кількості 28 шт. Факт купівлі підтверджується актами прийому-передачі від 02.07.2007р. та актом виконаних робіт від 10.04.2007р. Крім того, ВАТ “Концерн Галнафтогаз” заявлено позов до господарського суду Львівської області (справа №3/175) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок знищення даного майна, яке не було застраховано. Також зазначив, що у склад розміру позовних вимог входить вимога про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням доріг та площадок території ВАТ “Концерн Галнафтогаз”. Однак, така вимога є безпідставною, оскільки дороги та площадки не відносяться до категорії майна, яке було застраховано за договором страхування. Відповідно до договору страхування, обладнання підпадає під його дію і є застрахованим, лише коли воно є виробничим. Позивачем не надано доказів, що пошкоджене майно є виробничим обладнанням. Позивачем не подано також доказів (дефектних актів, актів на списання, тощо) на підтвердження факту знищення майна. Таким чином позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні слід відмовити.

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 23.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 лютого 2007р. між позивачем (страховик) та ВАТ “Концерн Галнафтогаз” (страхувальник) було укладено договір страхування №251.23833.2022 з додатками.

За цим договором, страховик зобовязується прийняти на страхування заявлене страхувальником майно, а страхувальник зобовязується сплатити страхову премію на умовах, які наведені в даному договорі та виконувати інші зобовязання, передбачені договором страхування.

Згідно п.п. “а” п. 1.1. договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р., майно вважається застрахованим відповідно до умов даного договору, якщо воно знаходиться за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1.

Відповідно до додатку №1 до договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р. за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1 застраховано наступне майно: будівлі та споруди (вартістю 14370057 грн. 48 коп.); виробниче обладнання (вартістю 6627353 грн. 08 коп.); компютери та оргтехніка (вартістю 383383 грн. 72 коп.); меблі та офісне обладнання (вартістю 314662 грн. 72 коп.); запаси товарно-матеріальних цінностей (бензини: А-76/80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо).

Пунктом. 1.6. договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р. встановлено, що загальна страхова сума встановлюється в загальній сумі заявленої страхувальником вартості застрахованого майна.

Згідно п. 1.3. договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р. страховими ризиком, серед інших, є пожежа.

Період страхування з 00 год. 27 лютого 2007р. по 24 год. 30 вересня 2007р. (п. 1.2. договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р.)

3 серпня 2007р. о 5 год. 50 хв. машиніст локомотивного депо “Львів” (що є відокремленим підрозділом ДТГО “Львівська залізниця” без статусу юридичної особи), ОСОБА_1, під час виконання покладених на нього трудових обовязків, керуючи тепловозом ЧМЕ-3№1324, здійснював маневрові роботи по подачі заднім ходом 2 цистерн з бензином та 4 піввагонів із щебенем, з 13 станційної колії станції Підзамче на підїздну колію ВАТ “Концерн Галнафтогаз” за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1, допустив зіткнення з 12 цистернами, що стояли на території нафтобази ВАТ “Концерн Галнафтогаз”.

Від зіткнення, з цистерн стався витік нафтопродуктів і їх загоряння, внаслідок чого пошкоджено 5 цистерн та знищено вантаж бензин марки А-95, а також складське приміщення з товарами на території ВАТ “Концерн Галнафтогаз”.

3 серпня 2007р. Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою за цим фактом було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 02.03.2009р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненому злочині. Відповідно до п. “а” ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12.12.2008р. вказаною постановою суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 276 КК України закрив.

3 серпня 2007р. ВАТ “Концерн Галнафтогаз” звернувся до позивача із заявою щодо виплати страхового відшкодування у звязку з настанням страхового випадку, передбаченого договором страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р.

Субєктом оціночної діяльності (сертифікат №4454/05 від 14.12.2005р., виданий Фондом державного майна України) ТзОВ “Сван Консалтинг” 24.12.2007р. складено звіт про визначення матеріального збитку, завданого ВАТ “Концерн Галнафтогаз” внаслідок пожежі 03.08.2007р., в якому зазначено, що вартість матеріального збитку завданого ВАТ “Концерн Галнафтогаз” складає 1101413 грн. 00 коп. з ПДВ.

24 січня 2008р. позивач згідно страхового акту №539/251.23833.2022/08-07 від 16.01.2008р. виплатив ВАТ “Концерн Галнафтогаз” страхове відшкодування у розмірі 818983 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням №31890 від 24.01.2008р.

22.09.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №11/2022/2008-09/ДППР про відшкодування шкоди в розмірі 818983 грн. 94 коп., яка залишена останнім без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач станом на дату судового розгляду шкоду в розмірі 818983 грн. 94 коп. позивачу не відшкодував.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, субєктом оціночної діяльності було складено звіт про визначення матеріального збитку, завданого ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, в якому зазначено, що вартість матеріального збитку завданого ВАТ “Концерн Галнафтогаз” складає 1101413 грн. 00 коп. з ПДВ. У вказаний звіт було включено все майно, яке було пошкоджене (знищене) внаслідок пожежі.

Позивачем було виплачене страхове відшкодування ВАТ “Концерн Галнафтогаз” у розмірі 818983 грн. 94 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема долученого представником позивача листа за вих. 2062-31 від 23.04.2010р., вартість вагончика для механіків КТП, візка гідравлічний, шлагбаума, кондиціонера, електронного компресора для підкачки шин, контейнерів для мастил в кількості 28 шт., не включена у вартість страхового відшкодування, виплаченого ВАТ “Концерн Галнафтогаз”.

Представником позивача в своїх поясненнях також зазначено, що вищевказане майно дійсно не було застраховано, його вартість до загального розміру позовних вимог не включалась.

29.01.2007р. між АБ “ІНГ Банк Україна” та ВАТ “Концерн Галнафтогаз” був укладений договір іпотеки єдиного майнового комплексу (Львівська нафтобаза) № 07/193/М/1, предметом якого був єдиний майновий комплекс, що знаходився за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 1, та складався з будівель та споруд майнового комплексу, зазначеного в п. 2.2. цього договору, та устаткування, інвентаря, обладнання, зазначених в п. 2.3. цього договору.

Згідно п. 3.3.2. договору іпотеки єдиного майнового комплексу №07/193/М/1 від 29.01.2007р. іпотекодавець (ВАТ “Концерн Галнафтогаз”) був зобовязаний на період фактичної дії договору іпотеки застрахувати за свій рахунок предмет іпотеки у повному обсязі на користь іпотекодержателя (АБ “ІНГ Банк Україна”).

На виконання умов п. 3.3.2. договору іпотеки єдиного майнового комплексу №07/193/М/1 від 29.01.2007р., ВАТ “Концерн Галнафтогаз” 27.02.2007р. уклав з позивачем договір страхування №251.23833.2022, за яким позивач прийняв на страхування заявлене ВАТ “Концерн Галнафтогаз” майно, що знаходилось за пятьма адресами, вказаними у п. 1.1. договору страхування №251.23833.2022, до переліку якого увійшло і майно за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1.

Пунктом 1.12. договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р. встановлено, що вигодонабувачем за даним договором страхування, а саме бенефіціаром страхового відшкодування по будь-якому та кожному страховому випадку в межах неоплачених кредитних зобовязань є АБ “ІНГ Банк Україна”, в тому числі на підставі договору іпотеки єдиного майнового комплексу №07/193/М/1 від 29.01.2007р.

Відповідно до п. 2.4. договору іпотеки єдиного майнового комплексу №07/193/М/1 від 29.01.2007р., вартість предмета іпотеки становить 21695457 грн. 00 коп.

Згідно додатку №1 до договору страхування №251.23833.2022 від 27.02.2007р. Перелік застрахованого майна, за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1 застраховано майно загальною вартістю 21695457 грн. 00 коп.

Відповідно до позиції №157 п. 2.3. договору іпотеки єдиного майнового комплексу №07/193/М/1 від 29.01.2007р., складовою іпотеки є дороги і площадки.

Відповідно до довідки ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, станом на 27.02.2007р. дороги і площадки (позиція 21) знаходились на балансі ВАТ “Концерн Галнафтогаз” та були покриті страхуванням.

Таким чином, вказане майно було застраховано в складі єдиного майнового комплексу відповідно до п. 3.3.2. договору іпотеки

Твердження представника відповідача про необхідність подання позивачем дефектних актів є безпідставним, оскільки перераховане ним майно внаслідок пожежі було повністю знищено, що зазначено в Звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, і згідно інвентаризаційного опису №1 основних засобів від 03.08.2007р. списано (знято) з балансу ВАТ “Концерн Галнафтогаз”.

Дефектні акти були складені ВАТ “Концерн Галнафтогаз” тільки на майно, що було пошкоджено внаслідок пожежі, тобто мало відповідні дефекти, але не було знищено.

Враховуючи те, що законодавством України не передбачено випадків, при яких складаються дефектні акти, як і не передбачено обовязкову наявність такого документу, посилання представника відповідача на відсутність таких актів, як на відсутність доказу факту знищення або пошкодження, є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, м. Київ, вул. Артема, 42 (ідентифікаційний код 20782312) 818983 грн. 94 коп. шкоди, 8189 грн. 84 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя