Рішення № 11515682, 01.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.10                                                                                 Справа № 9/205

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу Світлічанського управління, м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 1 908 129 грн. 35 коп.

в присутності представників:

від позивача –Стецюк Д.О., дов. № 459 від 02.07.10,

від відповідача – Булана О.С., дов. № 281 від 05.05.10

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача:

- 1 660 954 грн. 41 заборгованості за спожиту активну електроенергію,

- 124 777 грн. 20 коп. заборгованості за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії,

- 96 288 грн. 87 коп. пені,

- 11 865 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань,

- 14 243 грн. 10 коп. 3% річних за договором № А2270 від 05.08.08 на постачання електричної енергії.

Відповідач, ТОВ "Луганськвода", відзивом на позовну заяву за № 21, поданим у судовому засіданні, просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення боргу за реактивну електроенергію, а також 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Доводи відповідача щодо невизнання боргу за реактивну електроенергію, а також 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, полягають у наступному.

Предметом цього позову, зокрема, є стягнення заборгованості за реактивну енергію за період з січня по квітень 2010 року.

За умовою пп. 2.3.6 спірного договору відповідач мав сплачувати плату за перетікання реактивної енергії згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії. Відповідно до пп. 2.3.3 договору кожного 2-го числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач має отримувати для здійснення остаточного розрахунку рахунки, у т.ч. й за перетікання реактивної електроенергії.

Разом з тим, позивачем крім нарахування плати за реактивну електроенергію здійснені додаткові нарахування, які не підтверджені ніякими документами та не обґрунтовані будь-яким чином, що протирічить умовам спірного договору, оскільки за його п. 9.1 всі зміни та доповнення до договору повинні оформлюватись у письмовій формі.

Поряд з цим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50%, обґрунтовуючи його важким фінансовим та технічним становищем підприємства, а також положенням постанови КМУ № 1741 від 22.09.99 щодо рекомендації енергопостачальним організаціям не застосовувати до підприємств та організацій, що надають житлово-комунальні послуги населенню з водопостачання і водовідведення, штрафні санкції за несвоєчасні розрахунки за використану електроенергію.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір № А2270 від 05.08.08 про постачання електричної енергії, за яким він постачав, а відповідач зобов'язався споживати електроенергію та розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 7 додатку Порядок розрахунків до вказаного договору розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених рахунків у визначений термін.

Обсяги спожитої активної електроенергії за період з січня по квітень 2010 року позивач підтверджує відповідними рахунками-фактурами та звітами про витрати електроенергії.

Відповідно до п. 9 додатку Порядок розрахунків до вказаного договору кінцевий розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти днів з дня після їх отримання.

На думку позивача відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за період з 01.01.10 по 30.04.10 в сумі 1660954,41 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив й грошове зобов'язання зі сплати за перетікання реактивної електроенергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача, у зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість за реактивну електроенергію за вказаний період в сумі 124777,20 грн.

На підставі пп. 4.4.1 договору позивачем нарахована пеня за спірний період за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 96288,87 грн. відповідно до кожного рахунку, який був вручений відповідачу.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 11865,77 грн. та 3% річних у розмірі 14243,10 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес та право позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за активну та реактивну електроенергію з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір договір № А2270 від 05.08.08 про постачання електричної енергії, за яким він постачав, а відповідач зобов'язався споживати електроенергію та розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 7 додатку Порядок розрахунків до вказаного договору розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених рахунків наступним чином:

- 20 числа розрахункового періоду –не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, обумовленого договором,

- 22 числа - не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, обумовленого договором,

- 24 числа - не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, обумовленого договором,

- 26 числа - не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, обумовленого договором,

- 28 числа - не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, обумовленого договором.

Обсяги спожитої електроенергії за період з січня по квітень 2010 року позивач підтверджує відповідними рахунками-фактурами та звітами про витрати електроенергії (а.с. 50 –80).

Відповідно до п. 9 додатку Порядок розрахунків до вказаного договору кінцевий розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти днів з дня після їх отримання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив грошове зобов'язання щодо сплати активної електроенергії, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за період з 01.01.10 по 30.04.10 в сумі 1660954,41 грн., яка підтверджена позивачем належними доказами та підлягає стягненню.

Щодо нарахування заборгованості за реактивну електроенергію.

Пунктом 7.5 договору передбачено, якщо сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку складає 5000 кВт/год та більше, відповідач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з розрахунком позивача за відповідачем обліковується заборгованість за реактивну електроенергію за вказаний період в сумі 124777,20 грн.

Суд не погоджується з цим розрахунком та розміром боргу з компенсації перетікання реактивної електроенергії з наступних підстав.

Щодо грошового зобов'язання з оплати за перетікання реактивної електроенергії з боку відповідача, то воно ґрунтується на умовах п. 9 додатку Порядок розрахунків - на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти днів з дня після їх отримання, та п. 16 додатку Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії –в строк, передбачений додатком Порядок розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв рахунки щодо оплати реактивної електроенергії згідно з умовами договору, у т.ч. й № 2270/2/3 за лютий 2010 року на суму 23176,01 грн., копію якого надано відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи рахунок за цим же номером на загальну суму 58939,58 грн. (а.с. 73), у якому за цей період додатково до вказаної суми за лютий 2010 року нарахована сума за реактивну електроенергію у розмірі 19313,34 грн. Фактично позивачем виставлено відповідачу вдруге рахунок щодо оплати реактивної електрон енергії за лютий 2010 року, що не передбачено договором, при цьому жодних обґрунтувань щодо такого донарахування позивачем не здійснено.

Це ж стосується й інших періодів донарахування (липень –грудень 2009 року), здійсненого у вказаному додатковому рахунку.

Суд не погоджується з доводами позивача, викладеними у письмових запереченнях на відзив відповідача, наданими до справи у судовому засіданні 27.09.10, оскільки за додатковою угодою № 5 від 15.12.09 (копія якої надана відповідачем до відзиву на позовну заяву) нові значення економічних еквівалентів реактивної потужності в точці обліку повинні бути застосовані у розрахунках плати за реактивну електроенергію лише з 1 січня 2010 року (п. 2 додаткової угоди), тому донарахування плати за реактивну електроенергію за період з липня по грудень 2009 року, яке здійснив позивач у березні 2010 року у розрахунку № 2270/2/3 (а.с. 73 –76) є необґрунтованим.

Перевіривши правильність розрахунку позивача щодо фактичної суми боргу відповідача за реактивну електроенергію за період з січня по квітень 2010 року, суд дійшов висновку, що правильний розмір заборгованості з плати за перетікання реактивної електроенергії за спірний період становить 89013,63 грн., яка й підлягає стягненню.

Щодо решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач нарахував відповідачу за весь період прострочення платежів інфляційні втрати у розмірі 11 865,77 грн., з яким суд погоджується, оскільки ця сума відповідає фактичним обставинам.

Разом з тим, перевіривши правильність розрахунку позивача щодо фактичної суми 3% річних за порушення грошових зобов'язань за спірний період, суд дійшов висновку, що правильний розмір пені за цей період (враховуючи фактичний розмір заборгованості за активну та реактивну енергію за кожним виставленим рахунком окремо за кожний період) становить 13880,28 грн., який й підлягає стягненню.

На підставі пп. 4.4.1 договору позивачем нарахована пеня за спірний період за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 96288,87 грн. відповідно до кожного рахунку, який був вручений відповідачу, включаючи зазначений вище спірний рахунок № 2270/2/3 на суму 58939,58 грн.

Перевіривши правильність розрахунку позивача щодо фактичної суми пені за порушення грошових зобов'язань за спірний період, суд дійшов висновку, що правильний розмір пені за цей період становить 93688,05 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

·          ступінь виконання зобов'язання боржником,

·          майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

·          не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги:

Ш          штрафні санкції, заявлені позивачем за цим позовом, надмірно великі порівняно з його можливими збитками, крім того, позивач скористався своїм правом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, частково компенсувавши свої збитки,

Ш          значна частина існуючих водопровідних мереж фізично зношені та технологічно застаріли,

Ш          відповідач є нерентабельним підприємством, отримуючи субвенцію з державного бюджету для покриття різниці в тарифах, оскільки собівартість води значно вище, ніж її випускна ціна,

Ш          постановою КМУ № 1741 від 22.09.99 про внесення змін до постанови КМУ від 24.03.99 № 441 з метою задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах та поліпшення фінансового становища підприємств і організацій ЖКГ рекомендовано енергопостачальним організаціям не застосовувати до підприємств та організацій, що надають житлово-комунальні послуги населенню з водопостачання і водовідведення стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за використану електроенергію.

Враховуючи викладене, зважаючи на винятковість обставин щодо спірних правовідносин за цією справою, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені за весь період нарахування та стягнути з відповідача пеню у розмірі 50000,0 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість за активну електроенергію у розмірі 1660954,41 грн. на рахунок 260363229060 у філії ЛОУ ВАТ "Державний ощадбанк України", МФО 304665.

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість з оплати перетоків реактивної електроенергії у розмірі 89013,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 865,77 грн., 3% річних –13880,28 грн., пеню –50000,0 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 18694,02 грн. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 231,21 грн. на рахунок 2600418745 в ЛОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007.

4. В решті позову –відмовити.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 04.10.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов