Рішення № 11515679, 30.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.10                                                                                 Справа № 6/155

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Зоря", с. Цілуйкове Білокуракинського р-ну Луганської області

про стягнення 44 079 грн. 75 коп.

в присутності представників:

від позивача – не прибув,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 44 079,75 грн., у т.ч.: борг - 22 262,50 грн., річні відсотки - 6 233,50 грн. та збитки в сумі 15 583,75 грн. за договором поставки № 036/40 від 04.03.08.

До канцелярії суду надійшла заява представника позивача за № 436 від 07.08.10, якою позивач на підставі ст. 22 ГПК України, не змінюючи розмір позову в цілому, уточнив вимоги в частині нарахування сум основного боргу, річних відсотків та збитків.

Оскільки заява позивача не змінює предмету позову, а лише конкретизує заявлену суму, заявлену у позові, суд приймає її до розгляду.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідач, СТОВ АФ "Зоря", відзивом на позов за № 42 від 07.07.10 просить у задоволенні позову відмовити, з огляду на таке.

За поставлений товар відповідач розрахувався у повному обсязі за наступними платіжними дорученнями:

·           № 2 від 24.03.08 на суму 79894,85 грн.,

·           № 734 від 19.11.08 на суму 45847,58 грн.,

·           № 791 від 08.12.08 на суму 10000,0 грн.

Крім того, за видатковою накладною № РН-0000341 від 26.12.08 на суму 35782,64 грн. відповідач здійснив погашення боргу шляхом поставки продукції.

Позивач, ЗАТ "Райз", з урахуванням заяви № 436 від 07.08.10, в обгрунтування позову посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки на умовах товарного кредиту № 036/40 від 04.03.08, за яким позивач поставив товар на загальну суму 171590,02 грн., що підтверджується відповідними накладними та довіреностями на їх отримання, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, а також відсотки за користування товарним кредитом на умовах цього договору (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору сторони вартість товару, його ціну та їх грошовий еквівалент в іноземній валюті, а п. 2.4 договору встановлений термін оплати авансу в рахунок вартості товару.

Пунктом 2.6 договору сторони дали визначення товарного кредиту за цим договором та обов'язок сплати процентів за нього. Умови щодо цих процентів викладені в п.п. 2.7 –2.12 договору та додатку № 1а, а за п. 2.7 договору визначений строк користування товарним кредитом.

Позивач зазначає, що відповідач виконав свої грошові зобов'язання неналежним чином, погасивши борг частково, тому станом на 07.09.10 сума грошових зобов'язань за основним боргом становить 34825,18 грн., яку позивач нарахував згідно з умовою п. 2.2 договору.

Згідно з умовою п. 2.11 договору в плату за користування товарним кредитом включаються також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день його оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованого відповідно до п. 2.2 договору та сплаченою відповідачем.

За умовою п. 2.12 договору при недостатності коштів отриманих від відповідача позивач має право провести зарахування коштів наступним чином:

- в першу чергу –в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом,

- в другу чергу –в рахунок оплати відсотків за користування коштами та штрафу,

а сума, що залишається –в рахунок оплати вартості товару.

Виходячи з цього позивач зарахував курсову різницю в рахунок плати за користування товарним кредитом, а сума, що залишилась (34825,18 грн.) –є сумою основного боргу.

Позивач нарахував штрафні санкції за період, починаючи з 02.11.08 по 01.11.09.

Пунктом 7.5 договору передбачена сплата відсотків за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару та відсотків.

За цієї умови позивач нарахував відповідачу суми річних відсотків у розмірі 36118,96 грн.

Крім того, пунктом 7.4 сторони передбачили відшкодовування збитків, завданих позивачу у розмірі 10% вартості товару за перший повний або неповний місяць прострочення з наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний або неповний місяць прострочення.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався за товар у розмірі 22262,50 грн., сума збитків за 21 місяць складає 73132,87 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 036/40 від 04.03.08, за яким позивач поставив товар на загальну суму 171590,02 грн., що підтверджується накладними:

·           № ВН 10040-00543 від 17.04.08 на суму 54673,94 грн. (а.с. 23),

·           № ВН 10040-00544 від 17.04.08 на суму 91695,16 грн. (а.с. 22),

·           № ВН 10020-00781 від 07.05.08 на суму 25220,92 грн. (а.с. 21),

та довіреностями на їх отримання (а.с. 24 –25), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, а також відсотки за користування товарним кредитом на умовах цього договору (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що вартість товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, вказана в додатку № 1а, встановлені у гривнях, а також визначені у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, вказаній в додатку, однак за умовою п. 2.2 цього договору грошові зобов'язання відповідача підлягають сплаті у гривні. При цьому сума в гривні, що підлягає сплаті, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати.

Вартість поставленого товару в еквіваленті до іноземної валюти за курсом НБУ становить 33978,22 дол. США.

За умовою п. 2.4 договору термін оплати вартості товару, яка перераховується авансом, вказаний в додатку № 1 до договору,

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював погашення вартості отриманого товару, сплативши за отриманий товар наступним чином:

·           24.03.08 –79894,85 грн.,

·           19.11.08 –45847,58 грн.,

·           08.12.08 –10000,0 грн.,

·           26.12.08 –35782,64 грн.,

·          31.12.08 –104,77 грн., разом –171629,84 грн., що еквівалентно 29576,54 дол. США за курсом НБУ.

Зарахування сплачених коштів позивачем здійснювалось на підставі п. 2.12 договору, згідно з яким у випадку недостатності коштів, отриманих від відповідача постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу –в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу –в рахунок оплати відсотків за користування коштами та штрафу, а сума, що залишається, - в рахунок оплати вартості товару.

Тому станом на 07.09.10 сума грошових зобов'язань за основним боргом становить 34825,18 грн. ((33978,22 –29576,54) х 7,9082), яку позивач нарахував згідно з умовою п. 2.2 договору.

Пунктом 2.6 договору сторони визначили, що товар, отриманий відповідачем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом, за користування якого відповідач сплачує проценти. Умови щодо цих процентів викладені в п.п. 2.7 –2.12 договору та додатку № 1а, а за п. 2.7 договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару та закінчується днем, в який згідно договору підлягає сплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Відповідно до п.п. 2.7 –2.12 договору та додатку № 1а, нараховані проценти за користування товарним кредитом з дня передачі товару по день, визначений договором для його повної оплати –01.11.08.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що господарські зобов'язання існують протягом одного року з дня його підписання, крім зобов'язання щодо оплати вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

За цієї умови штрафні санкції нараховані позивачем з 02.11.08 по 07.09.10 (676 днів).

Пунктом 7.5 договору передбачена сплата відсотків за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару та відсотків.

На підставі цієї умови позивач нарахував відповідачу суми річних відсотків у розмірі 36118,96 грн., однак заявив до стягнення 6233,50 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до п. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання маються право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсотків залежно від обсягу невиконаного зобов'язання чи строків порушення зобов'язання.

У відповідності до наведеної норми пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання грошового зобов'язання відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу у розмірі 10% вартості товару за перший повний або неповний місяць прострочення з наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний або неповний місяць прострочення.

Враховуючи заборгованість відповідача зі сплати товару у розмірі 22262,50 грн., позивач нарахував суму збитків за 21 місяць у розмірі 73132,87 грн., однак заявив до стягнення 3021,07 грн., з чим суд погоджується.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у розмірі 34825,18 грн. та обґрунтованість і правомірність вимоги про стягнення річних відсотків у розмірі 6233,50 грн. та збитків - 3021,07 грн., натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на позивача.

При подачі позову позивачем сплачене держмито за п/д № 7530 від 07.04.10 у розмірі 440,90 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, СТОВ Агрофірма "Зоря", 92252, Луганська обл., Білокуракінський р-н, с. Цілуйкове, код 25363011, на користь позивача, ЗАТ компанії "Райз", 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, код 13980201, суму заборгованості у розмірі 44 079,75 грн., у т.ч.: борг у розмірі 34825,18 грн., річні відсотки у розмірі 6233,50 грн. та збитки - 3021,07 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –440,80 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

3. Повернути позивачу, ЗАТ компанії "Райз", 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, код 13980201, з державного бюджету зайво сплачене держмито у розмірі 0,10 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого держмита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 04.10.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов