Рішення № 11515666, 27.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.10                                                                                 Справа № 4/214

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ТехІнвест”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Торгівельно- промислова група “Цемко ”, м. Луганськ

про стягнення 101198 грн. 99 коп.

Суддя          : Батюк Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача: Клюєв С.Б., довіреність № 5 від 18.06.2010;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача 101198 грн. 99 коп. заборгованості за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009.

Заборгованість складається з заборгованості в розмірі 86285 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 3969 грн. 09 коп. за період січня по травень 2010 року, 3 % річних в розмірі 1411 грн. 29 коп. за період з 23.12.2009 по 09.07.2010, пені в розмірі 9533 грн. 57 коп. за період з 23.12.2009 по 09.07.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язання за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009.

Позивач заявою від 13.09.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму компенсації за уступку права вимоги в розмірі 86285 грн. 04 коп. за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009.

На підставі викладеного, позовними вимогами слід вважати : вимоги про стягнення з відповідача суму компенсації за уступку права вимоги в розмірі 86285 грн. 04 коп. за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009, інфляційних нарахувань в розмірі 3969 грн. 09 коп., 3 % річних в розмірі 1411 грн. 29 коп., пені в розмірі 9533 грн. 57 коп.

Заявою, зданою до суду 13.09.2010 позивач, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3969 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1411 грн. 29 коп., пені в сумі 9533 грн. 57 коп. та просить суд стягнути з відповідача суму компенсації за уступку права вимоги за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009 в розмірі 86285 грн. 04 коп. Позивач з наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений.

Заява позивача про відмову від частини позовних вимог судом приймається, як така, що не суперечить закону і не порушує нічиїх прав і законних інтересів.

Відповідач, з підстав, викладених у заяві від 30.08.2010, проти позову заперечує посилаючись на те, що одна із форм уступки вимоги є факторинг, поняття факторингу встановлено главою 73 Цивільного кодексу України, та з інших підстав, викладених у запереченнях (а.с. 42).

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (Цедент) та відповідачем (Цесіонарій) 23.11.2009 укладено договір уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009 (надалі –Договір уступки вимоги), відповідно до умов якого позивач передає відповідачу, а відповідач набуває право вимоги, належне позивачу, і стає кредитором за договором поставки № Т/52-08-09 від 17.08.2009, що укладений між позивачем і Приватним підприємством науково-виробничою фірмою «Будінвест».

Слід зазначити, що договір поставки № Т/52-08-09 від 17.08.2009, укладений між позивачем і Приватним підприємством науково-виробничою фірмою «Будінвест», накладна № 435 від 31.08.2009, податкова накладна № 507 від 31.08.2009 суду надані.

Згідно п. 3 Договору уступки вимоги, право вимоги засновано на договорі поставки № Т/52-08-09 від 17.08.2009, накладна № 435 від 31.08.2009, податкова накладна № 507 від 31.08.2009.

Пунктом 4 Договору уступки вимоги сторони передбачили, що копії документів, вказаних у п. 3 цього договору, передаються позивачем відповідачу в момент підписання цього договору і є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 5 Договору уступки вимоги, відповідач перераховує грошові кошти у розмірі 86285 грн. 04 коп. на поточний рахунок позивача, протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору, незалежно від погашення заборгованості відповідачу Приватним підприємством науково-виробничою фірмою «Будінвест».

Згідно п. 8 Договору уступки вимоги, позивач зобов’язаний повідомити Приватне підприємство науково-виробничу фірму «Будінвест» про уступку вимоги протягом 7 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Позивач вимоги Договору уступки вимоги виконав, а саме передав документи перелік яких зазначено у п. 3 Договору уступки вимоги, та повідомив Приватне підприємство науково-виробничу фірму «Будінвест»(а.с.15).

Відповідач зобов’язання за Договором уступки вимоги зі своєчасної та повної оплати компенсації за відступлення права вимоги не виконав.

Відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати компенсації за відступлення права вимоги за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009 не виконав, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, з підстав, викладених у заяві від 30.08.2010, проти позову заперечує, доказів сплати компенсації за відступлення права вимоги не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позову частково, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлений факт невиконання відповідачем зобов’язання за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009 щодо своєчасної та повної оплати позивачу компенсації у сумі 86285 грн. 04 коп. за відступлення права вимоги.

З огляду на наведе вище, позовна вимога про стягнення з відповідача суми компенсації за уступку права вимоги за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009 в розмірі 86285 грн. 04 коп. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2010 заявою, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 3969 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1411 грн. 29 коп., пені в сумі 9533 грн. 57 коп. та повідомив суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 3969 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1411 грн. 29 коп., пені в сумі 9533 грн. 57 коп., оскільки це право позивача, передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження по справі в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 3969 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1411 грн. 29 коп., пені в сумі 9533 грн. 57 коп., підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши зміст договору уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що спірні відносини є факторингом, є помилковим.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або одностороння зміна його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання, доказів припинення відповідних зобов’язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд вважає, що доводи, що викладені у заяві від 30.08.2010, на які відповідач посилається, як на підставу своїх заперечень, судом не приймаються до уваги.

Вимоги позову про стягнення з відповідача суму компенсації за уступку права вимоги в розмірі 86285 грн. 04 коп. за договором уступки вимоги (цесії) № 1 від 23.11.2009 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.09.2010 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.           

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в наступному розмірі: державне мито у сумі 862 грн. 85 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 201 грн. 22 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,44, 49, п.4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Цемко ”, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Острая Могіла, буд. 151, кв. 26, код ЄДРПОУ 33701805, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ТехІнвест”, м. Харків, вул. Червоно жовтнева, буд. 16, код ЄДРПОУ 31644426, суму компенсації за уступку права вимоги в розмірі 86285 грн. 04 коп., державне мито у сумі 862 грн. 85 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 201 грн. 22 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження по справі в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3969 грн. 09 коп., 3% річних в сумі 1411 грн. 29 коп., пені в сумі 9533 грн. 57 коп. припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –04.10.2010 .

Суддя                                                                                           Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева