Рішення № 11515471, 30.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2010 р.Справа № 5/852

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Максимчук В.М. - дов. від 08.09.10.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Овруч)

про стягнення 2932,42 грн.

Розгляд спору продовжено за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 2932,42грн надлишково сплачених орендних платежів, з яких 2240,00грн - основний борг, 583,73грн - відсотки за користування грошовими коштами, 79,63грн - втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції та 29,06грн - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що на виконання договору суборенди нежитлового приміщення №05-01/03/07-005 від 01.03.07., укладеного між сторонами, орендарем - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на розрахунковий рахунок орендодавця - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було перераховано грошові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 6709,60грн. Проте, в зв'язку з достроковим припиненням даного дії договору, у відповідача виникла заборгованість у сумі 2240,00грн надлишково сплачених орендних платежів. Просив суд закінчувати розгляд справи за відсутності відповідача, так як останній зловживає процесуальними правами, на виклик суду не з'являється без вказання поважних причин.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву від 27.09.10. про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні наданої відповідачем заяви від 27.09.10., оскільки останнім не надано доказів в її обгрунтування. Крім того, не з'являвся в судові засідання 05.08.10., 16.08.10., 14.09.10. та 30.09.10. без поважних причин.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") (суборендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) укладено договір суборенди №05-01/03/07-005 (а.с.6-9), згідно умов якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 2,00 кв.м. (далі об'єкт суборенди), розташованого в будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.1. договору об'єкт суборенди передається суборендарю протягом п'яти робочих днів з дати укладання цього договору за актом приймання-передачі, який міститься в Додатку №2 і є невід'ємною частиною цього договору.

Так, 01.03.07. орендар передав, суборендар прийняв об'єкт суборенди, про що свідчить акт прийому-передачі частини приміщення (а.с.10).

За змістом п.5.1. договору орендна плата нараховується та сплачується за кожен місяць користування суборендарем об'єктом суборенди починаючи з дати підписання між сторонами акту приймання-передачі об'єкту суборенди і до дати фактичного повернення суборендарем об'єкта суборенди орендарю.

Розмір орендної плати за перший місяць користування об'єктом суборенди складає 1509,60грн без ПДВ, за наступні - розмір орендної плати складає 400,00грн без ПДВ (п.5.2. договору).

Орендна плата за перший місяць користування об'єктом суборенди в розмірі 100% сплачується авансом на поточний рахунок орендаря не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі об'єкту суборенди (п.5.3. договору).

Починаючи з другого місяця користування об'єктом суборенди орендна плата сплачується суборендарем авансом на поточний рахунок орендаря не пізніше 5-го числа поточного місяця (п.5.4. договору).

До орендної плати включається витрати на експлуатаційні та комунальні послуги, якими користується суборендар, крім послуг телефонного зв'язку, які сплачуються суборендарем окремо на підставі відповідного рахунку орендаря в день сплати орендної плати (п.5.5. договору).

У розділі 7 "Умови зміни і дострокового розірвання договору" договору суборенди №05-01/03/07-005 від 01.03.07. сторони визначили, що всі зміни та доповнення до цього договору, є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін. Всі додаткові угоди до цього договору є його невід'ємною частиною.

При цьому, за змістом п.2.2. договору об'єкт суборенди повертається орендарю суборендарем по акту приймання-передачі в день закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення дії договору - в день припинення строку дії договору.

Так, 12.11.07. між орендарем і суборендарем укладено додаток до договору суборенди №05-01/03/07-005 від 01.03.07. (а.с.11), в якому сторони дійшли згоди з 12.11.07. розірвати договір суборенди №05-01/03/07-005 від 01.03.07. Даний додаток є невід'ємною частиною договору та вступає в силу з дати його підписання.

Згідно вказаного вище додатку до договору суборенди суборендар передав, а орендар прийняв місце площею 2,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом прийому-передачі частини приміщення від 12.11.07. (а.с.12).

Таким чином, дія договору суборенди №05-01/03/07-005 від 01.03.07. припинилась 12.11.07.

Проте, позивачем відповідачу після припинення дії договору суборенди було перераховано 2240,00грн орендних платежів, про що свідчать меморіальні ордери №40831869 від 14.11.07., 44527457 від 10.12.07., №10172587 від 13.03.08., №15845538 від 17.04.08. (а.с.26-29).

За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

11.01.10. позивачем на адресу відповідача направлялась письмова вимога про повернення йому безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 2240,00грн.

Але, відповідач залишив зазначену вимогу позивача без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач не повернув позивачу грошові кошти в сумі 2240,00грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2240,00грн безпідставно отриманих грошових коштів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування грошовими коштами в сумі 583,73грн.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, враховуючи наступне.

Дійсно, відповідно до ч.3 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За змістом ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, ст.536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону. Іншими словами, сторони зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави мають укласти договір, в якому визначити розмір процентів, або керуватися відповідними нормами законодавства.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази врегулювання сторонами питання визначення розміру та порядку нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами шляхом укладення відповідного договору, і такі позивачем не надані.

Нормами чинного законодавства також не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами без достатньої правової підстави.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування аналогії закону до порядку нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, а саме - посилання на положення ст.1048 ЦК України, оскільки між сторонами існували не договірні відносини позики, а оренди.

Як суд зазначав вище, розмір процентів за користування чужими коштами повинен бути передбачений законом або договором. Тому, аналогія закону до даних правових відносин, в тому числі, до розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами не застосовується.

Отже, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами в сумі 583,73грн.

Також, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 79,63грн та 3% річних у розмірі 804,93грн.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст.625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Разом з тим, позов заявлено до відповідача, який згідно договору мав зобов'язання щодо передачі частини нерухомого майна в оренду, про стягнення з нього 2240,00грн безпідставно отриманих грошових коштів.

Отже, підставою спірних правовідносин, які виникли між сторонами, є не грошове зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 18.02.10. у справі №20/266 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кант ХХІ" до Фізичної особи-підприємця про стягнення 49769,32грн.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 79,63грн - втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 29,06грн - 3% річних.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повернення позивачу 2240,00грн безпідставно отриманих грошових коштів не надав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 2240,00грн безпідставно отриманих грошових, оскільки вони є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. У частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 79,63грн, 3% річних у сумі 29,06грн суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, відповідач не повернув позивачу безпідставно отримані грошові кошти, чим спонукав останнього звернутися з позовом до суду, то витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідент. номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; фактична адреса-1: 14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 25; фактична адреса-2: 10014, м. Житомир, вул. Львівська, 2/8; ідент. код 34047020):

- 2240,00грн - боргу;

- 102,00грн - витрати, пов'язані зі сплатою державного мита;

- 236,00грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 583,73грн - відсотків за користування грошовими коштами, 79,63грн - втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 29,06грн - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 04.10.10.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід. про вруч.)

3 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.)