Рішення № 11515464, 14.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "14" вересня 2010 р. Справа № 15/971

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Кушнір Л.В. довіреність №231 від 23.07.2010р.;

від відповідача за первісним позовом: не з'явився;

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів)

про стягнення 47189,83 доларів США (згідно заяви про збільшення позовних вимог, т.2, а.с.24),

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів)

до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (м.Київ)

про внесення змін до кредитного договору №ТО10708-К/23 від 28.08.2008р.,

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін (т.1, а.с.164).

Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (м.Київ) в особі Житомирського регіонального центру підтримки ВАТ "Сведбанк" пред'явлено позов до Приватного підприємства "Спайк-Плюс" про стягнення 13621,00 доларів США заборгованості за кредитним договором №Т010708-К/23 від 28.08.2008 року.

Під час розгляду справи позивач за первісним позовом в порядку ст.22 ГПК України двічі збільшував позовні вимоги (т.1, а.с.144-145, т.2, а.с.24). Таким чином, з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 47189,83 дол. США, з яких: 36000,00 дол. США заборгованість по кредитній лінії, 5874,75 дол. США заборгованість по процентам, 4699,50 дол. США пеня за прострочку по тілу кредиту, 615,58 дол. США пеня за прострочку сплати процентів.

Спір розглядається в межах збільшених позовних вимог.

20 серпня 2009р. до господарського суду від Приватного підприємства "Спайк-Плюс" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (м.Київ) в особі Житомирського регіонального центру підтримки ВАТ "Сведбанк" (т.1, а.с.55-58), в якій Приватне підприємство "Спайк-Плюс" просить внести зміни до кредитного договору №Т010708-К/23 від 28.08.2008 року, а саме встановити плату за користування кредитною лінією у вигляді процентів на рівні 13,5% річних, починаючи з 01.01.2009р.; провести реструктуризацію простроченої заборгованості за кредитним договором на 6 (шість) місяців шляхом встановлення графіку погашення заборгованості щомісячно рівними частинами та встановити відстрочку по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування ним на один рік з забороною нарахування відсотків, а також пені чи інших штрафних санкцій.

Керуючись ст.60 ГПК України, ухвалою суду від 18.08.2009р., зазначений зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом (т.1, а.с.143).

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.01.2010р., проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву №1562 від 03.09.2009р.(т.1, а.с.150-153). Зокрема, зазначив, що у зв'язку з невиконанням позичальником договірних зобов'язань, кредитним комітетом корпоративного бізнесу визнано заборгованість ПП "Спайк - плюс" проблемною та затверджено план заходів по погашенню заборгованості шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Відповідач за первісним позовом позовні вимоги ПАТ "Сведбанк" не визнає з підстав, зазначених в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.34-36). Вважає вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості неправомірними, оскільки відповідачем порушено свої зобов'язання з незалежних від нього причин, вказує, що неодноразово звертався до позивача з листами щодо внесення змін до кредитного договору для створення сприятливіших умов для виконання зобов'язання.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, т.2, а.с.44).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що Наказом № 901 від 09.12.2009р. "Про проведення реорганізації регіональної мережі АТ "Сведбанк" (публічне) та внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності (штату) працівників АТ "Сведбанк" (публічне)" Житомирський регіональний центр підтримки ліквідовано з 20.02.2010р., тому позивачем по справі продовжує бути юридична особа Публічне акціонерне товариство “Сведбанк” (м.Київ).

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" (банк, позивач за первісним позовом) та Приватним підприємством "Спайк-плюс" (позичальник, відповідач за первісним позовом) укладено кредитний договір №Т010708-К/23, за умовами якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов’язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

28 серпня 2008року в забезпечення виконання зобов'язань з боку відповідача за вказаним кредитним договором між позивачем (Заставодержатель) та відповідачем (Заставодавець) укладено договір застави №Т010708-К/23-Z-1, згідно з умовами якого Заставодавець надав Заставодержателю в заставу належні йому на праві власності обладнання для виготовлення полімерпещаних виробів, а саме: Змішувач, Прес, Екструдер, Дробарка (подрібнююча машина), Сушарка, Прес-форми для виробництва черепиці, плитки та полімерпісчаного конька (т.1, а.с.117).

Згідно п. 1.2. кредитного договору розмір кредитної лінії: 36000 доларів США.

Строк користування кредитною лінією: з 28 серпня 2008 року по 27 серпня 2009 року (п. 1.3. договору).

Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: 13,5% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки позичальника, відкриті в ВАТ "Сведбанк", за попередній місяць становить не менше, ніж 50% від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць, починаючи з вересня 2008 року (1.4; 1.4.1 договору).

Пунктом 1.4.2 кредитного договору встановлено, що плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 14,5% річних у разі порушення умов п.1.4.1. цього договору.

Додатковою угодою №1 від 03.11.2008р. до кредитного договору №Т010708-К/23 сторони погодили п.1.4 викласти в іншій редакції:

"Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: 14,5% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки позичальника, відкриті в ВАТ "Сведбанк", за попередній місяць становить неменше, ніж 50% від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць, починаючи з вересня 2008 року .

Пунктом 1.4.2 кредитного договору встановлено, що плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 15,25% річних, у разі порушення умов п.1.4.1. цього договору".

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії (п.3.3 договору).

В строк, встановлений Кредитним договором №Т010708-К/23 від 28.08.2008р., відповідач кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, чим спонукав позивача за первісним позовом звернутись з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України зобов’язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчиняти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами кредитного договору №Т010708-К/23 від 28.08.2008р., позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у позивача за первісним позовом виникло зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 36000,00 доларів США строком до 27.08.2009р. із сплатою процентів за користування кредитними коштами, а відповідач зобов'язався використати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти та інші платежі, які передбачені або випливають з договору.

Як свідчить виписка з банку 29.08.2008р. на виконання умов кредитного договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 36000,00 доларів США.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем за первісним позовом було виконано зобов'язання за кредитним договором №Т010708-К/23 від 28.08.2008р., що також не заперечується відповідачем.

Однак відповідач за первісним позовом своїх договірних зобов'язань не виконав, кредит в сумі 36000,00 дол. США не повернув (т.2, а.с.25).

Крім того, на підставі кредитного договору №Т010708-К/23 від 28.08.2008р. позивачем за первісним позовом було нараховано відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 7665,50 дол. США. Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, сплатив лише 1790,75 дол. США.

Матеріалами справи підтверджується, що банк неодноразово звертався до ПП "Спайк-плюс" з пропозиціями погасити прострочену заборгованість та попередженням про можливість розпочати претензійно-позовну роботу у разі невиконання позичальником договірних зобов'язань (т.1, а.с.132-140).

Проте відповідач за первісним позовом залишив вказані вимоги без задоволення.

У відповідності до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором строк повернення позики визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зазначені обставини свідчать, що відповідач допустив порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за кредит, визначених кредитним договором №Т010708-К/23 від 28.08.2008р.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 36000,00 дол. США заборгованості по основній сумі кредиту та 5874,75 дол. США. несплачених відсотків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за порушення строків погашення заборгованості по кредиту нарахував відповідачу неустойку (пеню) по простроченим відсоткам в сумі 615,58 дол. США, неустойку по простроченому тілу кредиту в розмірі 4699,50 дол. США.

Відповідно до п.6.1 договору №Т010708-К/23 сторони погодили, що у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п.1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 7.6., 7.7., 8.1. та 8.2 цього договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у п.1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за кредитним договором, позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені по простроченому тілу кредиту, що підлягає до стягнення, складає 3783,18 дол. США, по простроченим відсоткам становить 150,60 дол. США

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 916,32 дол. США пені по простроченому тілу кредиту та 464,98 дол. США пені по простроченим відсоткам.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на суму 45808,53 дол. США, з яких: 36000,00 дол. США прострочена заборгованість по кредитній лінії, 5874,75 дол. США заборгованість по процентам, 3783,18 дол. США пеня за прострочку по тілу кредиту, 150,60 дол. США пеня за прострочку сплати процентів. Суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 916,32 дол. США пені по простроченому тілу кредиту та 464,98 дол. США пені по простроченим відсоткам.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача за первісним позовом звернутись з позовом до суду.

Що стосується зустрічного позову Приватного підприємства "Спайк-плюс" (позивач за зустрічним позовом) до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (м.Київ) в особі Житомирського регіонального центру підтримки ВАТ "Сведбанк" (відповідач за зустрічним позовом), суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

В зустрічному позові позивач за зустрічним позовом просить внести зміни до кредитного договору №ТО10708-К/23 від 28.08.2008р., що укладений між Приватним підприємством "Спайк-плюс" та Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (м.Київ) в особі Житомирського регіонального центру підтримки ВАТ "Сведбанк", а саме:

- встановити плату за користування кредитною лінією у вигляді процентів на рівні 13,5% річних, починаючи з 01.01.2009р.;

- провести реструктуризацію простроченої заборгованості за договором на 6 місяців шляхом встановлення графіку погашення заборгованості щомісячно рівними частинами;

- встановити відстрочку по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування ним на один рік з забороною нарахування відсотків, а також пені чи інших штрафних санкцій.

В обґрунтування зустрічного позову ПП "Спайк-плюс" посилається на світову фінансово-економічну кризу, яку неможливо було передбачити, та яка призвела до виникнення фінансових труднощів у підприємства внаслідок ускладнення функціонування на ринку товарів та послуг, підвищення кількості неплатоспроможних дебіторів, унеможливлення отримання нових кредитних ресурсів та освоєнні нових сфер виробництва та видів підприємницької діяльності.

Згідно з ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок оплати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Загальний порядок зміни господарських договорів визначений у ст.188 ГК України. Даною нормою встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зі змісту вказаної норми вбачаться, що обов’язок іншої сторони внести зміни до договору встановлений у договорі або законі, тобто змінити договір, якщо згода сторін на це не досягнута, можливо на вимогу сторони лише в судовому порядку і лише при наявності визначених законом або договором підстав. Загальні підстави для зміни договорів, передбачені ст.ст.651,652 ЦК України.

Згідно ст.651 ЦК України договір може бути змінений на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Згідно ст.652 ЦК України зміна договору допускається у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. В даному випадку договір може бути змінений за наявності одночасно таких чотирьох умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така обставина не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору у рамках ст.652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із порушенням ПП"Спайк-плюс" договірних зобов'язань за кредитним договором, додатковою угодою №1 від 03.11.2008р. збільшено розмір процентної ставки, встановлений кредитним договором №ТО10708-К/23 від 28.08.2008р. з а п о г о д ж е н н я м с т о р і н, що відповідає вимогам п.1 ст.1056 ЦК України, якою встановлено що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно до ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Судом враховано, що світова фінансова криза, на настання якої посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог, негативно вплинула і на господарську діяльність банків, в тому числі й відповідача за зустрічним позовом по справі. З приводу чого, Національним банком України було втілено програму підтримки фінансового становища банків України, зокрема, за допомогою постанов №319 від 11.10.2008р. "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" та №413 від 04.12.2008р. "Про окремі питання діяльності банків".

Згідно ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Вказане свідчить про те, що при укладенні зазначеного спірного кредитного договору сторони повинні були розраховувати підприємницький ризик, у тому числі зміну економічного та фінансового стану.

Сторони передбачали можливість невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а тому забезпечили його виконання порукою та заставою (т.1, а.с.117-119).

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що на момент отримання кредиту офіційний курс долара США до гривні становив 486,10грн. за 100 дол. США, а на момент подання позову 774,90грн. за 100 дол. США, у зв'язку з чим банк отримує значно більше первісно очікуваної суми є безпідставними, оскільки відповідач за зустрічним позовом позбавлений права впливати на валютний ринок та контролювати курс іноземної валюти, бо він розміщує і залучає кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачу за зустрічним позовом були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Діючим законодавством не передбачено стабільного курсу іноземних валют до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд с цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до американського долара встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (американських доларах) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в американських доларах, сторони за договором (перш за все позивач за зустрічним позовом) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до американського долару не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

З урахуванням наведеного та виходячи із системного аналізу ст.652 ЦК України щодо необхідності одночасної наявності умов, передбачених цією статтею для внесення змін до договору на вимогу однієї із сторін, господарський суд приходить до висновку, що ПП "Спайк-плюс" не довів належними доказами наявності відповідних обставин для внесення змін до договору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно вимоги ПП "Спайк-плюс" про внесення змін до кредитного договору щодо проведення реструктуризації простроченої заборгованості наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2009р. та 30.03.2009р. банк отримав листи від директора ПП "Спайк-плюс" з пропозицією здійснити реструктуризацію простроченої заборгованості.

20.03.2009р. між сторонами проведено переговори з приводу реструктуризації заборгованості за певних умов, а саме: надання позичальником документів на отримання відстрочення погашення прострочених платежів до 23.03.2009р. та погашення позичальником простроченої заборгованості до 16.05.2009р., що відображено у звіті про контакт з клієнтом (т.1, а.с.131).

Проте, позичальник не надав документів, необхідних для вирішення питання про реструктуризацію заборгованості та не погасив прострочену заборгованість в обумовлені сторонами строки.

Вимога ПП "Спайк-плюс" про внесення змін до кредитного договору в частині заборони нарахування відсотків а також пені чи інших штрафних санкцій не може бути задоволена, виходячи з такого.

Згідно ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового інтересу або майнового права та інтересу. Даними норми закону визначені способи захисту порушених прав. Проте, такого способу захисту, як звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань (заборона нарахування відсотків, пені чи інших штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань), не передбачено вказаними статтями.

Не передбачено такого способу захисту ні договором, ні іншими законами.

Стаття 617 ЦК України не визначає способу захисту порушеного права, а визначає підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, що не є тотожнім.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, за висновками суду, позивачем за зустрічним позовом у відповідності до ст.ст.4-3,4-7 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення вимог щодо внесення змін до кредитного договору у суду немає , тому в зустрічному позові суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.11, 525, 526, 549, 611-612, 617, 627, 629, 651, 652, 1046, 1048, 1049, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст. 36, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" ст.ст.188, 218, 232, 345 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів, вул.Зелена, 15, код ЄДРПОУ 311991428)

на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (м.Київ, 01032, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 19356840):

- 36000,00 дол. США заборгованість по кредитній лінії;

- 5874,75 дол. США заборгованість по процентам;

- 3783,18 дол. США пеня за прострочку по тілу кредиту;

- 150,60 дол. США пеня за прострочку сплати процентів;

- 458,09 дол. США витрат по сплаті державного мита;

- 229,09грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в первісному позові в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 916,32 дол. США пені по простроченому тілу кредиту та 464,98 дол. США пені по простроченим відсоткам.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

дата підписання рішення 20.09.2010р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід).