Рішення № 11515286, 30.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 вересня 2010 р. Справа 9/180-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 16479714 (вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110)

до: Військової частини А3666, код ЄДРПОУ 22994194 (вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 650 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Шикір І.С. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з військової частини А3666 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" заборгованості в період: серпень 2009р. - липень 2010р. включно в сумі 650,00 грн., з яких: основний борг - 614,16грн., пеня - 9,89 грн., збитки від інфляції - 18,99 грн., 3% річних - 6,96 грн.

07.09.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/180-10 та призначено її до розгляду на 30.09.10р.

В судовому засіданні 30.09.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20197050 від 13.09.2010р. Однак, 17.09.2010р. подав до суду відзив № 1363 від 16.09.2010р., яким позовні вимоги позивача визнав частково в сумі основного боргу, а в позові про стягнення штрафних санкцій просить відмовити, мотивуючи тим, що відповідач вжив всіх можливих заходів для належного виконання договірного зобов"язання, однак кошти забезпечуючим фінансовим органом на проведення розрахунків за надані послуги виділені не були.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (виконавець) та військовою частиною А3666 (замовник) укладено договір № 1827-8 на експлуатаційно-технічне обслуговування обладнання зв"язку, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на технічне обслуговування обладнання П-304, яке встановлене на орендованій площі в приміщенні ЛАЦ-10 згідно додатку № 2 (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору передача обладнання, для технічного обслуговування оформляється актом приймання-передачі (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1. договору плата за технічне обслуговування обладнання визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв"язку (додаток № 3).

Згідно п. 4.11. вказаного договору позивач відповідно до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України надає відповідачу передбачені договором послуги зв'язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань замовника щодо оплати послуг зв'язку та передбачених додатком № 3.

Строни визначили у п. 4.11. договору, що замовник повинен здійснювати оплату за технічне обслуговування до 20 числа місяця наступного за завітним, на підставі виставлених рахунків виконавця.

Як вбачається з наданих позивачем рахунків за експлуатаційно-технічне обслуговування № 2075 від 17.08.2009 р., № 2313 від 15.09.2009 р., № 2567 від 13.10.2009 р., № 2786 від 16.11.2009 р., № 3049 від 10.12.2009р., № 158 від 21.01.2010р., № 318 від 11.02.2010р., № 528 від 15.03.2010р., № 781 від 19.04.2010р., № 1022 від 17.05.2010р., № 1307 від 16.06.2010р., № 1526 від 13.07.2010р. (направлення яких відповідачу стверджується належним чином завіреними копіями бланків опису вкладення) та розрахунку заборгованості, у період з серпня 2009р. по липень 2010р. відповідачу було надано послуги на загальну суму 614,16 грн.

Однак відповідач свої зобов’язання по оплаті послуг по обслуговуванню обладнання зв’язку не виконав.

20.05.2010р. року позивач направив відповідачу претензію № 2272/06 від 17.05.2010р. з проханням погасити борг (а.с. 23). Претензія позивача залишена відповідачем без уваги.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив борг, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг на експлуатаційно-технічне обслуговування обладнання зв"язку належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору № 1827-8 від 19.06.2006 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 614,16 грн. за період з серпня 2009 року по липень 2010 року про що свідчать рахунки за надані послуги, а також відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 614,16 грн. заборгованості за надані послуги зв"язку за період з серпня 2009р. по липень 2010р. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9,89 грн. - пені, 18,99 грн. - збитків від інфляції, 6,96 грн. - 3% річних. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 5.2. договору у випадку несвоєчасної оплати замовнику нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції, 3% річних заявлено правомірно.

Розрахунок пені та 3% річних здійснений позивачем в межах, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в частині стягнення 9,89 грн. - пені та 6,96 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилки під час проведення підрахунків, які полягають у тому, що останнім невірно зазначено періоди нарахування. Оскільки відповідно до рекомендацій Верховного Суду України викладених в листі від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати нати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Таким чином, якщо борг по рахунку виник 21.09.09р. то інфляційні втрати слід нараховувати починаючи з наступного місяця, тобто з жовтня 2009р.

Провівши перерахунок інфляційних втрат по кожному рахунку окремо з урахуванням встановленої помилки, судом отримано наступні значення: за період з 21.09.09 року по 20.07.2010 року на суму заборгованості в розмірі 51,18 грн. – 3,12 грн., за період з 21.10.2009 року по 20.07.2010 року на суму заборгованості в розмірі 51,18 грн. – 2,66 грн., за період з 21.11.09 року по 20.07.2010 року - 2,05 грн., за період з 21.12.09 року по 20.07.2010 року - 1,59 грн., за період з 21.01.10 року по 20.07.2010 року - 0,67 грн.

Таким чином загальний розмір інфляційних втрат складає 10,09 грн.

Виходячи з того, що проводячи перерахунок із врахуванням виявлених помилок суд в кінцевому рахунку отримав менший розмір інфляційних втрат ніж заявлено в позивачем, суд відмовляє в стягненні 8,90 грн. інфляційних втрат як заявлених безпідставно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

Заперечення відповідача викладені в його відзиві не є переконливими і не можуть слугувати підставою для відмови в позові.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А3666, код ЄДРПОУ 22994194, вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007 (р/р 35216008003043 в УДК у Вінницькій області МФО 802015) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 16479714, вул. Солом"янська, 3, м. Київ, 03110 (р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 322904) 614,16 грн. - основного боргу, 9,89 грн. - пені, 10,09 грн. - інфляційних втрат, 6,96 грн. - 3% річних, 100,60 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 232,77 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 8,90 грн. інфляційних втрат відмовити.

6. Копію рішення надіслати відповідачу по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 жовтня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007)