Рішення № 11515231, 30.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 вересня 2010 р.           Справа 5/122-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ" (пр. Миру, 15, м. Донецьк, 83015)

до:Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Леніна, 170, с. Витівка, Бершадський р-н, Вінницька обл., 24412)

про стягнення 91962,69 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : ТОВ "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ", Щірова Н.В., довіреність № 1008/09 від 09.09.10 р.

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ" до Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення 91962,69 грн.

В позовній заяві ТОВ «СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ» в підтвердження заявлених вимог посилається на такі обставини.

Між ТОВ «СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ» та ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський» було підписано договір № 10/19 від 02.04.2010 р. про поставку шроту соєвого.

Позивач відвантажив Відповідачеві товар в загальній кількості 43,62 тони на загальну суму 196290,00 грн. відповідно до Специфікацій, що є невід’ємною складовою договору, двома партіями:

1.          02.04.2010 р. – 22,92 тони на суму 103140,00 грн. згідно Специфікації №1 від 02.04.2010 р. до договору.

2.          14.04.2010 р. – 20,7 тон на суму 93150,00 грн. згідно Специфікації №2 від 12.04.2010 р. до договору.

У відповідності до п.5.2. «Порядок розрахунків» договору, а також п.5 «Умови оплати» Специфікацій Відповідач здійснює оплату за відвантажений товар на протязі двох банківських днів з дати поставки товару, на основі рахунку Позивача.

У відповідності до п.4.5 «Умови та строки поставки» договору Позивачем були надані Відповідачу наступні документи в двох екземплярах: по Специфікації №1 від 02.04.2010 р. – Акт прийому-передачі товару № Р-186 від 02.04.2010 р., податкова накладна № 302 від 02.04.2010 р., видаткова накладна № SR-0000165 від 02.04.2010 р., рахунок-фактура № С33Ш від 02.04.2010 р., заводське посвідчення якості; за Специфікацією № 2 від 12.04.2010 р. - Акт прийому-передачі товару № Р-206 від 14.04.2010 р., податкова накладна № 310 від 14.04.2010 р., видаткова накладна № SR-0000173 від 14.04.2010 р., рахунок-фактура № С44Ш від 14.04.2010 р., заводське посвідчення якості.

На момент пред’явлення позовної заяви сума заборгованості Відповідача на користь Позивача становить 80000,00 грн.

Заборгованість Відповідача виникла внаслідок часткової проплати по рахункам № С33Ш від 02.04.2010 р. та по рахунку № С44Ш від 14.07.2010 р.

Згідно п.4.2 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW, відповідно до ІНКОТЕРМС-2000. Доказом поставки товару Позивачем є товарно-транспортна накладна № 024721 від 01.04.2010 р., товарно-транспортна накладна № 024730 від 14.04.2010 р.

Керуючись ч.4 ст.538 ЦК України, з метою відновлення майнових прав та законних інтересів 14.06.2010 р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №14-06/10 про погашення суми заборгованості.

22.07.2010 р. позивач направив відповідачу лист-нагадування №1007/22-1 від 22.07.2010 р. про погашення заборгованості з переліком наступних документів: договір № 10/19 від 02.04.2010 р., специфікації № 1 від 02.04.2010 р. до договору № 10/19 від 02.04.2010 р., Акт прийому-передачі товару № Р-186 від 02.04.2010 р., податкова накладна № 302 від 02.04.2010 р., видаткова накладна № SR-0000165 від 02.04.2010 р.

Ч. 1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити відсотки, а також у відповідності до ч.4 ст.232 ГК України проценти за неправомірне використання чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом чи договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

У відповідності п. 7.2. договору «За порушення строків сплати товару по договору, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від несплаченої в строк суми, за кожен день прострочення оплати».

У відповідності до ст.. 625 ЦК України «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу…, три проценти річних від простроченої суми…».

Тому позивач просить стягнути з ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський» 91 962,69 грн. заборгованості, з яких: 80000,00 грн. – заборгованість за відвантажений товар, 9428,27 грн. – пені, 1390,50 грн. – 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з"явився, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання ухвалою суду від 07.09.2010 р., що стверджуєть реєстром відправки поштової кореспонденції та повідомленням про вручення поштового відправлення № 20167445. Відзиву на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав і інтересів, але він відмовився і не скористався цим правом. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї письмові докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, які додаються до матеріалів справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Досліджуючи первинні документи, надані сторонами, суд прийшов до висновку, що передача товару відповідачу здійснювалась на підставі договору поставки № 10/19 від 02.04.2010 р., специфікації № 1 від 02.04.2010 р. до договору № 10/19 від 02.04.2010 р., Акту прийому-передачі товару № Р-186 від 02.04.2010 р., податкової накладної № 302 від 02.04.2010 р., видаткової накладної № SR-0000165 від 02.04.2010 р.

У відповідності до п.5.2. «Порядок розрахунків» договору, а також п.5 «Умови оплати» Специфікацій Відповідач здійснює оплату за відвантажений товар на протязі двох банківських днів з дати поставки товару, на основі рахунку Позивача. На момент подання позовної заяви відповідач по договору не розрахувався.

В судовому засіданні представник позивача уточнила, що після порушення провадження у справі № 5/122-10 5 000,00 грн. з суми заборгованості відповідачем було проплачено.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 5 000,00грн.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 5 000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 75 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 428,27 грн. та 1 390,50 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Провівши перерахунок пені та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 390,50 грн. - 3% річних та 9 428,27 грн. - пені підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

          Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 68, 69, 75, п.1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Леніна, 170, с. Витівка, Бершадський р-н, Вінницька обл., 24412, код ЄДРПОУ 04366719, р/р 2600330412014 в ВФ ВАТ "ВТБ Банк", м. Вінниця, МФО 302559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ" (пр. Миру, 15, м. Донецьк, 83015, код ЄДРПОУ 33654064, р/р 26007000000352 в ПАТ "Банк Камбио" м. Київ, МФО 380399) 75 000,00 грн. - основного боргу, 9 428,27 грн. - пені, 1 390,50 грн. - три відсотки річних, 908,19 грн. - витрат на держане мито, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 жовтня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Миру, 15, м. Донецьк, 83015)

3 - відповідачу (вул.Леніна, 170, с. Витівка, Бершадський р-н, Вінницька обл., 24412)