Рішення № 11515148, 29.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 вересня 2010 р.           Справа 2/151-10

за позовом: Закритого акціонерного твоариства "Укагротехніка" 01034, м.Київ, вул.Стрілецька, 24-Б

до: Фермерського господарства "Марія-Б" 22215, Вінницька область, Погребищенський район, с.Смаржинці

про стягнення 26356,14 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Закритого акціонерного товариства "Украгротехніка" до Фермерського господарства "Марія-Б" про стягнення 26 356,14 грн. заборгованості за виконані роботи згідно Договору № 8/15-09 від 14 липня 2009 року.

Ухвалою суду від 19.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено засідання на 29.09.10 р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Закритим акціонерним товариством "Украгротехніка" (Позивач), в особі філії "Немирів-Агро" та Фермерським господарством «Марія-Б» (Відповідач) було укладено Договір № 8/15-09 від 14 липня 2009 року.

Згідно вказаного Договору, Відповідач доручав, а Позивач зобов'язувався виконати, у відповідності до умов Договору механізовану роботу по збиранню зернових, а Відповідач, у свою чергу, зобов'язувався прийняти цю роботу та оплатити її.

Позивач, у відповідності з Договором, виконав роботу по збиранню зернових.

Згідно пп.2.2.3. Відповідач прийняв виконані роботи, що було оформлено відповідним Актом здачі-приймання виконаних робіт від 08 вересня 2009 року. Згідно вказаного акту роботи були виконані роботи на площі 293 га на загальну суму 87 900 грн.

Остаточний розрахунок, відповідно до п.п. 3.2.2. зазначеного Договору, мав пройти в два етапи. Перший передбачав проведення часткової попередньої оплати за передбачені Договором обсяги робіт в розмірі не менше 10% передбаченої пунктом 3.1. загальної суми.

Оплата решти 90% вартості передбачених Договором обсягів робіт мала бути проведена повністю або частинами на умовах передплати.

В порушення умов укладеного договору відповідач оплату в повному обсязі за виконані позивачем роботи не здійснив, в результаті чого за ним утворився борг у розмірі 15 900,00 грн., який в добровільному порядку відповідач відмовляється повертати позивачу. (87 900,00 грн.- 72 000,00 грн.=15 900,00 грн.)

Враховуючи встановлені обставини, надавши юридичну оцінку матеріалам справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжує договір про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав роботу по збиранню зернових належним чином. (Акт здачі- приймання виконаних робіт від 08.09.09 р.)

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи згідно умов укладеного договору № 8/15-09 від 14.07.2009 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 900,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 15 900,00 грн. заборгованості за виконані механізовані роботи по збиранню зернових заявлено правомірно, та підлягають задоволенню в сумі 15 900,00 грн., оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 6 857,80 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.4.1. Договору № 8/15-09 від 14 липня 2009 року за порушення термінів розрахунків Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несплаченої суми за кожну добу прострочення до повного проведення розрахунків. Тобто з Відповідача підлягає стягненню неустойка у вигляді пені.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що заявлена до стягнення сума пені заявлена правомірно, однак здійснивши перерахунок суд не погоджується з розрахунком позивача.

Провівши нарахування пені, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 14.09.2009 року по 14.03.2010 року, судом отримано 1616,36 грн., яка й підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 5 241,44 грн. пені слід відмовити.

Разом з тим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 782,23 грн. - інфляційних втрат та 816,11 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 782,23 грн. - інфляційних втрат та 816,11 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Марія -Б" (22215, Вінницька область, Погребищенський район, с.Смаржинці, код 34334842) на користь Закритого акціонерного товариства "Укагротехніка" (01034, м.Київ, вул.Стрілецька, 24-Б, код 30782457) 15 900,00 грн. основного боргу, 1616,36 грн. пені, 2 782,23 грн.- інфляційних втрат, 816,11 грн.- 3 % річних, 211,14 грн.- відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 189,06 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 жовтня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01034, м.Київ, вул.Стрілецька, 24-Б

3 - відповідачу 22215, Вінницька область, Погребищенський район, с.Смаржинці