Рішення № 11515023, 27.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 вересня 2010 р.           Справа 2/148-10

за позовом: Приватного підприємства "Фірма "Інжтехсервіс" 21000, м.Вінниця, вул.Р.Скалецького, 41/10

до: Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" 21001, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 17

про стягнення 142060,61 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Тишківський С.Л. - за довіреністю;

          відповідача : Коробков В.І. - керівник ДП МОУ "Вінницьке інженерно-будівельне управління".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Фірма "Інжтехсервіс" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" про стягнення 142060,61 грн. заборгованості, в тому рахунку 116294,37 грн. - основного боргу, 19302,79 грн. - інфляційних втрат, 6463,45 грн. - 3% річних, за невиконання умов договорів № 141 від 09.07.2008 року, № 152 від 12.11.2008 року, № 156 від 22.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 27.09.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача згідно наданих усних пояснень позовні вимоги визнав у заявленому позивачем розмірі.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09 липня 2008 року між Приватним підприємством "Фірма "Інжтехсервіс" (субпідрядник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (генпідрядник) був укладений договір підряду №141, за умовами якого субпідрядник зобов"язується виконати за завданням генпідрядника з використанням своїх матеріалів або матеріалів генпідрядника, а генпдрядник зобов’язується прийняти та оплатити наступну роботу: монтаж дахової котельні на житловому будинку № 2 на 96 квартир по вул. Чехова-пров. К.Маркса в м. Вінниця.

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість робіт становить 138902,40 грн., в т.ч. ПДВ.

Оплата за цим договором проводиться за договірними цінами за фактично виконані роботи згідно довідок Ф.КБ-2В, 3 (п. 3.1. договору). Кінцевий розрахунок за договором проводиться генпідрядником не пізніше 10 днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків (п. 3.3. договору).

Позивач свої зобов'язання за Договором № 141 виконав в повному обсязі, що стверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року від 31.12.2008 року за ф. № КБ-2в, та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт від 31.12.2008 р. за ф. № КБ-3, обопільно підписаних двома сторонами.

В порушення умов Договору відповідачем не було здійснено повної оплати за отримані роботи.

Станом на день звернення з позовом до суду за Відповідачем рахується заборгованість за виконані позивачем роботи по Договору № 141 від 09.07.08 р. в сумі 40564, 81 грн.

Крім того, 12 листопада 2008 року між сторонами було укладено договір № 152, за умовами якого підрядник бере на себе зобов"язання по виконанню пусконалагоджувальних робіт та еколого-теплотехнічного випробування обладнання дахової котельні потужністю 1080 кВт, розташованої на житловому будинку № 2 на 96 квартир по вул. Чехова-пров. К.Маркса в м. Вінниця.

Згідно п. 3.1. договору вартість виконуваних робіт становить 65523,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Термін дії договору № 152- початок: листопад 2008 р., закінчення: грудень 2008 р. (п.4.3 Договору).

Генпідрядник розраховується з Субпідрядником по закінченню робіт згідно актів виконаних робіт (п. 4.1 Договору №152 від 12.11.08 р.)

Пунктом 4.5 Договору №152 визначено, що кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Однак в порушення пунктів 3.1, 3.2, 4.1, 4.5 Договору № 152 Відповідачем не було здійснено оплати за отримані роботи.

На день звернення з позовом до суду за Відповідачем рахується заборгованість за виконані позивачем роботи по Договору № 152 від 12.11.2008 року в сумі 65 523,60 грн.

Разом з тим, 22 грудня 2008 року між сторонами було укладено договір № 156, за умовами якого субпідрядник бере на себе зобов"язання по тимчасовій експлуатації дахової котельні, розміщеної на 96- квартирному житловому будинку по вул. Чехова-пров. К.Маркса в м. Вінниця.

Термін дії договору (згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору № 156): початок: 22.12.2008 р., закінчення: 16.01.2009 р. Термін дії може бути продовжено при взаємній згоді сторін (п.4.3 Договору №156 від 22.12.08 р.).

Сторони погодили вартість виконуваних робіт - 10 205, 96 грн. (п. 3.1 Договору №156 від 22.12.08 р.)

Згідно п. 3.2 Договору № 156 від 22.12.08 р. оплата проводиться на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Позивач свої зобов'язання за Договором № 156 від 22.12.08 р. виконав повністю, що стверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за лютий 2009 року, підписаного сторонами та податковою накладною, виписаною позивачем від 27.03.2009 р. №64/3.

Взяті на себе зобов"язання за укладеним договором відповідач не виконав, станом на 17.08.10 р. за останнім рахується заборгованість в сумі 10 205, 96 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по трьом договорам становить 116 294,37 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом положень ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за умовами укладених договорів підряду, про що свідчать підписані та скріплені печатками обох сторін акти приймання-здачі виконаних підрядних робіт.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору оплату за виконані позивачем підрядні роботи в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворився борг у розмірі 116 294,37 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, враховуючи що в судовому засіданні представник відповідача згідно наданих усних пояснень позовні вимоги визнав у заявленому позивачем розмірі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 116 294,37 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 302,79 грн. - інфляційних втрат та 6 463,45 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 302,79 грн. - інфляційних втрат та 6 463,45 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 19.08.2010 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за виконані підрядні роботи.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 625, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (21001, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 17, код 249676623) на користь Приватного підприємства "Інжтехсервіс" (21000, м.Вінниця, вул.Р.Скалецького, 41, кв.10, код 60044080) 116 294,37 грн. основного боргу, 19 302,79 грн.- інфляційних втрат, 6463,45 грн.- 3 % річних, 1 420,60 грн.- відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21000, м.Вінниця, вул.Р.Скалецького, 41/10

3 - відповідачу 21001, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 17