Рішення № 11514999, 23.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 вересня 2010 р.           Справа 11/127-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд»,

смт. Стрижака Вінницького району

про стягнення 68939,12 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Д. Ізмайлов за довіреністю № 9 від 02.08.2010р.,

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд»заборгованості за договором купівлі-продажу насіння № 9НК034/ВІКМ від 19.08.2009р. в загальному розмірі 68939,12 грн., з яких: 61931,52 грн. – основний борг, 6193,15 грн. –штраф, 692,28 грн. –пеня та 122,17 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу № 9НК034/ВІКМ від 19.08.2009р. укладеного між сторонами, позивач за накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 77414,40 грн. за який останній зобов’язався провести розрахунки на умовах визначених п. 2.3 договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів часткові розрахунки в розмірі 15482,88 грн. в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 61931,52 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 02.09.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним, оскільки ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу під розписку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20195538.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

19 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(позивач, за договором Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 9НК034/ВІКМ .

За умовами даного договору позивач зобов‘язався передати у власність відповідача товари, а відповідач зобов’язався прийняти товари та оплатити їх у строки визначені в п. 2.3 цього договору.

На виконання умов договору позивач згідно накладних № УБ-0000069 від 21.08.2009р., № УБ-0000098 від 04.09.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 77414,40 грн., який останній отримав на підставі довіреностей № 2 від 19.08.2009р., № 0005 від 04.09.2009р..

Пунктом 2.3. договору обумовлено, що Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару. Решта вартості товару виплачується Покупцем до 01 серпня 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено часткові розрахунки за договором, зокрема 20.08.2009р. перераховано на рахунок позивача 15482,88 грн..

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 61931,52 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо оплати поставленого товару у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в загальному розмірі 61931,52 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення штрафу, пені та трьох відсотків річних.

Відповідно до п. 6.4 договору, в разі порушення Покупцем строків оплати за товар згідно договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Як зазначено вище, п. 2.3. договору встановлено кінцевий строк проведення розрахунків до 01 серпня 2010 року. До зазначеної дати відповідачем проведено розрахунки в розмірі 15482,88 грн.. Отже, станом на 01.08.2010р. неоплаченим залишився товар на суму 61931,52 грн.. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 6193,15 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем пені за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір пені за вказаний в розрахунку період становить 651,55 грн.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати відповідачу три проценти річних.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 122,17 грн. трьох відсотків річних за період з 02.08.2010р. по 25.08.2010р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 218 від 20.08.2010р. зайво сплачено 100 грн. 68 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд»(23211, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка вул. Сонячна, 43, код 35949905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, код 32154038) 61931 (шістдесят одну тисячу дев’ятсот тридцять одну) грн. 52 коп. –боргу; 6193 (шість тисяч сто дев’яносто три) грн. 15 коп. –штрафу; 651 (шістсот п’ятдесят одну) грн. 55 коп. –пені; 122 (сто двадцять дві) грн. 17 коп. –3% річних; 689 (шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 98 коп. –витрат зі сплати державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 86 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В позові в частині стягнення 40,73 грн. пені відмовити.

5.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, код 32154038) з Державного бюджету України суму зайво державного мита в розмірі 100 (сто) грн. 68 коп. (платіжне доручення № 218 від 20.08.2010р. знаходиться в матеріалах справи № 11/127-10).

6.          Рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 27.09.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу (03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55)

3- відповідачу (23211, Вінницька область, Вінницька район, смт. Стрижавка, вул. Сонячна, 43)