Рішення № 11514872, 21.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 вересня 2010 р.           Справа 11/113-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вінниця -

Буд», м. Вінниця

до комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня

Козятинської районної ради», м. Козятин

про стягнення 6 597,12 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Т. Назарчук за довіреністю

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради»заборгованості за договором на проведення будівельно-монтажних робіт № 23-П від 28.07.2008р. в загальному розмірі 6 597, 12 грн., з яких 5 174,00 грн. –основна сума заборгованості, 1 147, 98 - сума індексу інфляції, 275,14 грн. - сума 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору № 23-П від 28.07.2008р. позивач в період серпень-вересень 2008 року виконав роботи по реконструкції теплових мережна на загальну суму 77174 грн.. Роботи позивачем виконані належним чином, про що свідчать акти виконаних робіт. Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору відповідач зобов’язався сплатити аванс в сумі 30%: договірної ціни. Подальша оплата фактично виконаних робіт здійснюється на протязі 3-х банківських діб з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Відповідач зобов’язань за договором в частині проведення розрахунків не виконав в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 5174 грн..

Відповідачем у клопотанні № 512 від 19.08.2010р. та його представником в судовому засіданні наголошено на тому, що станом на 19.08.2010р. кредиторська заборгованість за договором № 23-П від 28.07.2008р. відсутня.

13.09.2010р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з його перебуванням 21.09.2010р. в судовому засіданні Київського апеляційного адміністративного суду.

Розглянувши дане клопотання та матеріали справи, суд не вбачає підстав для його задоволення зважаючи на те, що ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

З аналізу наведеної норми випливає, що представником юридичної особи в суді може бути керівник чи представник за дорученням. Отже, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку головного лікаря (керівника) чи іншого представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

28 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вінниця-Буд»(позивач, за договором Виконавець) та комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради»(відповідач, за договором Замовник) укладено договір на проведення будівельно-монтажних робіт за № 23-П.

Згідно з предметом договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується на власний ризик виконати відповідно до умов даного договору (реконструкція тепломереж), а Замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її в обумовлені договором строки.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили ціну договору в розмірі 71162 грн..

23 вересня 2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 23-П від 23.07.2008р. за умовами якої ціну договору визначено в сумі 77174 грн..

На виконання умов договору позивачем проведено реконструкцію теплових мереж Козятинської центральної районної лікарні на загальну суму 77174 грн., що підтверджується обопільно підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт за серпень, вересень 2008 року.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору Замовник зобов’язується сплатити аванс в сумі 30% договірної ціни. Подальша оплата фактично виконаних робіт здійснюється на протязі 3-х банківських діб з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку (а.с. 28-30), відповідачем перераховано на рахунок позивача 72000 грн..

Отже неоплаченими залишились роботи в сумі 5 174 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в розмірі 5 174 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 1147,98 грн. індексу інфляції та 275,14 грн. –3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що при нарахуванні заявлених до стягнення сум позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки сума інфляційних втрат за вказаний в розрахунку період становить 1047,42 грн., а 3% річних –275,04 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та законодавству, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради»(22100, Вінницька область, м. Козятин, вул.. Червоноармійська, 75, код 35814729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вінниця-Буд»(21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 23, код 34625872) 5174 (п’ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. –боргу; 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 04 коп. –3% річних; 1047 (одну тисячу сорок сім) грн. 42 коп. –індексу інфляції; 100 (сто) грн. 44 коп. –витрат зі сплати державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 40 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 100,56 грн. – індексу інфляції та 0,10 грн. –3% річних

відмовити.

5.          Копію рішення направити відповідачу .

Рішення оформлено та підписано 22.09.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу -(22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 75)