Рішення № 11514681, 15.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 вересня 2010 р.           Справа 7/156-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Конкорд" (пошт.адреса: а/с30, м.Київ, 01133; юр.адреса: вул.Новий Шлях, 45, смт.Глеваха, Васильківський район, Київська область)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтем" (вул.Хмельницьке шосе,112, м.Вінниця, Вінницька область, 21029)

про стягнення 5926,13 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Качмазов Р.М. - представник, довіреність від 02.01.2010 року № 726.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 20.07.2010 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Конкорд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтем" про стягнення 5926,13 грн., з яких: 5557,80 грн. - основної суми боргу, 12,33 грн. - 3 % річних, 78,11 грн. - пені та 277,89 грн. штрафу у розмірі 5 % за порушення строків оплати в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 06.05.2010 року № 06/05/01-2010..

За вказаним позовом 26.07.2010 року порушено провадження у справі № 7/156-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 15.09.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 26.07.2010 року про порушення провадження у справі.

Слід зауважити, що ухвалу від 26.07.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Хмельницьке шосе, 112, м.Вінниця, 21029). При цьому суд зазначає, що конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначено адресою не проживає".

Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 19.08.2010 року № 21-10/4726 місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул. .Хмельницьке шосе, 112, м.Вінниця, 21029 яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 26.07.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

15.09.2010 року представником позивача через канцелярію суду, з поміж іншого, було подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог згідно якого він просив стягнути з відповідача 8680,20 грн. з яких: 8140,70 грн. основного боргу, 18,06 грн. - 3% річних, 114,41 грн. - пені та 407,03 грн. штрафу у розмірі 5 % за порушення строків оплати.

Вказане клопотання приймається судом до розгляду як таке, що відповідає приписам ст.22 ГПК України.

За відсутності поданих представником позивача клопотань справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні, представником позивача було подано клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 114,41 грн. та штрафу у розмірі 407,03 грн..

Вказане клопотання, яке відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, також прийнято судом до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.05.2010 між ТОВ "Торгівельна Група "Конкорд" (Постачальник) та ТОВ "Вінтем" (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №06/05/01-2010, за умовами якого Постачальник на умовах вказаного Договору надавав Дистриб'ютору право офіційного продажу Товару під зареєстрованими торговими марками у Вінницькій області (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору Постачальник зобов'язується поставляти товар Дистриб'ютору, а Дистриб'ютор зобов'язувався приймати даний товар для наступної реалізації, організовувати її реалізацію та сплатити Постачальнику його вартість за умовами даного Договору.

При цьому, Дистриб'ютор крім іншого зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за товар (п.2.2.2 Договору).

В п.4.1 був встановлений такий порядок здійснення розрахунків: перша поставка товару - шляхом попередньої оплати в розмірі 100 % від суми такої поставки на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури; наступні поставки - на умові відтермінування платежу протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару відповідачу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було передано, а відповідачем отримано в рамках дистриб'юторського договору від 06.05.2010 року № 06/05/01-2010 товар загальною вартістю 8140,70 грн..

На підтвердження вказаного факту позивачем надано суду видаткову накладну № КН-0006809 від 11.05.2010 року, квитанцію про приймання вантажу № К1-655493, акт отримання вантажу від 12.05.2010 року № А-В-15910 тощо (а.с.14-15, т.1).

За твердженням позивача відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті товару не виконав, в зв'язку з чим його заборгованість станом на момент розгляду справи в суді склала 8140,70 грн..

Слід вказати, що заборгованість у розмірі 8140,70 грн. та відсутність оплати відповідачем за період з 11.05.2010 року по 14.09.2010 року також підтверджена довідкою від 14.09.2010 року № 635 за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ "ТГ "Конкорд"".

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по здійсненню поставки товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вказаними вище видатковою накладною, квитанцією про отримання вантажу та актом про отримання вантажу, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 8140,70 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18,06 грн. - 3 % річних за період 27 днів (з урахуванням того, що оплата мала відбутись на протязі 30 календарних днів з моменту поставки), згідно наданого розрахунку, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

При перевірці 3 % річних судом отримано 18,07 грн., що пояснюється тим, що при проведенні розрахунку суд використовував неокруглене значення цього показника.

Оскільки судом отримано більше значення 3 % річних ніж заявлено позивачем вимога останнього задовольняється в заявленому ним розмірі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та штрафу суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та штрафу приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову суд враховує те, що вона підписана представником позивача Качмазовим Р.М. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 02.01.2010 року № 726.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

15.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтем" (вул.Хмельницьке шосе,112, м.Вінниця, Вінницька область, 21029, код ЄДРПОУ 35823796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Конкорд"" (пошт.адреса: а/с30, м.Київ, 01133; юр.адреса: вул.Новий Щлях,45, смт.Глеваха, Васильківський район, Київська область, код ЄДРПОУ 336487) 8140 грн. 70 коп. - основної суми боргу, 18 грн. 06 коп. - 3 % річних, 95 грн. 87 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 221 грн. 82 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Прийняти відмову позивача від стягнення пені та штрафу та припинити провадження у справі в частині стягнення 114 грн. 41 коп. - пені та 407 грн. 03 коп.- штрафу у розмірі 5 % за порушення строків оплати на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 вересня 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу (вул.Хмельницьке шосе,112, м.Вінниця, Вінницька область, 21029) .