Рішення № 11514580, 05.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2010Справа №2-32/4339-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальний «АТ Груп» (97503, АР Крим, с. Мирне, вул.. Сонячна, 50, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 1, а/с 1370 ідентифікаційний код 36198498)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна фірма «Макон» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Одеська, 9 , оф. 29 ідентифікаційний код 32177872)

Про стягнення 2537, 75 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Солошенко І.В., довіреність б/н від 16.09.2010р. у справі.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Груп» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна фірма «Макон» про стягнення 2 537, 75 грн., у тому числі 2271, 30 грн. суми основного боргу, 71,25 грн. -3% річних, 195, 20 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 16.09.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 21.09.2010, розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Представник відповідача завив клопотання про застосування строків позовної давності.

Вказане клопотання прийняте судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

14.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальний «АТ Груп» (Перевізник) ( позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгівельна фірма «Макон» (Відправник) ( відповідач) був укладений Договір перевезення вантажу (а.с. 9).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором перевезення.

Згідно пункту 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 1.1 перевізник зобов’язується доставити вантаж в пункт призначення , згідно з транспортною накладною, а Відправник зобов’язується прийняти та оплатити перевезення вантажу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 2 банківських днів з моменту підписання двостороннього акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 6.1 Договору , договір набирає сили з моменту підписання та діє до 31.12.2009р.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

На виконання умов Договору сторонами 28.07.2009р. був підписаний Акт № АТ – 0000009 по рахунку № АТ-0000010 від 27.07.2009р. на суму 38179, 48 грн. ( а.с. 10).

У підтвердження обов’язків за Договором відповідачем перевезення вантажу було частково оплачене на суму 35908, 18 грн., що підтверджується випискою банку на вказану суму від 10.08.2009р. ( а.с. 22).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем у розмірі 2271, 30 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Пунктом 1 статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, та умов договору строк позовної давності для пред’явлення позову в даному випадку починає перебігати з 31.07.2009р.

Відповідно до приписів пункту 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Такою дією можна вважати часткову оплату суми боргу позивачем 11.08.2009р.

Згідно з пунктом 3 вищенаведеної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

В пункті 28 листа від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищій господарський суд України зазначив, що між нормами частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Отже суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 315 Господарського кодексу України, відповідно до пункту 5 якої для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Таким чином, строк позовної давності сплив 10.02.2010р.

Позивач же звернувся до Господарського суду АР Крим 30.08.2010р., згідно із штампом вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду АР Крим. (а.с. 3).

Відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Така заява була зроблена відповідачем 16.09.2010р. ( а.с. 19).

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги .

Отже, з огляду на те, що пропущений строк позовної давності щодо стягнення основної суми боргу, у суду відсутні підстави для задоволенні позовних вимог й в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представника у судовому засіданні 05.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.