Рішення № 11514538, 28.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2010Справа №2-28/3580-2010 За позовом – Державної організації «Автобаза державного управління справами» (04071, м. Київ, вул. Петрівська, 12-28).

До відповідача – Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 16).

Про стягнення 68019,78 грн.

Суддя С.О.Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – Буриченко М.В. - представник, довіреність № 905 від 21.06.2010 р.

Суть спору: Державна організація «Автобаза державного управління справами» звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» про стягнення суми основного боргу у розмірі 68019,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.01.2009р. між сторонами укладено договір № 14/1 про надання послуг, проте відповідач виконав договірні зобов’язання не в повному обсягу.

Відповідач надав відзив, в якому зазначає, що ДП «Санаторій «Алуштинський» свої зобов’язання не виконав в повному обсязі у зв’язку з відсутністю коштів, також відповідач просить позов задовольнити частково, стягнути заборгованість за користування автомобілем у сумі 6193,38 грн.

13.09.2010р. представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, в якій просить стягнути суму основного боргу у розмірі 68019,78 грн. та повернути автомобіль Opel Omega 2002 р. у технічно - справному стані. Суд залишив вказану заяву без розгляду, в частині повернення автомобіля, у зв’язку з тим, що позивач змінив предмет позову вже після того, як суд розпочав розглядати справу по суті, що не допустимо з огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України та залучив її до матеріалів справи.

28.09.2010р. представник позивача у засідання суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009 року між Державною організацією «Автобаза державного управління справами» та Державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» укладено договір № 14/1 про надання послуг, щодо користування автомобілями (а. с. 8-11).

Предмет договору визначено розділом 1 договору, відповідно до якого, виконавець (позивач) надає, а замовник (відповідач) приймає в строкове платне користування автомобілі, а саме: «Ореl Omega В”, 2002 року випуску, кузов № WOLОVBF6931041714 та «Ореl Omega 2,0І”, 1999 року випуску, кузов № WOL0VBF69X1099540.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник сплачує виконавцеві плату за користування автомобілями у розмірі 10% від оціночної вартості автомобіля за рік, що в місячному розрахунку складає 1032,23 грн., у тому числі ПДВ. Загальна вартість послуг на 2009 рік становить 12386,76 грн.

Плата за користування автомобілями сплачується замовником в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа кожного місяця в повному обсязі згідно виставленого рахунку та акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки: № 527 від 15.07.2009 р. на 1032,23 грн.; № 606 від 17.08.2009 р. на 1032,23 грн.; № 694 від 15.09.2009 р. на 1032,23 грн.; № 779 від 21.10.2009 р. на 1032,23 грн.; № 827 від 04.11.2009 р. на 1032,23 грн.; № 938 від 07.12.2009 р. на 1032,23 грн. (а. с. 14-19).

Відповідно до п. 5.1.2. договору, відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати плату за користування автомобілями.

Проте, відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість в розмірі 6193,38 грн.

Згідно п. 4.2. договору, при повернені автомобілів виконавцю, у присутності представника виконавця, за кошти замовника, на спеціалізованій станції технічного обслуговування виконується повна діагностика та технічне обслуговування, а при необхідності, і ремонт автомобілів з отриманням гарантійного талону.

Крім того, згідно п. 4.3. договору, автомобілі повинні бути повернуті виконавцю протягом 5-ти днів з моменту закінчення терміну дії договору, або отримання від виконавця листа про негайне повернення автомобілів, в повній комплектності та в тому технічному стані, якому були отримані.

Сторони дійшли згоди, що зазначений договір діє до 31.12.2009р.

Позивач зазначив, що при поверненні автомобіля позивачем здійснено технічний огляд та виявлено технічні несправності, що підтверджується приймально-здавальним актом № 95 від 01.04.2010 року (а. с. 20). Ремонт автомобіля за попередньою калькуляцією за цінами ПП «Автодім» становить 61825,78 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 6193,38 грн. та вартість необхідного ремонту автомобіля в розмірі 61825,78 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що відповідач не виконав грошові зобов’язання та не сплатив заборгованість за договором в сумі 6193,38 грн., суд вважає, що позов в цій часині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми необхідного ремонту автомобіля в розмірі 61825,78 грн., то суд вважає, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні з огляду на наступне.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В обґрунтування позовної вимог про стягнення 61825,78 грн., позивач посилається на попередню калькуляцію за цінами ПП «Автодім» (а. с. 22-23), проте суд вважає зазначену калькуляцію неналежним доказом в обґрунтування позовних вимог, у зв’язку з тим, що позивачем не надано доказів: які підтверджують зазначені в калькуляції ціни на запчастини; що саме ці запасні частини необхідно використовувати про виконанні ремонтних робіт транспортного засобу; що виконання, зазначених у калькуляції робіт, дійсно необхідно.

Крім того, з калькуляції вбачається, що вона складена працівниками позивача: начальником майстерні та інженером з обл.рем. а/м.

Акт прийому передачі від 01.04.2010р. №95 (а.с. 20), також на думку суду, не може бути належним доказом, якій підтверджує суму позову у розмір 61825,78 грн., оскільки передача транспортного засобу за цім актом, здійснено у порушення п. 4.2. договору, який передбачає, що при повернені автомобілів виконавцю, у присутності представника виконавця, за кошти замовника, на спеціалізованій станції технічного обслуговування виконується повна діагностика та технічне обслуговування, а при необхідності, і ремонт автомобілів з отриманням гарантійного талону.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що внаслідок неправильного оформлення повернення транспортного засобу та фактичне прийняття позивачем автомобілю, на день розгляду цієї справи, відсутні належні та безспірні докази, які підтверджують необхідність проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, його вартість, а також вид та вартість запчастин, які необхідно використовувати для ремонту, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення 61825,78 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 28.09.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 04.10.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Санаторій Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 16, код ЄДРПОУ 32322874) на користь Державної організації «Автобаза державного управління справами» (04071, м. Київ, вул. Петрівська, 12-28, код ЄДРПОУ 19134105) заборгованість в розмірі 6193,38 грн.

3.          В частині позовних вимог про стягнення 61825,78 грн., в задоволенні позову – відмовити.

4.          Стягнути з Державного підприємства «Санаторій Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 16, код ЄДРПОУ 32322874) на користь Державної організації «Автобаза Державного управління справами» (04071, м. Київ, вул. Петрівська, 12-28, код ЄДРПОУ 19134105) державне мито у розмірі 102,00 грн. та 21,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.