Рішення № 115140624, 22.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року № 320/318/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії та не проведення індексації її пенсії в 2022 році;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період 23.06.2021 р. по жовтень 2022 року включно в розмірі 130% та провести індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення її пенсії з 01.03.2022 р. - 1,14.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача у нарахування та виплаті компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу пенсії, а також щодо не проведення індексації пенсії позивача належним чином.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

23.06.2021 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ГУ ПФУ у Київській області листом №1000-0202-8/89717 від 07.09.2021 р. відмовив позивачу в задоволенні зазначеної заяви з пославшись на те, що розмір пенсії в зв`язку з її призначенням за віком на загальних підставах буде зменшено.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі № 320/12436/21, яке набрало законної сили 26.09.2022 р., позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дії щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки та її заробітної плати за період з 01.01.1996 р. по 31.12.1997 р. при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки (9118,81 грн) та її заробітної плати за періоди з липня 2000 року по серпень 2002 р. та з лютого 2004 р. по вересень 2006 р. з моменту звернення за її призначенням, а саме з 23.06.2021 р.

21.11.2022 р. представником позивача було надіслано до ГУ ПФУ у Київській області адвокатський запит стосовно повідомлення нарахування та виплати компенсації ОСОБА_1 у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії починаючи з 23.06.2021.

Листом № 1000-0202-8/119092 від 24.11.2022 ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що на листопад 2022 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за листопад 2022 року в розмірі 5 421,05 грн. та кошти по перерахунку за період з червня 2021 року по жовтень 2022 року в загальній сумі 41 639,47 грн.

07.11.2022 р. представником позивача було надіслано до ГУ ПФУ у Київській області адвокатський запит, в якому просив повідомити:

- підстави не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 в березні 2022 року із застосуванням показника збільшення середньої заробітної плати по України 1.14;

- підстави не нарахування компенсації ОСОБА_1 в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії починаючи з 23.06.2021 р.;

- день та суму виплати заборгованості перед ОСОБА_1 починаючи з 23.06.2021 р.

Листом № 1000-0202-8/129796 від 16.12.2022 ГУ ПФУ у Київській області повідомило:

- перерахунок пенсії проведено, кошти за період з 23.06.2021 р. по 31.10.2022 р. нараховано в сумі 41 639,47 грн.;

- на листопад 2022 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за листопад 2022 року в розмірі 5 421,05 грн. та доплату по перерахунку за період з 23.06.2021 р. по 31.10.2022 р. в сумі 5 421,05 грн.;

- у листопаді 2022 р. на виконання Постанови № 118 ОСОБА_1 з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсії за віком та встановлено до загального розміру пенсії щомісячну доплату в сумі 135,00 грн.;

- на грудень 2022 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за грудень 2022 р. в розмірі 5 560,01 грн. та доплату по перерахунку за період з 01.03.2022 р. по 30.11.2022 р. в сумі 1215,00 грн.

Таким чином відповідач повідомив, що пенсія позивача проіндексована на 135,00 грн. без застосування показника 1.14, а щодо компенсації, яка фактично не проводилась, пояснень не надав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Частиною 2 статті 14, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, в установленому чинним законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо права позивача на отримання компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії.

Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 465/322/17.

Крім того, у постанові від 05.03.2020 р. у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 р. у справі № 320/12436/21, яке набрало законної сили 26.09.2022 р., ГУ ПФУ у Київській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 23.06.2021 р. по 31.10.22 р. в розмірі 41 639,47 грн. Вказані кошти разом з поточною пенсією перераховані в листопаді 2022 року.

Отже, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачеві пенсії Пенсійним органом, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Щодо визначення позивачем конкретного розміру компенсації, тобто в розмірі 130%, то суд звертає увагу на те, що приписи ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) застосовуються у урахуванням норм ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати», згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), а тому захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача, проте як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно визначено відсоток індексу інфляції компенсації втрати частини доходів.

Отже позовні вимоги в частині визначення відсотку індексу інфляції саме на рівні 130% задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі №816/1627/18.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії з 01.03.2022 року - 1,14, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом №1058-IV, яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" встановлено, що у 2022 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, позивачу проведений перерахунок пенсії з 01.03.2022 на виконання вимог Постанови №118 та відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV. При цьому, при обчисленні суми однієї складової пенсії позивача, застосований коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,14, а при обчисленні суми іншої складової пенсії позивача такий коефіцієнт не застосований, що є протиправним.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не доведено, що останній при проведенні перерахунку пенсії позивача діяв на підставі та в межах закону.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, вимога позивача щодо про зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії з 01.03.2022 року - 1,14 підлягає задоволенню.

Поряд з цим, слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ГУ ПФУ у Київській області, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 23.06.2021 року по 31.10.2022 року та не проведення позивачу індексації пенсії в 2022 році.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 23.06.2021 року по 31.10.2022 року та не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії в 2022 році.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 23.06.2021 року по 31.10.2022 року та провести індексацію пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії з 01.03.2022 року - 1,14.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.