Рішення № 115140623, 22.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року № 320/10063/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.07.2022 року №104750001614 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи, що відображені у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати звернення за її призначенням, а саме з 12.07.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного трудового стажу. Зазначив, що виправлення прізвища позивача в трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року не є підставою для не зарахування до страхового стажу період роботи, відображений у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

22 грудня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що до страхового стажу не зараховано період роботи, відображеній в трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, оскільки титульний лист трудової книжки оформлений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, наявне виправлення прізвища, яке не завірено належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

25 жовтня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області видало ОСОБА_1 довідку № 14 про наявний трудовий стаж. Згідно вказаної довідки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення 25.10.2019р., має:

- вік, визначений ч.1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування» - 60 р.;

- страховий стаж, передбачений нормою зазначеної статті 26 р.;

- наявний страховий стаж, за наявності не менше як 15 років страхового стажу 20 р.;

- не працює з 01.11.1994 р.;

- дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 11.07.2022 р.

12.07.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії.

Листом від 21.07.2022 відповідачем надіслано позивачу рішення про відмову у призначенні пенсії №104750001614 від 19.07.2022 року. У вказаному рішенні відповідачем повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю трудового стажу. Зокрема, в рішенні вказано, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 7 років 01 місяць 10 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи, відображеній в трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, оскільки титульний лист трудової книжки оформлений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, наявне виправлення прізвища, яке не завірено належним чином.

Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 . На першій сторінці вказаної трудової книжки містить дата її заповнення 12 травня 1977 року. Також на першій сторінці вказаної трудової книжки міститься виправлення останньої букви прізвища ОСОБА_2 .

Відповідно до вказаної трудової книжки ОСОБА_1 :

- 25.02.1977р. прийнятий на роботу слюсарем першого розряду;

- 17.03.1977р. переведений на слюсаря другого розряду;

- 25.07.1977р. звільнений за власним бажанням;

- 04.04.1978р. прийнятий на посаду електрослюсаря;

- 16.04.1978р. переведений на посаду електромонтера 4 розряду;

- 01.11.1978р. звільнений у зв`язку зі службою в армії;

- 30.01.1981р. зарахований слухачем підготовчого відділення Івано-Франківського медінституту;

- 13.07.1981р. відрахований з числа слухачів;

- 08.10.1981р. прийнятий на посаду механіка-електрика;

- 01.11.1994 звільнений з займаної посади.

Всі вищевказані записи в трудовій книжці Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 скріплені відповідними печатками підприємств з зазначенням номерів та дат відповідних наказів.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією.

Як вбачається з першої сторінки трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, остання не містить будь-яких печаток поряд з виправленням прізвища позивача.

Водночас, суд вважає за необхідним врахувати наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

Окрім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надаючи 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 довідку № 14 про наявний трудовий стаж врахувало наявний у позивача трудовий стаж та не висловило будь-яких зауважень щодо трудової книжки позивача.

На переконання суду, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Суд також враховує, що обов`язок належного оформлення таких документів як трудова книжка покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі (1977 рік), при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, стосовно якої ведеться трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховний суд у своїх постановах від 28.02.2019 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, суд зазначає, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем його трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

В даному випадку факт наявності трудового стажу у ОСОБА_1 підтверджується трудовою книжкою Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відмова органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправною.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.07.2022 року №104750001614 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи, що відображені у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року суд зазначає таке.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача, як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.07.2022 року №104750001614 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи, що відображений у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати звернення за її призначенням, а саме з 12.07.2022 року.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції позивачем сплачено судовий збір на суму 992,40 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.07.2022 року №104750001614 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу період роботи, що відображені у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 12.05.1977 року, призначити та виплатити пенсію, починаючи з дати звернення за її призначенням, а саме з 12.07.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.