Рішення № 115110565, 22.11.2023, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1730/23

Провадження № 2/626/384/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.11.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дудченка В.О.

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Зибунової Ю.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 27.06.2023 року звернулась до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди.

У обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.03.2016 біля 20:36 год. на 74 км пікету 2 перегону «Красноград-Нововеровка» стався наїзд секцією електровоза 354 електропотягу 6698 сполученням «Красноград-Харків» під керуванням машиніста ОСОБА_4 на громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок указаної транспортної події, ОСОБА_5 загинув на місці. Електропоїзд 6698, який належить АТ «Українська залізниця», є джерелом підвищеної небезпеки. Позивач є матір`ю загиблого, яка проживала з ним. Посилалась на те, що відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_5 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався. У зв`язку зі смертю сина внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивач зазнала сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із сином, дуже його любила, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини. У зв`язку з цим, у позивача було порушено нормальний сон, їй часто сняться жахи. Позивач перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для позивача незворотною втратою, що спричинила, спричиняє і буде спричиняти їй довготривалі сильні душевні страждання, тому їй спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі.

Просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь моральну шкоду у розмірі 992 400 грн.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 28 червня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

20.07.2023 року до суду від відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву. Згідно постанови про закриття кримінального провадження № 12016220350000201 від 30.08.2016 року під час руху електропотягу машиніст відповідно до Інструкції пробував пневматичні гальма. Машиніст побачив, що на колії лежить чоловік. Він почав подавати звукові сигнали підвищеної гучності, але реакції не було. Було застосовано гальмування. Але уникнути наїзду не вдалось. Потерпілий порушив пункти 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України». Ці правила передбачають заборону пішоходам ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилося менше 400 м. При наближенні поїзда треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Дотримання зазначених правил не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навиків чи здібностей. Тому потерпілий свідомо порушив ці правила. Зазначив, що непереборна сила на електропоїзд та на загиблого ОСОБА_5 не діяла. Підставою звільнення від відповідальності за завдану шкоду є умисел потерпілого. Відповідно до висновку Красноградської дистанції колії причиною смертельного травмування ОСОБА_5 є грубе порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України». Отже ОСОБА_5 свідомо, нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті, мав умисел на заподіяння собі шкоди. Посилався на те, що представник позивача не надав жодних підтверджень моральних страждань позивача, а лише зазначає, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну втрату сина, порушення укладу її життя та соціальних зв`язків. Зазначив, що усі обґрунтування представника позивача щодо завданої моральної шкоди у зв`язку з загибеллю сина позивачки будуються лише на великому середньомісячному доході керівника АТ «Укрзалізниця», а не на дійсних моральних стражданнях позивачки. Також, позивачем не надано розрахунку моральної шкоди, а в матеріалах справи не містяться жодні медичні висновки, рецепти чи довідки про звернення до лікарів, призначення будь - яких медичних препаратів, тощо, а відтак характер та обсяг моральних страждань позивача визначити не можливо.

27.07.2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив. Зазначила, що твердження відповідача про наявність у загиблого умислу щодо суїциду побудовані виключно на припущеннях, не підтверджені жодними доказами, постановами у рамках кримінального провадження чи рішеннями суду про встановлення даних фактів. Посилання відповідача на відсутність його вини у кримінальному провадженні у заподіянні смерті потерпілого як на підставу звільнення його від обов`язку оплати моральної шкоди не заслуговую на увагу, так як власник джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач, зобов`язані відшкодовувати моральну шкоду незалежно від своєї вини. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

09.08.2023 року до суду від відповідача АТ «Українська залізниця» надійшли заперечення на відповідь на відзив, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також зазначив, що при судово-медичній експертизі при дослідженні крові та мочі трупа ОСОБА_5 спирти не виявлено. Таким чином, загиблий у тверезому стані лежав на залізничній колії, міг бачити потяг, що рухався йому на зустріч, але спроби уникнути зіткнення не робив, а навпаки на гучні сигнали електропотягу не реагував. В результаті чого машиністом було застосовано екстрене гальмування. Але наїзд запобігти не вдалося.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 19 вересня 2023 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача Зибунова Ю.О. позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відповіді на відзив та запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Відповідно до Висновку експерта №89-КРт/16 від 22.03.2016 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 стала несумісна з життям травма з повним роз`єднанням тіла на рівні грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, могли утвориться в результаті перекатування колеса залізничного транспорту через тулуб потерпілого в момент коли він знаходився в горизонтальному положенні і був звернений задньою поверхнею тіла до залізничного полотна. Під час судово-токсологічної експертизи крові та мочі трупа ОСОБА_5 етиловий, метиловий та інші спирти не виявлені (а.с. 15-17).

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження заступника начальника слідчого відділення Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області майора поліції Субочевої О.С. досудовим розслідуванням встановлено, що 22.03.2016 року близько 20:30 год. на 74 км (2 пікет) перегону Красноград-Нововеровка виявлений труп невстановленого чоловіка. Труп направлено на розтин до Красноградського РВ СМЕ. При виїзді на місце події встановлено, що 22.03.2016 року приблизно о 20 год. 36 хв. надійшло повідомлення до ДСП на станції Красноград про те, що секцією електровоза 354 електропотягу 6698 сполученням Красноград-Харків під керуванням машиніста ОСОБА_4 на 74 км 2 пікет на перегоні «Красноград-Нововеровка» був збитий чоловік. При зупинці потягу встановлено, що наїзд на чоловіка був скоєний секцією електровоза 354. При встановленні особи трупа встановлено, що наїзд був скоєний на ОСОБА_5 . Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він працює на посаді машиніста. 22.03.2016 року на електропотязі Р-2 сполученням «Красноград-Харківпас» він їхав з м. Краснограда до м. Харкова. Рухаючись по залізничній дорозі в районі 74 км пікету 4 він пробував пневматичні гальма, що передбачено інструкцією. В якийсь момент він побачив, що на путях лежить чоловік, він почав сигналити, але реакції ніякої не було. Були застосовані гальма, але попередити наїзд було неможливо. Відповідно до висновку Красноградської дистанції колії причиною смертельного травмування ОСОБА_5 є грубе порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті». Аналізуючи здобуті докази та надаючи їм оцінку, слідство вважає, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220350000201 від 23 березня 2016 року потрібно закрити у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 14).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено обов`язок доведення наявності непереборної сили або умислу потерпілого.

Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до п.п. 2.5., 2.6, 2.10. Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Мінтранспроту України № 54 від 19 лютого 1998 року, пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.; проходити по залізничних мостах і тунелях, не обладнаних спеціальними настилами для проходу пішоходів.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 1193 ЦК України визначено, що зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Судом встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , стала несумісна з життям травма з повним роз`єднанням тіла на рівні грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, могли утвориться в результаті перекатування колеса залізничного транспорту через тулуб потерпілого в момент коли він знаходився в горизонтальному положенні і був звернений задньою поверхнею тіла до залізничного полотна. Причиною смертельного травмування ОСОБА_5 є порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Між спричиненням ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , тілесних ушкоджень і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що спричинення шкоди відбулося не з вини відповідача, а через необережність самого потерпілого, що не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, чого в даному випадку не було, так як це не встановлено під час досудового розслідування. Моральна шкода позивачу завдана смертю її сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті ОСОБА_5 у житті позивача неможливо, тому існують правові підстави для відшкодування їй моральної шкоди. При цьому суд враховує нехтування померлим ОСОБА_5 правилами безпеки громадян на залізничному транспорті, що свідчить про грубу необережність потерпілого, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, на які вона посилається, а саме, що порушення нормальної життєдіяльності, сну та перебування у стані постійного стресу.

Суд, враховуючи ступінь вини відповідача та його поведінку, небажання мирним шляхом врегулювати спір, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, оцінює моральні страждання позивача в розмірі 100000 грн. та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тому, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір з розмірі (100000 х 100% : 992400=10,08%; 9924 х 10,08% : 100%) =1000,34 грн.

В позовній заяві позивачем було заявлено, що витрати позивача на відправку поштової кореспонденції становить близько 300 грн., але ніяких доказів в підтвердження даних витрат до суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь держави судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 34 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення було виготовлено 22 листопада 2023 року.

Суддя