Ухвала суду № 115061477, 16.11.2023, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

16 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/981/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛКТ",

код ЄДРПОУ 41111513, вул. Малиновського, 36-Г, м. Чернігів, 14000

Відповідач: російська федерація в особі уряду російської федерації,

Краснопресненська набережна, 2, м. Москва, 103274

Предмет спору: про стягнення 28 419 280,39 грн матеріальної шкоди та 500 000,00 грн моральної шкоди,

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4, 9 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини ухвали була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛКТ" звернулось до суду з позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації, у якому просить суд стягнути з російської федерації 28 419 280,39 грн матеріальної шкоди, що еквівалентно 954 382,89 дол. США, та 500 000,00 грн моральної шкоди, а усього 28 919 280,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що через військову агресію рф проти України та потрапляння боєприпасів на території міста 28.02.2022 сталася пожежа покрівлі цеху літ. "Т-2" в м. Чернігові на вул. Малиновського, 55А , яке перебуває в користуванні у позивача, внаслідок чого повністю знищено товарно-матеріальні цінності, передані на переробку останньому іншими контрагентами, на загальну суму 28 419 280,39 грн, а відтак завдано матеріальну шкоду на вказану суму. Крім того, позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у сумі 500 000,00 грн, посилаючись на характер ділової репутації, погіршення його господарських відносин з контрагентами, втрату довіри до товариства.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 18.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.08.2023 на 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Копія ухвали суду від 31.07.2023 була направлена 01.08.2023 на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції російської федерації (info@minjust.gov.ru).

Внаслідок ракетного обстрілу 19.08.2023 та значних пошкоджень будівлі Господарського суду Чернігівської області, установа з 21.08.2023 по 25.08.2023 призупинила свою роботу, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 22.08.2023 на 10:00, не відбулося.

Ухвалою суду від 28.08.2023 призначено підготовче засідання на 05.10.2023 о 10:00; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.

Копія ухвали суду від 28.08.2023 була направлена 29.08.2023 на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції російської федерації (info@minjust.gov.ru).

У підготовчому засіданні 05.10.2023 після уточнення представником позивача деяких обставин справи у суду виникли сумніви щодо можливості знаходження спірної кількості товару, яка була знищена внаслідок пожежі, в орендованому приміщенні та перебування з травня 2021 року по лютий 2022 року усієї отриманої сировини без запуску її у виробництво.

Однак для з`ясування зазначених обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, у зв`язку з чим виникає необхідність проведення за ініціативою суду відповідної судової експертизи.

У цьому ж підготовчому засіданні суд зобов`язав позивача до наступного судового засідання надати свої доводи, пропозиції щодо проведення судової експертизи (перелік питань, які мають бути поставлені експерту; експерт або експертна установа, що буде проводити експертизу; щодо оплати експертизи; перелік документів, необхідних для її проведення тощо).

У підготовчому засіданні 05.10.2023 суд оголосив перерву до 17.10.2023 до 12:30.

Ухвалою суду від 09.10.2023 повідомлено сторін про час та місце проведення підготовчого засідання 17.10.2023.

Копія ухвали суду від 09.10.2023 була направлена 10.10.2023 на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції російської федерації (info@minjust.gov.ru).

У підготовчому засіданні 17.10.2023 представник позивача подав клопотання, у якому просить суд призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 17.10.2023 призначено у справі № 927/981/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертів поставлені наступні питання:

- Яка кількість залишків сировини, отриманої на підставі наданих позивачем договорів та актів приймання-передачі, знаходилась на складуванні 28.02.2022 в цеху літ. "Т-2" в м. Чернігові на вул. Малиновського, 55А, що перебувало в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛКТ", з урахуванням використання цієї сировини у виробництві продукції та відвантаження такої продукції замовникам?

- Чи є документально підтвердженим та обґрунтованим знаходження на зберіганні сировини, отриманої на підставі наданих позивачем договорів та актів приймання-передачі, в цеху літ. "Т-2" в м. Чернігові на вул. Малиновського, 55А, що перебувало в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛКТ", з моменту її отримання та 28.02.2022, тобто протягом тривалого часу, у зв`язку з виготовленням продукції з іншої сировини, а відтак і неможливості використання у виробництві спірної сировини?

- Чи підтверджується документально заявлений у позовній заяві розмір збитків, заподіяних внаслідок пожежі, яка сталася 28.02.2022 в покрівлі цеху літ. "Т-2" в м. Чернігові на вул. Малиновського, 55А, у розрізі знаходження залишків сировини на цьому складі, відповідно до даних бухгалтерського та складського обліку?

Для можливості уточнення формулювання поставлених питань та визначення остаточного переліку додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, призначено підготовче засідання на 16.11.2023 об 11:00, у яке викликано судового експерта.

Також цією ухвалою зупинено провадження у справі до 16.11.2023.

Копія ухвали суду від 17.10.2023 була надіслана представнику позивача - Луцькому О.В. в електронній формі в його електронний кабінет в ЄСІТС 20.10.2023 о 20:36, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія ухвали суду від 17.10.2023 була направлена 23.10.2023 на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції російської федерації (info@minjust.gov.ru).

14.11.2023 на електронну адресу суду від надійшло клопотання Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому просить відкласти розгляд справи на інший день в зв`язку з відрядженням призначеного по даній справі головного судового експерта Грищенко О.Г. Вказане клопотання не підписано електронним підписом.

Частиною 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.

Судом встановлено, що надіслане в.о. завідувача Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз електронною поштою клопотання непідписане електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП), про що відділом документального забезпечення (канцелярією) суду на роздрукованому примірнику заперечень проставлено відповідний штамп.

Оскільки клопотання подане через електронну пошту та не скріплене електронним цифровим підписом, то вказане клопотання не вважається такими, що підписане в.о. завідувача Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, згідно п. 59 Розділу 4 "Перехідні положення" Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яке 14.11.2023 електронною поштою надійшли до суду, підлягає поверненню заявнику без розгляду, але оскільки воно надійшло електронною поштою, то роздруківка клопотання залучається судом до матеріалів справи.

14.11.2023 Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з відрядженням призначеного по даній справі головного судового експерта Грищенко О.Г.

16.11.2023 позивачем подано письмові пояснення, до яких додано оборотно-сальдові відомості по рахунках 022 та 023 за період 01.05.2021-24.02.202, а також відомості обліку залишків матеріалів на складі за періоди травень, липень, вересень-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року.

Ухвалою суду від 16.11.2023 поновлено провадження у справі № 927/981/23.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 16.11.2023 не з`явились.

При цьому позивач не повідомив суд про причини своєї неявки в суд, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.

Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи "імперативна" заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Щодо першої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо другої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.

Щодо третьої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Наслідки подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Положення частини четвертої статті 202 та пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

Відповідно до ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Як встановив суд, позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у підготовче засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки в судове засідання, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

При цьому у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у підготовче засідання, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, не зважаючи на те, що явка позивача у це судове засідання обов`язковою не визнавалась, з огляду на основну мету його проведення (уточнення формулювання поставлених питань та визначення остаточного переліку додаткових документів, необхідних для проведення експертизи) з урахуванням положень ст. 99, 102 ГПК України присутність представника позивача дійсно мала суттєве значення для вирішення відповідних питань.

Водночас, як вбачається з наданих позивачем суду в день проведення підготовчого засідання документів, на підприємстві з травня 2021 року по лютий 2022 року взагалі була відсутня сировина для виробництва продукції за іншими господарськими операціями.

Проте, під час уточнення обставин взаємовідносин сторін у підготовчому засіданні 05.10.2023, коли у суду виникли сумніви щодо можливості знаходження спірної кількості товару в орендованому приміщенні та перебування з травня 2021 року по лютий 2022 року усієї отриманої сировини без запуску її у виробництво, представник позивача зазначив про виконання в цей період робіт за іншими контрактами.

І саме необхідність спеціальних знань у такій сфері, без яких встановити відповідні обставини неможливо, фактично стало основною причиною призначення судової економічної експертизи, що і відображено в поставлених на дослідження експерту питаннях.

У свою чергу, відсутність таких господарських операцій свідчить як про введення суду в оману з питань, що стали передумовою призначення судової експертизи, так і про знівелювання її мети.

Наведене додатково підтверджує необхідність присутності у підготовчому засіданні представника позивача, що з огляду на зазначені вище обставини останній не міг не усвідомлювати.

Таким чином, відсутність позивача у підготовчому засіданні носила не лише формальний характер, а дійсно перешкоджала належному підготовчому провадженню у справі.

У розрізі викладеного неявка у засідання експерта вже не мала визначального значення для його проведення і не може вважатись поважною причиною неявки позивача, тим більше, що й сам позивач не міг про це знати завчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у цій справі усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, а саме залишення позову без розгляду.

Крім того, суд зазначає, що залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, є негативним правовим наслідком для позивача.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Перелік підстав повернення судового збору, визначений статтею 7 Закону України "Про судовий збір", є вичерпним.

Таким чином, залишення позову без розгляду у зв`язку з неприбуттям у судове засідання позивача не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Отже, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд не порушив право позивача на судовий захист, оскільки останній після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛКТ" до російської федерації в особі її уряду про стягнення 28 419 280,39 грн матеріальної шкоди та 500 000,00 грн моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду, тому відпали підстави для проведення судової економічної експертизи в межах даного спору, призначеної ухвалою суду від 17.10.2023.

Керуючись ст. 13, 185, 202, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛКТ» до російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення 28 419 280,39 грн матеріальної шкоди та 500 000,00 грн моральної шкоди залишити без розгляду.

2. Скасувати проведення судової економічної експертизи, яка призначена ухвалою суду від 17.10.2023 у справі № 927/981/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 16.11.2023. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 21.11.2023.

Суддя В. В. Шморгун