Рішення № 115060998, 02.11.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 Справа № 917/614/23

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго - Трейд", вул. Набережна Перемоги, 120, м. Дніпро, 49100

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 99 070,34 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін у справі згідно протоколу судового засідання.

Суть справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренерго - Трейд" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення 99 070,34 грн основної заборгованості за Договором № 1412/1/2120 про постачання нафти від 03.06.2016.

Ухвалою суду від 25.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, просить застосувати строки позовної давності щодо даного позову (вх. № 6381) та клопотання про розгляд справи за правилами позовного провадження (вх. № 6475).

Ухвалою суду від 23.05.2023 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.06.2023.

Від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку (вх. № 6577), яке задоволено ухвалою суду від 25.05.2023.

29.05.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 6746), яка була долучена до матеріалів справи.

01.06.2023 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку (вх. № 6901), яке задоволено ухвалою суду від 05.06.2023.

15.06.2023 від відповідача надійшли заперечення (вх. № 7512), які суд долучив до матеріалів справи.

16.06.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 7580).

У зв`язку з перебуванням судді Погрібної С.В. у відпустці, судове засідання призначене на 20.06.2023 не відбулось. Наступне підготовче засідання призначено на 18.07.2023.

13.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу (вх. № 8682), яке долучено судом до матеріалів справи та буде враховано при винесенні рішення у справі.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 18.07.2023 повідомили про відсутність заяв чи клопотань, про закриття підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою суду від 18.07.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 22.08.2023, 11:30.

14.08.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (вх. № 9928). Документи долучені до матеріалів справи.

17.08.2023 позивачем подано заяву про вирішення питання про судові витрати на правову допомогу (вх. № 10148).

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні (вх. № 10145 від 17.08.2023).

Представник позивача в судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечив.

Судом досліджено матеріали справи та вирішено відкласти судове засідання на 02.11.2023.

В судовому засіданні 02.11.2023 представником позивача викладено зміст позовних вимог; представником відповідача зміст заперечень та заяви про застосування строку позовної давності.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренерго-Трейд" (Позивач, ТОВ "Укренерго-Трейд") та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (Відповідач, ПАТ "Укртатнафта") 03.06.2016 укладений договір №1412/1/2120 постачання нафти (Договір, а.с. 29-30).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Позивач зобов`язується не пізніше 30 червня 2016 р. (включно) передати Відповідачу, а Відповідач зобов`язується на умовах цього Договору прийняти та оплатити 10,133 (десять тонн 133 кг) тонн нафти українських родовищ (надалі - нафта).

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна нафти, що поставляється за зазначеним Договором, становить 8 147,50 грн., крім того ПДВ 1629,50 грн. Ціна нафти за одну тонну з урахуванням ПДВ становить 9 777,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору, вартість нафти по даному Договору становить 82 558,62 грн, крім того ПДВ 16 5 11,72 грн. Загальна вартість нафти з урахуванням ПДВ становить 99 070,34 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, Позивач передає нафту по кількості та якості на умовах ЕХW - НГВУ "Охтирканафтогаз" (Інкотермс 2010).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Відповідач проводить попередню оплату за нафту на протязі 9 (десяти) банківських днів від дати підписання даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача.

29.12.2017 Позивачем та Відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в умови Договору, виклавши п. 9.1 в наступній редакції: "9.1. Договір вступає в дію з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором" (а.с. 31).

28.12.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в умови Договору, виклавши п. 9.1 в наступній редакції: "9.1. Договір вступає в дію з дати його підписання Сторонами і діє до 31. 12.2020 р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором" (а.с. 32).

Позивач вказує, що внаслідок усних домовленостей між Позивачем та Відповідачем, які стали результатом прохання Відповідача здійснити постачання товару за Договором без попередньої оплати. Позивач передав, а Відповідач прийняв нафту українських родовищ згідно Договору у червні 2016 року на умовах ЕХW - НГВУ "Охтирканафтогаз" (Інкотермс 2010) у кількості 10,133 (десять тонн 133 кт) тонн на загальну вартість 99 070,34 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийому-передачі нафти від 03.06.2016, який підписаний Позивачем та Відповідачем (його уповноваженими представниками).

Внаслідок постачання товару за домовленістю сторін без дотримання умови попередньої оплати відповідно до п. 5.1 Договору, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 530 Цивільного кодексу України, Відповідач мав здійснити оплату за поставлений йому Позивачем товар на умовах Договору у семиденний строк з дня вимоги Позивача, так як інший строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений.

Однак, у порушення п.п. 1.1, 2.2, 4.2.1 Договору, статей 193 ГК України, 530 ЦК України. Відповідач оплату поставленої нафти відповідно до Акту приймання-передачі (а.с. 33) від 03.06.2016 не здійснив.

Позивачем Відповідачу був направлений лист вих. №10223 від 20.03.2023 з вимогою оплати за поставлений товар до 03.03.2023 (а.с. 34-35).

Позивач стверджує, що оскільки за умовами Договору єдиним зобов`язанням, яке не було виконане на час укладення вищевказаних додаткових угод до Договору, є оплата з боку Відповідача за отриманий товар, вважаємо, що підписання цих додаткових угод до Договору прямо свідчить про визнання зобов`язань (боргу) Відповідачем перед Позивачем щодо оплати за поставлений товар. З огляду на що, строк позовної давності, відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, був перерваний укладенням між Позивачем та Відповідачем додаткових угод до Договору (останній раз - 28.12.2019). Як наслідок, відповідно до умов частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на пропущення Позивачем строку позовної давності за цим позовом, а тому у позові слід відмовити повністю.

Також, Відповідач вказує на те, що згідно з пунктами 2.2 та 5.1. Договору перерахування відповідачем коштів у сумі 99 070,34 грн за Договором мало бути здійснене на протязі 10 банківських днів від дати підписання Договору.

Товар за договором було передано/прийнято у день підписання (укладання) Договору - 03.06.2016. Початком строку на здійснення розрахунку за Договором є 03.06.2016. Позивач, звернувшись із позовною заявою 18.04.2023 з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Жодних Листів на виконання п. 4.2.2. вказаного Договору від ТОВ «УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД» щодо порядку розрахунків в рамках зазначеного Договору на адресу ПАТ «Укртатнафта» за період 2016-2022 роки не надходило, що підтверджується і змістом позовної заяви.

Тільки у 2023 році, тобто майже через 7 (сім) років після укладення вказаного Договору та підписання Сторонами Акту прийому-передачі нафти 03.06.2016. Продавець, ТОВ «УКРЕНЕРГО-ТРЕЙД» звернувся на адресу Покупця, ПАТ «Укртатнафта» з Листом № 100223 від 20.02.2023, яким зокрема було передбачено строк повернення коштів по вказаному Договору до 03.03.2023.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що внаслідок усних домовленостей між позивачем та відповідачем, позивач здійснив постачання товару за Договором без попередньої оплати та передав, а відповідач прийняв конденсат українських родовищ згідно умов Договору. На підставі статті 530 ЦК України позивач направив відповідачу лист від 20.02.2023 з вимогою про оплату товару до 03.03.2023, а отже саме з 04.03.2023 починається строк позовної давності щодо стягнення спірної заборгованості.

Сторони укладали додаткові угоди: № 1 від 29.12.2017, № 2 від 28.12.2019 до Договору, а отже строк позовної давності відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України був перерваний.

Строки позовної давності відповідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зокрема встановлені ст. 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19). Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19) встановлений з 22.05.2020 до 30.06.2023 постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки, визначені статтями 257 - 259 цього Кодексу, продовжуються на строк дії воєнного стану.

Відповідач своїх у запереченнях стверджує, що посилання позивача на усні домовленості є необґрунтованим, оскільки подібні твердження не гуртуються на вимогах Цивільного та Господарського кодексу України де встановлено, що відносини між юридичними особами формуються виключно в документарній формі.

У розділі 5 Договору вказано як проводиться розрахунок за товар, а твердження позивача про необхідність застосування правила про здійснення оплати за вимогою кредитора - необґрунтоване.

Додатковими угодами продовжено строк дії Договору, але не продовжено строку позовної давності. Поняття «строк дії договору» та «строк позовної давності» не тотожні.

При прийнятті рішення судом враховано наступне..

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено вище судом, Відповідач отриманий товар не оплатив, чим порушив право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Відповідач у відзиві заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, подання заяви застосування наслідків спливу позовної давності, та прохає з цих підстав відмовити у позові повністю.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині 5 статті 261 ЦК України вказано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 по cправі № 916/2128/18 вказано, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі N 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Згідно з п. 2.2 Договору вартість товару за договором становить 99 070,34 грн.

В акті приймання-передачі товару від 03.06.2016 сторони підтвердили, що товар за договором було передано відповідачу. Вартість товару - 99 070,34 грн.

В п. 6 акту прийому-передачі від 03.06.2016 вказано, що право власності на нафту переходить від продавця до покупця в момент підписання цього акту прийому-передачі, тобто 03.06.2016.

У п. 5.1 Договору вказано, що покупець проводить попередню оплату за товар протягом 10 банківських днів від дати підписання даного договору.

Договір був укладений між Позивачем та Відповідачем 03.06.2016, згідно з п. 2.2 та 5.1. Договору, перерахування відповідачем коштів повинно бути здійснено до 17.06.2016 включно.

Таким чином, строк позовної давності боргу за товар сплинув (закінчився) 18.06.2019.

З цим позовом до суду позивач звернувся 12.04.2023, що підтверджується поштовою накладною на конверті (а.с. 42).

Позивач у позові вказує, на те, що строк позовної давності не сплив, оскільки відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, був перерваний укладенням між позивачем та відповідачем додаткових угод №1 від 29.12.2017 та № 2 від 28.12.2019 до Договору. Як стверджує позивач, за умовами Договору єдиним зобов`язанням, яке не було виконане на час укладення вищевказаних додаткових угод до Договору, є оплата з боку відповідача за отриманий товар, то підписання цих додаткових угод прямо свідчить про визнання зобов`язань (боргу) відповідачем перед позивачем щодо оплати за поставлений товар.

Відповідач у запереченні відхилив вказані доводи позивача, посилаючись на те, що додатковими угодами було продовжено лише строк дії Договору.

При цьому зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

29.12.2017 та 28.12.2019 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткові угоди №1, №2 до Договору, відповідно до яких сторони дійшли згоди внести зміни в умови Договору, виклавши п. 9.1 в наступній редакції: "9.1. Договір вступає в дію з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором" (а.с. 31), та "9.1. Договір вступає в дію з дати його підписання Сторонами і діє до 31. 12.2020 р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором" (а.с. 32).

Вказані умови додаткових угод стосуються лише зміни строку дії договору. Поняття «строк дії договору» та «строк оплати» не є тотожними.

Суд встановив, що у вказаних додаткових угодах: сторони не змінювали умов договору щодо строку оплати за товар, зокрема п. 5.1 договору залишився незмінним; сторони не встановили нових строків оплати проданого товару; не зазначено про те, що відповідач повністю або частково визнає заборгованість у розмірі 99 070,34 грн перед позивачем; не вказано про збільшення строків позовної давності.

Таким чином, з вказаних додаткових угод до Договор не вбачається, що боржник визнав існування боргу.

Позивач не надав суду доказів вчинення відповідачем будь-яких інших дій, які б свідчили про визнання ним боргу, зокрема, не надано підписаного відповідачем акту звірки, доказів часткової оплати боргу, листів відповідача чи інших документальних доказів.

Позивач не надав суду доказів про те, що відповідач визнав вимогу про сплату боргу, викладену у листі вих. № 100223 від 20.02.2023.

Отже, позивач під час розгляду справи не довів належними доказами факту, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності.

У відповіді на відзив позивач вказує, що у цих правовідносинах строк позовної давності продовжився відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Проте за спірними вимогами строк позовної давності закінчився 18.06.2019, тобто до набрання чинності вказаними нормами законодавства. Тому положення п. 12 та п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України до спірних правовідносин у данній справі, не застосовуються.

За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Позивач не надав до матеріалів справи жодного доказу, який би свідчив про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності; про існування таких доказів позивач не вказав також і у позовній заяві.

Отже суд зазначає, що строк позовної давності був пропущений позивачем без поважних причин.

Суд встановив доведеність порушення цивільного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду (спливу строку позовної давності), відсутність поважних причин його пропуску, подання відповідачем заяви про застосування позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд відмовляє у позові в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат позивач подав заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.11.2023.

Суддя Погрібна С.В.