Рішення № 115046412, 17.11.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/4270/17

Пр. 2/336/3/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2023 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі судового засідання Олексієнко С.О.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування,про визначення місця проживання дітей,-

Встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з батьком.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2017 р.,головуючим у справі визначено суддю Голубкову М.А.(а.с.1 т.1).

Ухвалою від 27.09.2017 р. було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження(а.с.19 т.1).

У жовтні 2017 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,з матір`ю(а.с.76 т.1).

Ухвалою суду від 20.11.2017 р.зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей прийнятий до розгляду в одному провадженні з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з батьком(а.с.171 т.1).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 р.,головуючим у справі визначено суддю Марко Я.Р.(а.с.43 т.2).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019 р.,головуючим у справі визначено суддю Галущенко Ю.А.(а.с.51 т.2).

Ухвалою суду від 09.04.2019 р.справу прийнято до провадження суддею Галущенко Ю.А.(а.с.52 т.2).

Ухвалою суду від 31.10.2019 р.закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду(а.с.195 т.2).

Ухвалою суду від 29.07.2022 р.позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з батьком ,залишено без розгляду на підставі заяви позивача.

У зустрічному позові ОСОБА_1 зазначає,що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,шлюб між ними розірвано на підставі рішення суду від 09.06.2015 р. Після припинення сторонами шлюбних відносин діти залишилися проживати зі своєю матір`ю-позивачкою по зустрічному позову.

Внаслідок неприязних відносин,які склалися між сторонами по справі,син ОСОБА_3 не бажає зустрічатись з батьком,від спілкування з молодшим сином ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 відмовився до досягнення дитиною віку 3-х років.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_2 ,ініціюючи численні судові справи,наголошує на тому,що позивачка ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_5 ,однак проведеними дослідженнями фахівців встановлено прихильність ОСОБА_3 до матері та вороже сприйняття батька як особи,що спричиняє страждання, для ОСОБА_4 батько є сторонньою людиною.

Зустрічі із батьком для ОСОБА_3 мають негативні наслідки у вигляді невротичного реагування на стресову ситуацію,порушення сну,зниження апетиту,загострення захворювань нервової системи.

Неможливість роз`єднувати рідних братів є очевидною,оскільки це спричинить суттєву моральну травму,суперечить інтересам дітей та порушує їх права.

Позивачка має постійне місце проживання,позитивно характеризується,створила для проживання дітей необхідні умови,забезпечує їх усім необхідним за віком,розвиває здібності дітей.

Напруга у стосунках між батьками прямим чином впливає на психоемоційний стан дітей,враховуючи взаємини,які склалися між сторонами,позивачка просить суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 .

Третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування у висновку від 14.11.2017 р. поінформувала суд, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було розглянуто питання визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнано доцільним визначити місце проживання дітей з матір`ю ОСОБА_1 .

В судовому засіданні у вступному слові позивач за первісним позовом ОСОБА_2 зазначав,що з 18.03.2014 р.сторони припинили спільне проживання,їх син ОСОБА_5 з матір`ю мешкає окремо,син ОСОБА_6 народився вже у той час,коли ОСОБА_1 мешкала у батьків. За графіком зустрічей,які неодноразово визначались ОСОБА_2 як батьку для спілкування з сином ОСОБА_5 ,він не мав можливості зустрічатись із сином через перешкоди,які,на його думку,штучно створювала ОСОБА_1 ,обізнаний про небажання ОСОБА_5 спілкуватись з батьком,проте вважає,що це є наслідком спотвореної інформації та налаштування дитини проти батька. Не заперечував,що син ОСОБА_5 прихильний до матері ,але вважає принциповим системне спілкування дитини із батьком,тому за відсутності іншої можливості бачитись з дитиною та спілкуватись у достатньому обсязі,просив суд визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком.

В процесі розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з матір`ю вважав,що спір між сторонами щодо місця проживання дітей відсутній,він як батько не заперечує проти проживання дітей з матір`ю.

У вступному слові позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Мельнікова А.А.наголосили на тому,що з березня 2014 р. ОСОБА_3 мешкає з матір`ю окремо від батька,не бажає зустрічатись з батьком,спілкування з яким спричиняє дитині нервовий стрес,дитина сприймає батька як агресора,нормальний контакт між ними відсутній. Молодший син ОСОБА_6 батька не знає ,спілкуватись з ним не бажає,для налагодження нормальних взаємин між батьком та дітьми потрібна робота психолога з кожним окремо. Відповідач по зустрічному позову ініціював численні судові спори з ОСОБА_1 ,недоброзичливі відноси між сторонами,які проживають окремо, вимагають визначення місця проживання дітей,щоб уникнути подальших конфліктів між батьками з цього питання.

Представник органу опіки та піклування в процесі розгляду справи зазначила,що в рамках розгляду судом цієї справи був підготовлений висновок про доцільність проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши сторони та їх представників, дослідивши надані письмові докази та показання свідків у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 заявлений обґрунтовано,підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,про що надана копія свідоцтва про народження(а.с.83-84 т.1).

Сторони у період з 04.08.2006 р.перебували у зареєстрованому шлюбі ,який був розірваний рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09.07.2015 р.(а.с.10 т.1).

З 18.03.2014 р.відповідач по зустрічному позову ОСОБА_2 проживає окремо від дітей,які зареєстровані разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9 т.1),де фактично і мешкають.

Шевченківським районним судом м.Запоріжжя та Запорізьким апеляційним судом розглядались численні справи за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,а саме:

-12.05.2015 р.справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку спілкування та участі у вихованні дитини(а.с.11-15 т.1,а.с.103-105 т.1)

-05.08.2015 р.справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів(а.с.200-201 т.1)

-28.01.2016 р.справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну встановленого графіку спілкування батька з дитиною(а.с.37-38 т.1,а.с.50-53 т.1)

-12.12.2016 р.справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав(а.с.150 т.1)

-24.04.2017 р.справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною(а.с.39-40 т.1)

-06.06.2017 р.справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною(а.с.152 т.1)

-24.05.2018 р.справа за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 12.05.2015 р.(а.с.25-27 т.2)

-18.12.2018 р.справа за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 (а.с.31-33 т.2)

-12.07.2019 р.справа за позвом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання припинити перешкоджати у спілкуванні з дитиною(а.с.203-212 т.2).

Крім того,сторони по справі систематично звертались до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування із заявами про притягнення один одного до відповідальності за допущені,на їхню думку,порушення закону,пов`язані з реалізацією права на участь у спілкуванні з дітьми та їх вихованні(а.с.16,16 зв.,24-29,55-73,95,131-139,153-160,182-196,237-240 т.1,а.с.107-110,139,158,175-176 т.2).

З наведеного суд встановив,що між сторонами справи як батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично від березня 2014 р. існують спірні питання,пов`язані з їх вихованням,а характер особистого спілкування між батьками вказує на те,що відповідач за зустрічним позовом чинить на позивачку психологічний тиск та визначає лише за собою одноосібне право вирішувати ,що є найкращим для спільних з позивачкою дітей, фактично ігнорує їх небажання особисто спілкуватись,що лише погіршує складні взаємини сторін та не йде на користь дітям.

Такі висновки суду ґрунтуються на численних висновках спеціалістів,складених за результатами психолого-педагогічного огляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,узагальнений зміст яких зводиться до того,що діти дуже люблять маму,яка для них є самою близькою людиною,відчувають до неї «надійну прихиліть`та поруч з нею відчувають психологічне благополуччя.

Водночас,до батька діти не виявляють емоційної прихильності,навпаки,реагують на присутність батька негативно,сприймають як агресора,повністю виключають його із свого життя(а.с.85-87,91-93 т.1,а.с.76-82, 85-87 ,95-99 т.2).

В судовому засіданні був вислуханий ОСОБА_3 ,2008 р.н.,який пояснив,що з 2014 р.мешкає з мамою та братом окремо від батька,в сім`ї матері до нього всі добре ставляться,хоче надалі мешкати з мамою. Стосовно спілкування з батьком висловив категоричне небажання,відмовився надати батьку номер мобільного телефону,заявив,що не хоче бачити батька,як і спілкуватись з дідусем з боку батька.

За таких обставин,підстав для закриття провадження у справі ,передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України,на що посилався відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,суд не встановив.Як на час відкриття провадження у справі за його первісним позовом про визначення місця проживання дитини,так і на час розгляду зустрічного позову неможливо дійти висновку,що будь-які спори з питання місця проживання дітей сторін є врегульованими остаточно.

З наданих доказів суд встановив,що позивачка позитивно характеризується,має роботу та постійне місце проживання,де для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створені усі необхідні умови.

У ситуації конфлікту між батьками,діти не можуть бути інструментом маніпулювання для досягнення кимось з них власних цілей у тій сімейній ситуації,яка склалася,оскільки це дестабілізує процес емоційного і інтелектуального розвитку кожної дитини і наносить шкоду їх психологічному благополуччю.

Висновком органу опіки та піклування визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 .

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні цей висновок підтримала та пояснила,що діти ОСОБА_3 і ОСОБА_6 перебувають на обліку у службі у справах дітей як такі,що зазнали жорстокого поводження. У сім`ї матері діти мешкають у нормальних умовах,за результатами бесіди з дітьми,з урахуванням всіх матеріалів про цю родину орган опіки та піклування надав висновок,що має рекомендаційний характер,про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю,що відповідатиме їх інтересам. Всі можливості врегулювати конфлікт між батьками працівниками служби були вжиті і вони вичерпані.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала,що знайома з сім`єю ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_5 з віку 5 років,готувала його до школи. У 2014 р.їй стало відомо про конфлікт в сім`ї між батьками,зі слів ОСОБА_5 ,батько вигнав їх з мамою з дому,з того часу ОСОБА_5 не хоче з ним спілкуватись. У сім`ї матері діти зростають в атмосфері любові,відвідують репетиторів,басейн,мати займається їх всебічним розвитком.

Свідок ОСОБА_8 в суді показала,що знає сім`ю ОСОБА_1 більше 40 років,яка наразі з дітьми мешкає у своїх батьків,діти відвідують гуртки,тренувальні секції,дуже прихильні до матері.З батьком діти не бажають спілкуватись,на очах у свідка батько намагався силою примусити сина ОСОБА_5 до спілкування,тягнув його по вулиці,а той пручався,викликали поліцію,діти не хочуть зустрічатися з батьком,бо той поводиться неадекватно.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справи щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Зокрема, зібрані докази свідчать про те, що позивачка постійно піклується про дітей, бере участь у духовному та фізичному розвиткові ,у позивачки наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дітей,їх зростання та виховання.

Позивачка не обмежує відповідача у спілкуванні з дітьми,проте таке спілкування не відбувається з огляду на небажання самих дітей зустрічатися з батьком,про що зазначено як у висновках за результатами психологічного обстеження дітей,так і у власних поясненнях ОСОБА_3 ,вислуханих судом.

У постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16, у якій також розглядалося питання визначення місця проживання малолітньої дитини, зазначено, що у принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Подібні висновки про обов`язковість судів брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини про те, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір`ю, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, містяться й у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17.

Таким чином, у зазначених постановах Верховний Суд України зробив висновок про те, що до правовідносин, що виникають з визначення місця проживання дитини, суди повинні обов`язково застосовувати норми принципу 6 Декларації прав дитини про недопустимість розлучення дитини з матір`ю, крім випадків, коли є виняткові обставини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У даній справі таких виняткових обставин не встановлено.

З урахуванням викладеного вище,суд задовольняє позов ОСОБА_1 як такий,що заявлений обґрунтовано та доведений доказами,а заперечення відповідача по зустрічному позову ОСОБА_2 встановлених судом обставин не спростовують та наповнені переважно формальним змістом.

Суд не розподіляє судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України,оскільки сторони не подали до судових дебатів відповідних доказів,що не позбавляє їх права ініціювати вирішення цього питання в порядку ст.141 ч.8 цього Кодексу.

На підставі ст.ст. 153, 157, 161 СК України,ст.12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України,суд-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей- задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.11.2023 року.

Суддя Ю.А.Галущенко