Рішення № 115006584, 16.11.2023, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4005/23

РІШЕННЯ

іменем України

"16" листопада 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ

у вересні 2023 року акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»(далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 279568 грн. 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 вересня 2021 року між сторонами був укладений кредитний договір №1001979123601, відповідно до якого банк надав відповідачу на споживчі потреби кредит у розмірі 100000 грн. 00 коп. зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в термін до 22 вересня 2024 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %.

Крім того, 17 лютого 2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1002097237901, відповідно до якого банк надав останньому на споживчі потреби кредит у розмірі 100000 грн. 00 коп. зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в термін до 17 лютого 2025 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,010 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % від суми кредиту.

Наслідками порушення умов договорів у частині своєчасного виконання зобов`язань позичальником є обов`язок останнього сплачувати на користь банку передбачену договором неустойку, а також право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.

Проте відповідач умови договорів належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 18 червня 2023 року утворилася заборгованість:

- по кредитному договору №1001979123601 від 22 вересня 2021 року в розмірі 131 515 грн. 55 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 85214 грн. 66 коп., заборгованість за процентами в розмірі 10 грн. 35 коп., заборгованість за комісією в розмірі 46290 грн. 54 коп.;

- по кредитному договору № 1002097237901 від 17 лютого 2022 року в розмірі 148052 грн. 48 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 100000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 13 грн. 16 коп., заборгованість за комісією в розмірі 48 039 грн. 32 коп.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

06 вересня 2023 року представник відповідача адвокат Могила С.М. надіслав на електронну адресу суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зокрема, з огляду на те, що: відповідач не отримував від позивача вимоги про дострокове погашення заборгованості, а відтак вказаний позов подано передчасно; внаслідок військової агресії російської федерації проти України відповідач не мав можливості виконувати свої зобов`язання за договором; умова договорів про нарахування та сплату комісії є нікчемною, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Могила С.М. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 22 вересня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1001979123601. Договір складається з підписаної сторонами заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 22 вересня 2021 року за № 1001979123601.

Відповідно до вказаного договору банк надав відповідачу на споживчі потреби кредит у розмірі 100000 грн. 00 коп. зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в термін до 22 вересня 2024 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %.

Крім того, 17 лютого 2022 року між сторонами був укладений кредитний договір №1002097237901. Договір складається з підписаної сторонами заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 17 лютого 2022 року за №1002097237901.

Згідно договору, банк надав відповідачу на споживчі потреби кредит у розмірі 100000 грн. 00 коп. зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в термін до 17 лютого 2025 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,010 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % від суми кредиту.

Згідно ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦКУкраїнипередбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідност. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1. 2ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 22 вересня 2021 року № 1001979123601, від 17 лютого 2022 року №1002097237901 складені в передбаченій законом письмовій формі, підписані сторонами, містять усі умови, що є істотними для кредитних договорів, зокрема про предмет договору (вид, розмір, валюта кредиту), порядок та строк повернення кредиту, ціну (розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом), також погоджено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Таким чином вказана заява складає собою кредитний договір.

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав умови договорів щодо надання відповідачу кредитів.

Відповідно до ч. 3ст. 1054 ЦК Україниособливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

10 червня 2017 року набрав чинностіЗакону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.Закон України «Про захист прав споживачів»застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування»(ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписівЗакону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюєтьсяЗакон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - такожЗакон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьоїстатті 9 цього Закону, усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту;відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цьогоЗакону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Частиною 2 ст.8Закону України«Про споживчекредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно доп.п.5,8Правил розрахункубанками Українизагальної вартостікредиту дляспоживача тареальної річноїпроцентної ставкиза договоромпро споживчийкредит,затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п.8 Правил про споживчий кредит).

Загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. До видів платежів за кредитом віднесено витрати за обслуговування кредитної заборгованості (Додатки 1,2 до вказаних Правил).

В матеріалах справи наявні паспорти споживчого кредиту від 22 вересня 2021 року, 17 лютого 2022 року.

Останні містять,зокрема, інформацію щодо суми кредиту(100000 грн. 00 коп.), строку кредитування (36 місяців), процентної ставки за користування кредитом (0,01% річних), щомісячної комісії банку за обслуговування кредитної заборгованості (2,99% від суми кредиту), орієнтовної загальної вартості кредиту (207655 грн. 25 коп.); загальної суми комісії за весь час кредитування (107640 грн. 00 коп.); суми щомісячного платежу (5768 грн. 21 коп.), яка включає платежі на погашення кредиту, процентів, комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Вказані документи підписані відповідачем, який підтвердив отримання ним необхідної інформації для прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в зв`язку з чим мав можливість оцінити чи адаптовано договори до його потреб та фінансової ситуації. Тобто, позивач виконав вимоги щодо надання споживачу інформації в належному та зрозумілому вигляді до укладення договорів про споживчий кредит згідно ч.ч.2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Наведені в паспортах споживчого кредиту умови повністю ідентичні умовам, викладених у кредитних договорах від 22 вересня 2021 року № 1001979123601, від 17 лютого 2022 року №1002097237901.

При цьому, на момент укладення кредитних договорів відповідач не звертався до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, відповідно до ч.12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», тим самим фактично погодився із усіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач, ознайомившись з умовами паспортів споживчого кредиту та кредитних договорів, мав реальну можливість відмовитися від укладення останніх.

Натомість, відповідач після укладення кредитного договору № 1001979123601 від 22 вересня 2021 року виконував його умови та покладені на нього зобов`язання, сплачуючи кредит, проценти та комісію в відповідному розмірі, та 17 лютого 2022 року уклав з позивачем кредитний договір №1002097237901 на повністю аналогічних з попереднім договором умовах, що свідчить про свідоме визнання відповідачем умов договорів.

Також, перевіривши умови кредитних договорів щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, її розмір та розмір процентів за користування кредитом, які є складовими плати за користування кредитом, а також суму кредиту, суд не вбачає дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та не вважає вказані умови несправедливими.

Згідно п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно наявних у справі доказів, зокрема виписок з рахунку позичальника, розрахунку заборгованості відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, у зв`язку з чим станом на 18 липня 2023 року утворилася заборгованість.

За змістом ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Укладені між сторонами кредитні договори не містять умови, відповідно до яких банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині, а тому, згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися відповідно до вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» порядок направлення письмової вимоги про дострокове повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлені письмові вимоги за вих. №261, № 262 від 18 червня 2023 року про дострокове погашення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, в яких було запропоновано відповідачу погасити існуючу заборгованість не пізніше 30 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення. Доказів отримання вказаних поштових відправлень позивач до суду не надав.

Разом з тим, відповідно до трекінгу відправлення Укрпошта, наданого представником відповідача поштові відправлення повернулися відправникові з відміткою «про закінчення терміну зберігання», що відповідно до норм ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення листа із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного вручення листа особі.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання досудової вимоги відповідачем, відсутні підстави для покладення на відповідача тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами в повному обсязі.

За такого, відповідач зобов`язаний повернути прострочену заборгованість по кредиту, сплатити прострочені проценти за користування кредитом, комісію, що передбачені умовами договору, що виникли станом на 18 червня 2023 року.

А тому з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню заборгованість в наступному розмірі:

- по кредитному договору №1001979123601 від 22 вересня 2021 року: заборгованість за кредитом у розмірі 27486 грн. 28 коп., заборгованість за процентами в розмірі 10 грн. 35 коп., заборгованість за комісією в розмірі 46290 грн. 54 коп.;

- по кредитному договору № 1002097237901 від 17 лютого 2022 року: заборгованість за кредитом у розмірі 27774 грн. 87 коп., заборгованість за процентами в розмірі 13 грн. 16 коп., заборгованість за комісією в розмірі 48 039 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. ст. 525,612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів що внаслідок військової агресії російської федерації проти України він не мав можливості виконувати свої зобов`язання за кредитним договором.

Разом з тим форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог 54 %) також слід стягнути 2264 грн. 50 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, ідентифікаційний код 14282829:

- заборгованість за кредитним договором № 1001979123601 від 22 вересня 2021 року, що утворилася станом на 18 червня 2023 року, в розмірі 73787 (сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 17 коп., а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 27486 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 28 коп., заборгованість за процентами в розмірі 10 (десять) грн. 35 коп., заборгованість за комісією в розмірі 46290 (сорок шість тисяч двісті дев`яносто) грн. 54 коп.;

- заборгованість за кредитним договором № 1002097237901 від 17 лютого 2022 року, що утворилася станом на 18 червня 2023 року, в розмірі 75827 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 35 коп., а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 27774 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 87 коп., заборгованість за процентами в розмірі 13 (тринадцять) грн. 16 коп., заборгованість за комісією в розмірі 48039 (сорок вісім тисяч тридцять дев`ять) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, ідентифікаційний код 14282829, судові витрати в розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2023 року.

Суддя Л.В. Лузан