Ухвала суду № 11499548, 29.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 р.Справа № 2-а-4761/10/1570 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю сторін: ДПІ у Приморському районіТарарака О.В. (довіреність) ТОВ«Технології сучасного будівництва»Новікова Т.О. (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0001142350/0 від 15.12.2009 р., №0001142350/1 від 12.01.2010 р., №0001142350/2 від 03.03.2010 р., №0001142350/3 від 14.04.2010 р., щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 2139096,00 грн., -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0001142350/0 від 15.12.2009 р., №0001142350/1 від 12.01.2010 р., №0001142350/2 від 03.03.2010 р., №0001142350/3 від 14.04.2010 р., щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 2139096,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001142350/0 від 15.12.2009 р., № 0001142350/1 від 12.01.2010 р., № 0001142350/2 від 03.03.2010 р., № 0001142350/3 від 14.04.2010 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва»судовий збір у сумі 3,40 грн.

Не погодившись з Постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ТОВ «Технології сучасного будівництва»відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2009 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на підставі направлення від 09.11.2009 р. № 0011891743, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.11.2009 р. № 1521, була проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «УРГ-Метмомтаж», за період з 01.06.2009 р. по 30.06.2009 р.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси був складений акт № 15689/23-513/33218008 від 30.11.2009 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «УРГ-Метмонтаж», за період з 01.06.2009 р. по 30.06.2009 р.».

На підставі складеного акта перевірки № 15689/23-513/33218008 від 30.11.2009р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси 15.12.2009 р., винесено податкове повідомлення-рішення №0001142350/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 2139096,00 грн. з яких 1426064,00 грн. - основний платіж, 713032,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2009 р. № 0001142350/0, ТОВ «Технології сучасного будівництва»звернулося з первинною скаргою від 25.12.2009 р. № 102 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (вхід. ДНІ у Приморському районі м. Одеси від 25.12.2009 р.) з проханням його скасувати. За результатами розгляду первинної скарги, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 12.01.2010 р. № 512/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги, згідно якого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.12.2009 р. № 0001142350/0 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

У звязку з чим, на підставі акта перевірки від 30.11.2009 р. № 15689/223-513/33218008 та рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.01.2010 р. № 512/10/25-012 Про результати розгляду первинної скарги, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення від 12.01.2010 р. № 0001142350/1 щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 2139096,00 грн., з яких 1426064.00 грн. - основний платіж, 713032,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку з порушенням позивачем, на думку відповідача, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.4 ст.6, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся з повторною скаргою (вхід. ДПА в Одеській області № 90/10 від 21.01.2010 р.) до ДПА в Одеській області, яка за результатами розгляду скарги 03.02.2010 р. прийняла рішення № 3623/10/25-0007 Про результати розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі № 0001142350/0 від 15.12.2009 р. залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

У звязку з чим, на підставі вищевказаного рішення ДПА в Одеській області від 03.02.2010 р. № 3623/10/25-0007 Про результати розгляду повторної скарги, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 03.03.2010 р. № 0001142350/2 щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 2139096,00 грн., з яких 1426064,00 грн. основний платіж, 713032,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вище означеними рішеннями, позивач звернувся із повторною скаргою (вхід. ДПА України № 1456/6 від 12.02.2010 р.) до ДПА України, за результатами розгляду якої ДПА України прийняла рішення від 14.04.2010р. № 3593/6/25-0115. яким податкове повідомлення - рішення ДНІ у Приморському районі від 15.12.2009 р. № 001142350/0 (від 12.01.2010 р. № 0001142350/1) та рішення ДПА в Одеській області від 03.02.2010 р. № 3623/10/25-0007 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), а також прийняте ДПА України рішення за результатами розгляду поданої позивачем повторної скарги. ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслала позивачу нове податкове повідомлення-рішення № 0001142350/3 від 14.04.2010 р. щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 2139096,00 грн., з яких 1426064,00 грн. основний платіж. 713032,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції в своїй Постанові від 27 липня 2010 року прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001142350/0 від 15.12.2009 р., № 0001142350/1 від 12.01.2010 р., № 0001142350/2 від 03.03.2010 р., № 0001142350/3 від 14.04.2010 р., щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 2139096,00 грн., з яких 1426064.00 грн. - основний платіж, 713032,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, складені неправомірно, безпідставно та в порушення приписів чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Так, положеннями означеного Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачені і повноваження податкового органу щодо проведення перевірок.

Зокрема, пунктами 1 і 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХГІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, ідо не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ; здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас, відповідачем не надані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, відповідні належні докази вручення позивачу запиту щодо взаємовідносин з ПП «УРГ-Метмонтаж»та у свою чергу, докази ненадання позивачем пояснень та документального підтвердження відповідно.

Згідно зі ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направления на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби: 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Як встановлено ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Судом першої інстанції також встановлено, що в наданому до суду акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.11.2009р. №15689/23-513/33218008 зазначено, що перевіркою встановлені порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, н.6.4 ст.6. плі,7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення ТОВ «Технології сучасного будівництва»податкового кредиту у червні 2009р. на суму 1426064,17грн.

В акті перевірки також зазначено, що відповідно до п. 1,5 ст.103, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України укладені між ТОВ «Технології сучасного будівництва»та ПП «УРГ-Метмонтаж»правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені (п.5 ст.203 ЦК України), оскільки товари, роботи, послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655, 656 ЦК України. Отже, у зв'язку з тим, що угоди поставки та надання послуг є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, та не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Постачальник) та ТОВ «Технології сучасного будівництва»(Покупець), був укладений договір поставки №35/02 від 06.02.2009р., згідно умов якого, Постачальник зобов'язується, за заявкою від Покупця, поставити Покупцеві матеріали, а Покупець - прийняти Товар і сплатити за нього Постачальнику. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах /комерційних пропозиціях/ специфікаціях/ тощо Постачальника (Додатках до договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані до суду та наявні у матеріалах справи: специфікація №1 до вказаного договору, видаткові накладні по вказаному договору: №29/06 від 29.06.2009р., №30/06 від 29.06.2009р.. №31/06 від 29.06.2009р., №40/06 від 29.06.2009р., №41/06 від 29.06.2009р., №42/06 від 29.06.2009р., №43/06 від 29.06.2009р., №44/06 від 29.06.2009р., №45/06 від 29.06,2009р., №46/06 від 29.06.2009р., №47/06 від 29.06.2009р., №49/06 від 29.06.2009р., №50/06 від 29.06.2009р., №51/06 від 29.06.2009р., №53/06 від 29.06.2009р., №54/06 від 29.06.2009р., №55/06 від 29.06.2009р., №56/06 від 30.06.2009р,, №58/06 від 29.06.2009р., №59/06 від 29.06.2009р., №60/06 від 29.06.2009р., №65/06 від 29.06.2009р., №66/06 від 29.06.2009р., №67/06 від 29.06.2009р., №68/06 від 29.06.2009р., №69/06 від 29.06.2009р., №71/06 від 29.06.2009р., №72/06 від 30.06.2009р., №73/06 від 30.06.2009р., №74/06 від 29.06.2009р., №80/06 від 29.06.2009р., №81/06 від 29.06.2009р., №82/06 від 29.06.2009р., №83/06 від 29.06.2009р., №84/06 від 29.06.2009р., №85/06 від 29.06.2009р., №86/06 від 29.06.2009р., №87/06 від 29.06.2009р., №89/06 від 29.06.2009р., №88/06 від 29.06.2009р., №52/06 від 29.06.2009р., №48/06 від 29.06.2009р., №25/06 від 05.06.2009р., №19/06 від 29.06.2009р., № 79/06 від 29.06.2009р., акти приймання передачі товарів до вказаного договору від 29.06.2009р., від 30.06.2009р., від 05.06.2009р., платіжні доручення № 459 від 08.07.2009р.

Також, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Постачальник) та ТОВ «Технології сучасного будівництва»(Покупець), був укладений договір поставки №66/04 від 05.03.2009р., згідно якого. Постачальник зобов'язується за заявкою від Покупця поставити Покупцеві матеріали, а Покупець прийняти Товар і сплатити за нього Постачальнику. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах/ комерційних пропозиціях/ специфікаціях/ тощо Постачальника (Додатках до договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані до суду: специфікація до вказаного договору, видаткова накладна №20/06 від 15.06.2009р., акт приймання-передачі товарів від 15.06.2009р. по вказаному договору, платіжне доручення №449 від 06.07.2009р.

Також, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Постачальник) та ТОВ «Технології сучасною будівництва»(Покупець), укладений договір поставки №74/05 від 05.05.2009р., згідно якого. Постачальник зобов'язується, за заявкою від Покупця, поставити Покупцеві матеріали, а Покупець - прийняти Товар і сплатити за нього Постачальнику. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах/ комерційних пропозиціях/ специфікаціях/ тощо Постачальника (Додатках до договору).

В обґрунтування позовних вимог позивачем надані до суду: специфікація до вказаного договору, видаткова накладна №524/06 від 29.06.2009р., акт приймання передачі товарів від 29.06.2009р. по вказаному договору, платіжне доручення №460 від 08.07.2009р.

Також, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Постачальник) та ТОВ «Технології сучасного будівництва»(Покупець), був укладений договір поставки №73/05 від 05.05.2009р., згідно умов якого, Постачальник зобов'язується за заявкою від Покупця поставиш Покупцеві матеріали, а Покупець - прийняти Товар і сплатити за нього Постачальнику. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах/ комерційних пропозиціях/ специфікаціях/ тощо Постачальника (Додатках до договору).

В обґрунтування своїх, позовних вимог позивачем надані до суду: специфікація до вказаного договору, видаткова накладна №26/06 від 29.06.2009р., акт приймання - передачі товарів від 29.06.2009р. по вказаному договору, платіжне доручення №461 від 08.07.2009р.

Також, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Виконавець) та ТОВ «Технології сучасного будівництва» (Замовник), укладений договір надання послуг №80/05 від 08.05.2009р.. згідно якого, Виконавець за заявкою Замовника виконує послуги по прибиранню території та приміщень з вивезенням сміття перед здачею обєкта в експлуатацію за адресою, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 116б.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані до суду: акт приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору від 30.06.2009р., довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р., платіжне доручення №457 від 08.07.2009р.

Також, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Виконавець) та ТОВ «Технології сучасного будівництва» (Замовник), укладений договір надання послуг №81/05 від 08.05.2009р., згідно якого, Виконавець за заявкою Замовника виконує послуги зі збирання території та приміщень з вивозом сміття за адресою, м. Одеса, пр.-т. Шевченка,33б.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані до суду: акт приймання - передачі наданих послуг до вказаного договору від 29.06.2009р., довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р., платіжне доручення №457 від 08.07.2009р.

Також, між ПП «УРГ-Метмонтаж»(Виконавець) та ТОВ «Технології сучасного будівництва» (Замовник), укладений договір оренди техніки №67/04 від 21.04.2009р., згідно умов якого, Виконавець за заявкою Замовника виконує відповідні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 112.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані до суду: акт приймання - передачі наданих послуг до вказаного договору від 30.06.2009р., довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009р.. платіжне доручення №463 від 08.07.2009р.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Технології сучасного будівництва»та ПП «УРГ-Метмонтаж»повністю дотримано вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин, яким, зокрема, є вищевказані договори, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, як вбачається з наявних у справі документів, а саме договорів, специфікацій до них, накладних та актів приймання-передачі до них, останні містять опис господарської операції, а також підтверджують факти її виконання, тобто за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності поставки товарів, надання послуг, а також твердження, що угоди укладались між ТОВ «Технології сучасного будівництва»та ПП «УРГ-Метмонтаж»без мети настання реальних наслідків.

Законом України «Про податок на додану вартість»взагалі не встановлюється будь-яких вимог щодо змісту та форми документів (крім податкових накладних), наявність яких необхідна для правомірного віднесення сум до складу податкового кредиту.

Твердження відповідача про невідповідність складених позивачем актів виконаних робіт, послуг, надання товарів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є безпідставними та, не відповідають вимогам самого названого закону, оскільки, названий закон не містить вимог про наявність у змісті первинного документа Інформації про результати здійснюваної господарської операції, та про аналіз проведення такої операції. Згідно з вимогами вказаного Закону первинний документ повинен лише підтверджувати факт здійснення господарської операції, а також містити відомості про зміст такої операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо відсутності поставок товару, надання послуг (робіт) від ПП «УРГ-Метмонтаж» до ТОВ «Технології сучасного будівництва» перелічених в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.11.2009р. №15689/23-513/33218008, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, є суто припущенням відповідача, не підтвердженим жодними належними доказами, тоді як подібні обґрунтування, на думку суду, не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, оскільки, по-перше, згідно з вимогами ч. 2 ст.19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, при цьому в якій саме події воно полягає і якими самими фактичними даними (доказами) це підтверджується, а не робити припущення про порушення законодавства без наявних доказів. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у встановленому за коном порядку.

Натомість, позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі, надані до суду та наявні у матеріалах справи первинні документи, а саме договори, укладені між ТОВ «Технології сучасного будівництва»та ПП «УРГ-Метмонтаж», зокрема: господарський договір поставки №35/02 від 06.02.2009р., господарський договір поставки №66/04 від 05.03.2009р., господарський договір поставки №74/05 від 05.05.2009р., господарський договір поставки №73/05 від 05.05.2009р., договір надання послу №80/05 від 08.05.2009р., договір надання послуг №81/05 від 08.05.2009р., договір оренди технічних засобів №67104 від 21.04.2009р., специфікації до договорів, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі товарів, платіжні доручення, які у повному обсязі підтверджують господарські відносини між вказаними суб'єктами господарювання та відповідно спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту у червні 2009р. на суму 1426064,17грн. внаслідок порушення п.п.3.1.1 н.3.1 ст.3, п.6.4 ст.6. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо тверджень відповідача відносно не надання позивачем товарно транспортних накладних, то позивачем до суду наданий відповідний акт комісії оцінки збитків №18 від 14.10.2009р., з якого вбачається, що у зв'язку із затопленням приміщень позивача, були пошкоджені у тому числі товарно транспортні накладні до укладених між ТОВ «Технології сучасного будівництва»та ПП «УРГ-Метмонтаж»угод.

Згідно з приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 нього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних Інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Матеріалах справи, свідчать про те, що отримані позивачем роботи, послуги, товари безумовно пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем не спростовується факт надання підприємством під час перевірки податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. До того ж, позивачем надані до суду отримані від ПП «УРГ-Метмонтаж»наступні податкові накладні: від 29.06.2009р. №29, від 29.06.2009р. №30, від 29.06.2009р. №31, від 29.06.2009р. №39, від 29.06.2009р. №40, від 29.06.2009р. №41, від 29.06.2009р. №42, від 29.06.2009р. №43, від 29.06.2009р. №44, від 20.06.2009р. №45, від 29.06.2009р. №46, від 29.06.2009р, №47, від 29.06.2009р. №49, від 29.06.2009р. №50, від 29.06.2009р. №51, від 20.06.2009р. №53, від 29.06.2009р. №54, від 29.06.2009р. №55, від 30.06.2009р. №56, від 29.06.2009р. №58, від 29.06.2009р. №59, від 29.06.2009р. №60, від 29.06.2009р. №65, від 29.06.2009р. №66, від 29.06.2009р. №67, від 29.06.2009р. №68, від 29.06.2009р. №69, від 29.06.2009р. №71, від 30.06.2009р. №72, від 30.06.2009р. №73, від 29.06.2009р. №74, від 29.06.2009р. №80, від 29.06.2009р. №81, від 29.06.2009р. №82, від 29.06.2009р. №83, від 29.06.2009р. №84, від 29.06.2009р. №85, від 29.06.2009р. №86, від 29.06.2009р. №87, від 29.06.2009р. №89, від 29.06.2009р. №88, від 29.06.2009р. №52, від 29.06.2009р. №48, від 05.06.2009р. №25, від 29.06.2009р. №19, від 29.06.2009р. №79, від 15.06.2009р. №20, від 29.06.2009р. №24, від 29.06.2009р. №26, від 30.06.2009р. №22, від 29.06.2009р. №75. від 30.06.2009р. №23. які підтверджують правомірність позивача щодо віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відтак, з урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси неправомірно донараховано ТОВ «Технології сучасного будівництва»податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1426064грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції з цього податку у сумі 713 032грн.

Частиною другою ст.71 КАС України., встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається па відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач - ДПІ у Приморському районі м. Одесі, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень від 15.12.2009 р. № 0001142350/0, від 12.01.2010 р. № 0001142350/1, від 03.03.2010 р. № 0001142350/2, від 14.04.2010 р. № 0001142350/3.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Так, свідоцтво платника ПДВ ПП «УРГ-Метмонтаж»видано 28.08.2008 року № 100136233, анульовано - 23.07.2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч.1 ст. 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для Правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, при прийнятті рішення за цією справою, колегія суддів приймає до уваги практику Вищого адміністративного суду України, за якою в своїй:

- Ухвалі від 4 червня 2009 року Вищий адміністративний суд зазначив, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту;

- Постанові від 27.05.2009 року по справі № К-35452/06 Вищий адміністративний суд зазначив, що оскільки на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Верховний суд України в своїй Постанові від 1 червня 2010 року№ 10/82 також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку, що викладені позивачем в матеріалах справи обставини є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству та цілком обґрунтовано задовольнив адміністративний позов ТОВ «Технології сучасного будівництва».

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Одеський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року по справі № 2-а-4761/10/1570, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001142350/0 від 15.12.2009 р., № 0001142350/1 від 12.01.2010 р., № 0001142350/2 від 03.03.2010 р., №0001142350/3 від 14.04.2010 р., щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 2139096,00 грн., - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 30 вересня 2010 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль