Ухвала суду № 114993631, 13.11.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

"13" листопада 2023 р.Справа № 916/101/19Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Большакова В.А.

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог

по справі

за заявою боржника: фізичної особи-підприємця Рашковецького Олександра Арнольдовича ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін та учасників:

від кредиторів: АТ «УкрСиббанк» - Терентьєва Д.Д.;

від боржника: не з`явився;

Рашковецька В.О.: не з`явилася;

керуючий реалізацією майна: арбітражний керуючий Капінус А.А.

Встановив:

Ухвалою підготовчого засідання суду від 05.02.2019р. (суддя - Лепеха Г.А.) відкрито провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Рашковецького О.А.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 05.03.2019р. визнано банкрутом фізичну особу-підприємця Рашковецького О.А., відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чорненького С.В.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ОСОБА_2 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було здійснено 05.03.2019р. за №57977.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2019р. визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" до фізичної особи-підприємця Рашковецького О.А. в сумі 3 399 489,67 грн., з яких: вимоги в сумі 2 172 304,56 грн. - ІІІ черга, вимоги в сумі 1 227 185,11 грн. - ІV черга.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. затверджено звіт ліквідатора; припинено фізичну особу-підприємця Рашковецького О.А.; припинено повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Чорненького С.В.; провадження у справі закрито.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2020р. в задоволенні заяви (вх. №3-206/20 від 10.03.2020р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" про перегляд ухвали господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. по справі №916/101/19, відмовлено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. по справі №916/101/19 залишено без змін.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021р. із врахуванням ухвали від 05.04.2021р. про виправлення описки "апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" задоволено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. у справі № 916/101/19 задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2019 р. у справі № 916/101/19 скасовано; справу передано на розгляд суду першої інстанції.".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2021р. суддею Грабован Л.І. прийнято справу до свого провадження

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2021р. введено процедуру погашення боргів ФОП Рашковецького О.А.; призначено керуючим реалізацією майна Рашковецького О.А. арбітражного керуючого Капінуса А.А.; припинено повноваження ліквідатора банкрута Чорненького С.В.

ОСОБА_1 звернулася із заявою (вх. №3-274/23 від 22.05.2023р.) про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_2 , що складають 124 000 грн. основного боргу та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 має невиконане зобов`язання перед ОСОБА_1 у вигляді основного боргу в розмірі 124 000 грн., що підтверджується власноручною розпискою ОСОБА_2 . Заявник вказує, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. по справі №521/15742/15-ц визнано мирову угоду, укладену 09.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна у тому числі на умові, що позивач, ОСОБА_1 , у якості компенсації вартості майна, яке є спільною власністю подружжя та переліченого у п. 2.1. цієї мирової угоди, сплачує відповідачу ОСОБА_2 , грошову компенсацію у розмірі 124 000 грн.; дана сума сплачується ОСОБА_1 на протязі одного місяця з моменту набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди. Постановою апеляційного господарського суду від 05.02.2020р. вказана ухвала суду була скасована для продовження розгляду до суду першої інстанції; ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду. Заявник вказує, що вона неодноразово зверталася до боржника з вимогами про повернення грошових коштів, однак повернуто їх не було.

У відповіді від 03.08.2023р. (вх. №26786/23 від 07.08.2023р.) зазначено про непогодження ОСОБА_1 з обґрунтуваннями відзиву керуючого реалізацією боржника арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича, оскільки наявність у заявника розписки від боржника про одержання коштів підтверджує виконання нею зобов`язань згідно рішення суду, а тому вважає, що це є належним доказом своєчасного виконання зобов`язань. Заявник зауважує, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. знаходиться у відкритому доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Посилаючись на постанову Одеського апеляційного суду від 05.02.2020р., ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021р, по справі №521/15742/15-ц, вказує, що сторони фактично та юридично повернулись до первісного стану, тобто перебувають в зареєстрованому шлюбі; після виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2021р. все рухоме та нерухоме майно, яке в ній зазначено, буде спільною сумісною власністю подружжя. Згідно відзиву враховуючи те, що ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_2 124 000 грн., а ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. була скасована, заявник має законні права у відповідності до ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства вирішити свій майновий спір щодо повернення сплачених коштів.

Керуючим реалізацією боржника арбітражним керуючим Капінусом Андрієм Анатолійовичем надано відзив від 12.07.2023р. (вх. №23298/23 від 12.07.2023р.), в якому повідомлено про не визнання ним заявлених ОСОБА_1 вимог та просить відмовити у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника у сумі 124 000 грн. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 та ч. 2 ст. 80 ГПК України, керуючий реалізацією зазначає, що заявником не надано доказів звернення до боржника з вимогами про повернення коштів, а також ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. Кошти надавалися заявником в рахунок компенсації отриманого майна, однак ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження поверненню нею майна ОСОБА_2 , за яке вона ніби то сплатила кошти в рахунок компенсації. Посилаючись на положення ч.ч.2, 5 ст. 444 ЦПК України, керуючий реалізацією вказує, що обов`язок повернути отримане по скасованому рішенні суду виникає після звернення зацікавленої сторони до суду із заявою про поворот виконання рішення суду та ухвалення відповідного рішення суду, тоді як заявником таких доказів звернення до Малиновського районного суду м. Одеси не надано. ОСОБА_1 є стороною по справі №521/15742/15-ц, однак під час розгляду заяви керуючого реалізацією про поворот виконання рішення суду не заявляла вимог на суму 124 000 грн., а Малиновський районний суд м. Одеси не виносив ухвали по поворот виконання рішення суду в частині повернення сплачених ОСОБА_1 коштів.

ТОВ «Кредит Європа Лізинг» надано відзив від 13.07.2023р. (вх. №23740/23 від 14.07.2023р.) на заяву ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі. Кредитор зазначає, що заявник як дружина боржника (доказів розірвання шлюбу не надано) є зацікавленою особою відношенню до боржника у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства та її висловлення та відсутність документів, які мають істотне значення для цього спору викликають обґрунтовані сумніви у її дійсних намірах, проте містять ознаки із сприяння боржникові в ухиленні від виконання грошових обов`язків перед кредитором; правовідносини внаслідок складання розписки, на яку посилається заявник не задовольняє критеріям доказу, ні що не заважає заявникові та боржникові як подружжю скласти її у будь-який момент у часі за власним розумінням та ні яким іншим об`єктивним доказом не можливо перевірити день її складення; інших незалежних джерел, за якими можна би було перевірити у наявності умов, викладених у такій розписці, не надано; заявник не надала жодних достовірних, достатніх і належних доказів неодноразових звернень боржника про повернення ним коштів; докази у силу вимог ст. ст. 74, 76, 80 ГПК України мають подаватися заявником разом із поданням своєї заяви, інших доказів крім сумнівної розписки заявник не додала; ухвала Малиновського районного суду міста Одеси від 09.10.2015р., за якою нібито передавалися гроші, скасована постановою Одеського апеляційного сулу від 05.02.2020р. у справі №521/15742/15-ц, до того ж заявник не додала ні яких доказів з реалізації свого нібито порушеного майнового права та інтересу на виконання вказаного судового рішення місцевого суду; за відсутністю належних доказів повернення боржником на користь заявника будь-якого майна у такого заявника не виникає жодних прав грошевих вимог по відношенню до боржника.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. по справі №521/15742/15-ц визнано мирову угоду, укладену 09.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна, на наступних умовах:

Позивач - ОСОБА_1 , яка мешкає у АДРЕСА_2 , та відповідач - ОСОБА_2 , який мешкає у АДРЕСА_3 , що є сторонами у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна, уклали цю мирову угоду (надалі - "мирова угода") про наступне:

1.Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 6 березня 1999 року у відділі реєстрації актів громадського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міської Ради, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис №98.

2. Сторони добровільно розподілили спільне майно наступним чином:

2.1. Позивачу, ОСОБА_1 передається у власність:

- квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 129,6 м2 та житловою 97,3 м2.

- нежитлове приміщення гаражу №3-34, загальною площею 30,6 м2, який розташований за адресою - АДРЕСА_5 .

- автомобіль Hyundai Genesis Coupe, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 .

- ламінатор Foliant Gemini 400

- гільйотина електрична IDEAL 4810-95

- різак-бігувальник Duplo DC-645HCEX

- oсе принтер CS6060 1,62м (6 кольорів)

- принтер Xerox Docutag1 240

- податник великої ємкості Xerox 4112; монітор Xerox 4112; фінішер степлер Xerox 4112; МФУ А3 ч/б Xerox WC4112; стойка для панелі управління Xerox 4112; полка для податника великої ємкості Xerox 4112 та обхідний лоток Xerox 4112.

2.2. Відповідачу, ОСОБА_2 передається у власність:

- принтер Xerox Docutag1 6060

- плоттер Encad NovaJet 850-60

3. Позивач, ОСОБА_1 , у якості компенсації вартості майна, яке є спільною власністю подружжя та переліченого у п. 2.1. цієї мирової угоди, сплачує відповідачу ОСОБА_2 , грошову компенсацію у розмірі 124 000 грн. Дана сума сплачується ОСОБА_1 на протязі 1 (одного) місяця з моменту набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.02.2020р. по справі №521/15742/15-ц апеляційну скаргу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задоволено частково; ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. - скасовано, з направленням справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021р. по справі №521/15742/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна - залишено без розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2021р. по справі №521/15742/15-ц заяву арбітражного керуючого Капінус А.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду - задоволено частково.

У порядку повороту виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р., у справі 521/1542/15-ц:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28126323 від 08.02.2016 12:58:33, ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Одеська обл.;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13188732 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 129,6 м2 та житловою 97,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 844855451101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28123107 від 08.02.2016 11:16:07, ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Одеська обл.;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13189533 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення гаражу, загальною площею 30,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , гараж 3-34, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 844904251101;

- припинити право власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на квартиру загальною площею 129,6 м2 та житловою 97,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 844855451101;

- припинити право власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на нежитлове приміщення гаражу, загальною площею 30,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , гараж 3-34, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 844904251101.

В задоволенні решти заявлених вимог про поворот виконання рішення суду - відмовлено.

Заявником надано розписку від 30.10.2015р., в якій зазначено, що ОСОБА_2 на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. отримав від ОСОБА_1 грошову компенсацію у якості компенсації вартості майна у розмірі 124 000 грн.; компенсація отримана в повному обсязі, претензій до ОСОБА_1 не має.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023р. прийнято та призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 (вх. №3-274/23 від 22.05.2023р.) про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_2 , що складають 124 000 грн. основного боргу та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Вказана ухвала суду була надіслана на електронну адресу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2023р. викликано представника ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні.

Вказана ухвала суду була надіслана на електронну адресу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.08.2023р. викликано представника ОСОБА_1 для участі у судовому засіданні; зобов`язано надати ОСОБА_1 оригінал розписки від 30.10.2015р.

Вказана ухвала суду була надіслана на електронну адресу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. було викликано ОСОБА_1 (представника) у судове засідання.

Вказана ухвала суду була надіслана на електронну адресу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 .

Заявою (вх. №32490/23 від 19.09.2023р.) ОСОБА_5 повідомила про припинення нею представництва ОСОБА_1 .

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 20.09.2023р. та від 18.10.2023р. викликано ОСОБА_1 (представника) для участі у судовому засіданні; зобов`язано надати ОСОБА_1 оригінал розписки від 30.10.2015р.

Вказані ухвали направлялася на адресу, зазначену заявником у заяві, а саме: АДРЕСА_2 , однак були повернуті засобами поштового зв`язку з відміткою такого повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчать рекомендовані повідомлення про повернення поштових відправлень.

Ч.3 ст. 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі № 921/6/18, у справі №916/2349/17 від 21.03.2019р.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018р. по справі №44/227-б.

Відповідно до абз. 2 п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно до ч.7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Крім того, господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що зазначені ухвали були оприлюднені у вказаному реєстрі, тобто текст ухвал були у вільному доступі через мережу Інтернет та з ними мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.

При цьому, суд вказує, що за змістом ст. 2 Закону України „Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України").

Однак, ані Рашковецька Вікторія Олександрівна, ані її представник в жодне судове засідання не з`явилися, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце їх проведення; не повідомили про наявність поважних причин неявки; вимоги ухвал Господарського суду Одеської області від 20.09.2023р. та від 18.10.2023р. в частині надання оригіналу розписки від 30.10.2015р. заявник не виконала; про неможливість подання доказів, витребуваних судом не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов`язання (борг) згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Окремим завданням суду у межах провадження про банкрутство є недопущення ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства у чому полягає захист публічного інтересу у процедурах банкрутства (подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Разом з тим, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд зауважує, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

В матеріалах справи наявна розписка від 30.10.2015р., в якій вказано, що на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2015р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову компенсацію у якості компенсації вартості майна у розмірі 124 000 грн.

Кодекс України з процедур банкрутства не містить положень, які б регулювали наслідки не вчинення заявником дій, які полягають у невиконанні покладених на нього обов`язків у частині явки у судові засідання та (або) не подання витребуваних доказів, а відтак, у даному випадку підлягають застосуванню положення статті 11 ГПК України.

Згідно ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-591/11).

Ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

П. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Надаючи висновок щодо правильного застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд (постанови від 18.03.2021 у справі №911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі №917/531/19) зазначав, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

У цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог (постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі №917/531/19).

Наведені вище положення процесуального закону пов`язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.

Тобто, господарський суд має з`ясувати також і те, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.

Ухвалами від 25.07.2023р., 09.08.2023р., 18.09.2023р., 20.09.2023р. та від 18.10.2023р. суд зобов`язував заявника (представника) явкою та зобов`язував надати на вимогу суду документи (оригінал розписки).

Однак, вказані вимоги ухвал суду заявником не виконані.

Необхідність витребування від заявника оригіналу розписка, зумовлена наявністю сумнівів з приводу достовірності в матеріалах справи копії, а тому огляд і дослідження оригіналів таких документів є обов`язковим.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, зокрема Господарським процесуальним кодексом України. Так, ч.1-4 ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Ст. 18 ГПК України закріплено принцип обов`язковості судових рішень, а саме передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як було встановлено судом обов`язкові до виконання судові рішення, а саме ухвали є невиконаними без поважних причин.

Факт невиконання заявником обов`язку з подання витребуваних доказів, на яких ґрунтуються грошові вимоги унеможливлюють перевірку викладених у заяві обставин.

Таким чином, неподання витребуваних судом доказів перешкоджає розгляду заявленої вимоги, перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи, всебічному та об`єктивному дослідженню правомірності заявлених вимог по справі.

Враховуючи викладене, також неподання витребуваних судом доказів, необхідних для розгляду заяви з грошовими вимогами, належне повідомлення заявника про судові засідання по розгляду її заяви про грошові вимоги, відсутність в матеріалах справи заяви про розгляд справи за відсутності заявника (представника), неповідомлення причини неявки, не зважаючи на те, що явка у судові засіданні була визнана судом обов`язковою, господарський суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до фізичної особи-підприємця Рашковецького Олександра Арнольдовича в сумі 124 000 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до фізичної особи-підприємця Рашковецького Олександра Арнольдовича в сумі 124 000 грн.

Ухвала набирає законної сили 13 листопада 2023 р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повну ухвалу складено та підписано 17 листопада 2023р.

Копію ухвали надіслати на електронну адресу: арбітражного керуючого Капінуса А.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представника ОСОБА_2 Бабійчук О.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Дяченко М.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Л.І. Грабован