Рішення № 114993597, 07.11.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Справа № 915/716/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) - в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ, 03680, електронна пошта: uz@uz.gov.ua) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012, електронна пошта: postbox@odz.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно - стівідорна компанія", вул.Заводська, буд.9, м.Миколаїв, 54000, електронна пошта: dsskvat@gmail.com

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал", вул.Громадянський узвіз, буд.1/1, м.Миколаїв, 54020,

про: стягнення 1 229 182,32 грн.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №ДНЮ-5-02/54 від 22.05.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно - стівідорна компанія" заборгованості у розмірі 1 229 182,32 грн. з якої: 701 976,00 грн. - плата за користування вагонами, 527 206,32 грн. - збір за зберігання вантажу у вагонах.

В обґрунтування позову посилається на те, що в листопаді 2019 року відповідачем було допущено не виконання норми вивантаження та незабезпечення забирання вагонів зі станційних колій, що призвело до простою вагонів на коліях станції та під`їзних коліях Відповідача, що підтверджується довідкою про переробну спроможність ТОВ "ДССК" вантаж-зерно в період з 07.11.2019 р. по 28.11.2019 р. Через зайнятість колій станції Миколаїв-Вантажний вагонами, які ТОВ «ДССК» не були своєчасно вивантажені, філія «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» видала наказ №19 від 11.11.2019 р. про затримку потягу №1984, індекс 4288-001-4156 - 50 вагонів на станції ім. Т. Шевченко. Станція затримки Ім. Т. Шевченко після одержання вищезазначеного наказу на затримку вагонів передала телефонограму на станцію призначення Миколаїв-Вантажний, яка у свою чергу передала вищезазначену телефонограму представнику ТОВ «ДССК» Шабаровській за телефоном 67-63-60, що підтверджується копією повідомлення №53 від 11.11.2019. На підставі наказу про затримку вагонів станцією ім. Т. Шевченко був складений акти про затримку вагонів №11 від 11.11.2019, яким засвідчено початок затримки вагонів. У подальшому, позивачем було видано наказ від 22.11.2019 № 37, яким відновлено рух потягу № 1983, інд. 4288-001-4156 у складі якого перебувало 50 вагонів. На підставі наказу від 22.11.2019 № 37, станцією ім. Т. Шевченко було складено акт про затримку вагонів № 12 від 22.11.2019 р., якими зафіксовано час закінчення затримки вагонів на станції ім. Т. Шевченко.

Після вивантаження відповідачем 50 вагонів, що перевозились потягом №1984 на підставі Правил користування вагонами та контейнерами позивачем були складені відомості плати за користування вагонами №01120305р, №01120306р, №01120307р, №01120308р, №01120309р, №01129156р на загальну суму 701 976,60 грн. Також, у зв`язку з тим, що час затримки спірних вагонів перевищив термін безоплатного зберігання, позивач нарахував збір за збереження вантажу на суму 527 206,32 грн. Таким чином, у зв`язку із затримкою 50 вагонів філією «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» була нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у вагонах на загальну суму 1 229 182, 32 грн. (з ПДВ). Відповідач від сплати вказаної суми відмовився та підписав відомості плати за користування вагонами та накопичувальну карту із зауваженнями.

Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.07.2020.

Відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву (вх..№7466/20 від 22.06.2020) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на наступне:

- договір №09958/ОД-2018 про надання послуг укладений між Позивачем та Відповідачем не регулює спірні правовідносини оскільки він стосується надання послуг пов`язаних з організацією перевезення залізничним транспортом, а не послуг з обробки вагонів та під`їзних коліях;

- спірні правовідносини регулюються договором №4/97 від 23.05.2018 про експлуатацію залізничної під`їзної колії та Єдиним технологічним процесом, що були укладені між позивачем та ТОВ "Сісайд Термінал", а також договором №SТ-16 від 06.06.2014 про надання послуг (виконання робіт), пов`язаних з обробкою вагонів, укладеним між відповідачем та ТОВ "Сісайд Термінал";

- кризова ситуація з обробкою вагонів, спричинена конфліктом між позивачем та ТОВ "Сісайд Термінал", що й призвело до простою вагонів на під`їзних коліях;

- до 14.11.2019 не існувало жодної об`єктивної причини, за якої позивач не міг завчасно укласти з відповідачем прямий договір;

- період прибування вагонів з вантажем припадає на період дії зобов`язань за договором №4/97 від 29.05.2018 та ЄТП, укладених між позивачем та ТОВ "Сісайд Термінал", що повністю виключає відповідальність відповідача;

- розрахунок часу користування вагонами, зазначений позивачем у відомостях плати за користування вагонами (форма ГУ-46), не відповідає фактичному часу користування вагонами (різниця між часом передачі при подаванні вагонів для вивантаження та часом приймання порожніх вагонів залізницею);

- позивачем при оформленні актів затримки форми ГУ 23-а, не було вказано саме причин затримки, а накопичувальна картка форми ФДУ-92 збору за зберігання вантажу оформлювалась безпідставно.

16 червня 2020 року відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд об`єднати справи №915/716/20 та 915/720/20 в одне провадження з присвоєнням номеру №915/716/20.

Ухвалами суду від 01.07.2020 у задоволенні заяви №15-06/27 від 15.06.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно - стівідорна компанія" про об`єднання в одне провадження справи №915/716/20 та справи №915/720/20 -відмовлено., продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.08.2020.

Відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд залучити до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал".

Ухвалою суду від 19.08.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" та відкладено підготовче засідання на " 31" серпня 2020 року.

Позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відповідь на відзив (вх.№10562/20 від 28.08.2020) в якій зазначає, що посилання відповідача на те, що договір №09958/ОД-2018 про надання послуг укладений між Позивачем та Відповідачем не регулює спірні правовідносини оскільки він стосується надання послуг пов`язаних з організацією перевезення залізничним транспортом, а не послуг з обробки вагонів та під`їзних коліях, не відповідає дійсності та укладеному між сторонами договору №09958/ОД-2018, а саме пункту 2.1.7. Зазначає, що посилання відповідача на п. 15 договору №4/97, який встановлює порядок проведення розрахунків між Позивачем та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» з приводу користування вагонами контрагентами ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», в тому числі ТОВ «ДССК», є необґрунтованим, оскільки такі розрахунки мають місце у випадку прибуття вагонів на станцію Миколаїв-Вантажний і не враховують ситуацію по затримці вагонів на підходах до станції призначення, тому хибним є висновок відповідача щодо обов`язку ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» здійснити плату за користування вагонами на користь позивача в даному судовому спорі. Вказує, що відповідач був повністю обізнаний про ситуацію яка склалась 9-13 листопада 2019 року по накопиченню вагонів на станції призначення Миколаїв-Вантажний. Вказує, що зайнятість колій станції яка сталася з вини ТОВ «ДССК» підтверджується Довідкою ГІОЦ УЗ 5489 26.08. 13-50 ГП «Робота станції Миколаїв-Вантажний за листопад 2019» (далі - Довідка ГІОЦ), з якої вбачається, що на 11.11.2019 на адресу Відповідача прямувало 867 вагонів, з яких 737 вже були у межах філії «Одеська залізниця», а отже мали прибути на станцію призначення найближчим часом. При цьому, з Довідки ГІОЦ вбачається, що за 11.11.2019 відповідачем вивантажено лише 41 вагон, що менше максимальної переробної спроможності (120 вагонів на добу).

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на лікарняному, підготовче засідання у справі №915/716/20 призначене на "31" серпня 2020 року, о 10 год. 00 хв. - не відбулось.

Ухвалою суду від 07.09.2020 підготовче засідання призначено на 17.09.2020.

Відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заперечення (вх.№11225/23 від 10.09.2023) в яких зазначає:

- ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» несвоєчасно забирало вагони у листопаді 2019 року в

період дії Договору №4/97, що й стало причиною затримки спірних вагонів, тому у спірних правовідносинах підлягають застосуванню Договір №ST-16 та Договір №4/97.

- Виконання обов`язку АТ «Укрзалізниця» з видачі вантажу ТОВ «ДССК»

забезпечувалось із залученням ТОВ «СІСАЙД ТРЕМІНАЛ» на підставі Договору №4/97, тому у спірних правовідносинах ТОВ «СІСАЙД ТРЕМІНАЛ» слід вважати третьою особою, залученою саме Позивачем, а не Відповідачем.

- Саме ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» повинно було виконати свої договірні зобов`язання

щодо обробки спірних вагонів щоб запобігти порушенню Договору № 4/97 та виникненню спірних правовідносин, тому ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» має бути належним відповідачем у даній справі.

- Конфліктна ситуація, яка склалась між Позивачем та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», має

принципове значення у даній справі, оскільки саме вона спричинила виникнення спірних правовідносин, а ТОВ «ДССК» стало її заручником через неврегульованість взаємовідносин між двома підприємствами-монополістами.

- Відсутність вивантажених вагонів протягом періоду 12-13.11.2019 року слід пов`язувати саме з бездіяльністю АТ «Укрзалізниця».

- Витрати перевізника у зв`язку з затримками вагонів були понесені саме з причин, що залежали від АТ «Укрзалізниця».

Відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№11317/20 від 11.09.2020) в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/4023/20 за позовом ТОВ "ДССК" до АТ "Укрзалізниця" про визнання правочину недійсним, а саме визнання недійсним правочину, вчиненого АТ "Укрзалізниця" щодо затримки вагонів потягів №1984 індекс 4288-001-4156, який оформлено наказом Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" №19 від 11.11.2019 та засвідчено актом про затримку вагонів ГУ-23а №12 на станції Т.Шевченка, в частині віднесення затримки на відповідальність ТОВ "ДССК".

Ухвалою суду від 17.09.2020 зупинено провадження у справі №915/716/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/4023/20.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжений Указами Президента.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 12.09.2023 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10 жовтня 2023 року та ухвалено розглянути справу №915/716/20 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк».

02.10.2023 від позивача до суду надійшла заява (вх.№12941/23 від 02.10.2023) в якій просить суд провести підготовче засідання без участі представника позивача, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Ухвалою суду від 10.10.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 листопада 2023 року.

24.10.2023 від позивача до суду надійшла заява (вх.№14098/23 від 24.10.2023) в якій просить суд провести судове засідання без участі представника позивача, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600228238306 (т.2 а.с.161).

Третя особа - ТОВ «Сісайд Термінал» в судове засідання не з`явилась, поштове відправлення з ухвалою суду від 10.10.2023 направлено на адресу 3-ї особи, за її місцезнаходженням, згідно матеріалів справи. Надіслане 3-й особі вказане поштове відправлення повернулись до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення 3-ї особи про призначене судове засідання та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свою позицію, натомість 3-ю особою не вжито заходів щодо реалізації наданого їй права, шляхом участі в судових засіданнях.

Таким чином, суд вважає, що 3-тя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності 3-ї особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 лютого 2018 року між Акціонерним Товариством "Укрзалізниця" (далі - перевізних) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно - стівідорна компанія" (далі - замовник), укладено договір №09958/ОД-2018 (надалі - Договір №09958/ОД-2018) про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниці та інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 Договору №09958/ОД-2018) (т.1 а.с.16-23).

У відповідності до п.2.1.7 Договору №09958/ОД-2018, замовник зобов`язується відшкодувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

06 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно - стівідорна компанія" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" (далі - виконавець) укладено Договір №ST-16 (надалі - Договір №ST-16) про надання послуг (виконання робіт), пов`язаних з обробкою вагонів, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги (виконувати роботи) з подачі/забирання вагонів з приймально-здавальних колій посту на вантажні фронти замовника, додаткову маневрову роботу, не пов`язану з подачею-забиранням вагонів, переважування вагонів на залізничних вагах виконавця, виходячи з технічних можливостей, згідно письмових заявок замовника (п.1.1 Договору №ST-16) (т.1 а.с.136-138).

23.05.2018 між ТОВ "Сісайд Термінал" як користувачем та АТ "Укрзалізниця" укладено договір №4/97 про експлуатацію залізничної під`їзної колії (далі - Договір №4/97), за умовами якого користувачем експлуатується під`їзна колія (згідно договорів про встановлення права сервітуту від 30.11.2012 №10-А та від 11.07.2013 №9-А), що примикає до станції Миколаїв-Вантажний, встановлено умови такої експлуатації та порядок здійснення ТОВ "Сісайд Термінал" діяльності з обробки вантажів у Миколаївському морському торговельному порту та надання послуг, зокрема, з подачі-забирання вагонів, маневрових робіт, зважування вагонів. (т.1 а.с.27-30).

Протягом листопада 2019 Акціонерним товариством «Українська залізниця» на підставі залізничної накладної 44455319 здійснювалось перевезення вантажу за замовленням ТОВ «Промвагонтранс» на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, одержувачем якого визначено ТОВ «ДССК» в квоту Cofco Resources S.A. (т.1 а.с.36).

Так, за своїм змістом та правовою природою спірні правовідносини у сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Згідно ст.908 Цивільного Кодексу України, яка кореспондується із ст.306 Господарського Кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та іншими актами законодавства України, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

Згідно п.2 Статуту залізниць України (далі - Статут), останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п.3 Статуту).

У відповідності до пп."а" п.5 Статуту залізниць України Правила перевезення вантажів є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч.2 ст.307 Господарського кодексу України та ч.2 ст.909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно ст.6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів та згідно з п.1.1 таких Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Як визначено п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформлюється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Згідно п.п.22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

За приписами п.3 Статуту залізниць України дія останнього поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях.

Як вказує відповідач та встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.02.2021 по справі №910/4023/20 (яке набрало законної сили), 17.06.2019 між ТОВ "ДССК" (виконавець) та ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (замовник) укладено договір №71/170619 з надання послуг з накопичування та перевантаження вантажів, за умовами якого виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги з накопичування та перевантаження вантажів замовника, які включають послуги з організації та здійснення операцій з приймання, зважування, розвантаження та обліку залізничних вагонів на терміналі з вантажем замовника, накопичення суднової партії в критих складах терміналу, на території причалів №1 та №2 Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України", які межують з залізничною станцією Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

Судом при розгляді справи №910/4023/20 встановлено, що ТОВ "ДССК" (як замовник) на підставі Договору №ST-16 користувалось послугами ТОВ "Сісайд Термінал" (виконавець за договором, третя особа у справі), яке, зокрема, подавало та забирало залізничні вагони з приймально-здавальних колій порту на вантажні фронти ТОВ "ДССК", по залізнично-під`їзним коліям станції Миколаїв-Вантажний, що, відповідно, забезпечувало виконання ТОВ "ДССК" умов Договору №71/170619. Також, судом встановлено, що 10.11.2019 зі станції Галка вантажовідправником ТОВ "Промвагонтранс" було відправлено на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці 52 вагона з вантажем "зерно кукурудзи" на підставі залізничної накладної №44455319, вантажоодержувачем якого визначено ТОВ "ДССК" в квоту Соfсо Resources S.А.

Таким чином, враховуючи наявність залізничної накладної №44455319, як основного перевізного документу та форми договору перевезення вантажів між вантажовідправником (замовником перевезень) і залізницею, з урахуванням відсутності договірних стосунків з вантажовідправником та за наявності укладеного між ТОВ "ДССК" (виконавець) та ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (замовник) Договору №71/170619 з надання послуг з накопичування та перевантаження вантажів, суд доходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач - ТОВ "ДССК" виступає як третя особа - одержувач вантажу, що зумовлює відповідні права та обов`язки останнього.

Згідно матеріалів справи, 06 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайська судноплавно - стівідорна компанія" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сісайд Термінал" (далі - виконавець) укладено Договір №ST-16 (надалі - Договір №ST-16) про надання послуг (виконання робіт), пов`язаних з обробкою вагонів, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги (виконувати роботи) з подачі/забирання вагонів з приймально-здавальних колій посту на вантажні фронти замовника, додаткову маневрову роботу, не пов`язану з подачею-забиранням вагонів, переважування вагонів на залізничних вагах виконавця, виходячи з технічних можливостей, згідно письмових заявок замовника (п.1.1 Договору №ST-16) (т.1 а.с.136-138).

Так, ТОВ "ДССК" як замовник на підставі Договору №ST-16 про надання послуг (виконання робіт), пов`язаних з обробкою вагонів, користувалось послугами ТОВ "Сісайд Термінал" (виконавець за договором, третя особа у справі), яке, зокрема, подавало та забирало залізничні вагони з приймально-здавальних колій порту на вантажні фронти ТОВ "ДССК", по залізнично-під`їзним коліям станції Миколаїв-Вантажний, що, відповідно, забезпечувало виконання ТОВ "ДССК" умов Договору №71/170619 від 17.06.2019 з надання послуг з накопичування та перевантаження вантажів.

ТОВ "Сісайд Термінал" експлуатувало залізничні під`їзні колії АТ "Укрзалізниця" на підставі укладеного з ним договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2018 між ТОВ "Сісайд Термінал" як користувачем та АТ "Укрзалізниця" укладено договір №4/97 про експлуатацію залізничної під`їзної колії (далі - Договір №4/97), за умовами якого користувачем експлуатується під`їзна колія (згідно договорів про встановлення права сервітуту від 30.11.2012 №10-А та від 11.07.2013 №9-А), що примикає до станції Миколаїв-Вантажний, встановлено умови такої експлуатації та порядок здійснення ТОВ "Сісайд Термінал" діяльності з обробки вантажів у Миколаївському морському торговельному порту та надання послуг, зокрема, з подачі-забирання вагонів, маневрових робіт, зважування вагонів до 31.05.2019 (т.1 а.с.27-30).

У відповідності до п.14 Договору №4/97 вагони подаються контрагентам користувача, зокрема, ТОВ "ДССК".

Додатковою угодою №1 від 31.05.2019 термін дії договору №4/97 визначено з 29.05.2018 до 01.07.2019 включно.

Крім того, 18.08.2018 було затверджено Єдиний технологічний процес роботи ТОВ "Сісайд Термінал" і станції Миколаїв-Вантажний Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Поряд із цим у зв`язку з закінченням строку дії договору №4/97 та неможливістю вирішення сторонами питання щодо продовження дії останнього в добровільному порядку шляхом узгодження відповідних додаткових угод та протоколів розбіжностей, питання продовження строку дії такого договору було предметом судового розгляду у справі №910/11693/19 за позовом ТОВ "Сісайд Термінал" до АТ "Укрзалізниця" про визнання укладеною додаткової угоди від 01.07.2019 до підписаного між сторонами договору №4/97 від 29.05.2018 про експлуатацію залізничної під`їзної колії у запропонованій позивачем редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 у справі №910/11693/19 заяву ТОВ "Сісайд Термінал" про забезпечення позову задоволено. До вирішення спору по суті зобов`язано АТ "Українська залізниця", його посадових та службових осіб, виконувати умови договору від 29.05.2018 №4/97 про експлуатацію залізничної під`їзної колії. До вирішення спору по суті зобов`язано АТ "Укрзалізниця", його посадових та службових осіб виконувати Єдиний технологічний процес роботи ТОВ "Сісайд Термінал" і станції Миколаїв-Вантажний Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", затверджений 18.06.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 вказана ухвала про забезпечення позову скасована.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/11693/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Згідно матеріалів справи, відповідачем вживались заходи, спрямовані на укладення з АТ "Українська залізниця" прямого договору про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію для недопущення затримок в подаванні-забиранні вагонів, що підтверджується листами ТОВ "ДССК" від 31.05.2019 №385/19, від 27.06.2019 №392, від 11.09.2019 №11-09/03 (т.1 а.с.155, 157-158) та не заперечується позивачем. Проте вказані звернення ТОВ "ДССК" до АТ "Укрзалізниця", як зазначає відповідач, залишались без реагування.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Абзацом 2 п.64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абз.абз.1, 4 п.71 Статуту).

Згідно п.73 Статуту залізниць України порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

Як встановлено судом, між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "ДССК" лише 14.11.2019 укладено договір №ДН5-5/32 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію при станції Миколаїв-Вантажний Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця", у відповідності до умов якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правил перевезення вантажів здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить залізниці, відповідачу, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та Миколаївській філії ДП "Адміністрація морських портів України" (т.1 а.с.173-175).

У відповідності до п.14 Договору №ДН5-5/32 відповідач сплачує залізниці плату, зокрема, за користування вагонами, зберігання і охорону вантажів у вагонах, що з вини підприємства або його вантажоодержувачів простоюють на коліях станції та на підходах до неї у "кинутих" або затриманих поїздах в очікуванні відновлення їх руху.

Відповідно до п.16 Договору №ДН5-5/32 у разі неприйняття вагонів на під`їзну колію (при їх наявності) відповідач несе відповідальність за затримку вагонів на станції та на під`їздах до неї, згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.

У відповідності до п.41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та 1 доба за кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Згідно п.1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).

У відповідності до п.2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Пунктом 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

За приписами п.8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

У відповідності до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4 до Правил). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (форми ГУ-23а). Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно - обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

На станції, на якій затримувались вагони на підходах до станції Миколаїв-Вантажний, з посиланням на наказ про затримку поїзда, складались акти про затримку вагонів форми ГУ-23а.

Разом з тим, як встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.02.2021 по справі №910/4023/20, з 09.11.2019 на станції Миколаїв-Вантажний почалась затримка направлених на адресу відповідача потягів, що оформлялось Актами загальної форми за формою ГУ-23 з віднесенням на відповідальність ТОВ "Сісайд-Термінал", які не містять посилань на найменування ТОВ "ДССК" та/або представників ТОВ "ДССК". В свою чергу виходячи з матеріалів справи, зокрема, зі змісту складених відповідачем за участі комерційних агентів актів загальної форми ГУ-23, які підписані із зауваженнями, за відсутності доказів на підтвердження повноважень вказаних осіб на вчинення відповідних дій з підписання актів загальної форми, суд позбавлений можливості дійти висновку про строки надання таких актів працівникам ТОВ "ДССК".

На думку відповідача зупинка вагонів на станції Миколаїв-Вантажний спричинена, зокрема, відсутністю налагодженого документообороту та процесу взаємодії між учасниками перевезень, та, зокрема, не вчасним укладенням залізницею договору з відповідачем про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію при станції Миколаїв-Вантажний. Позивач сам допустив кризову ситуацію, у зв`язку з якою у листопаді 2019 року на підходах до станції призначення Миколаїв-Вантажний були затримані вагони, що призвело до виникнення спірних правовідносин.

Як було зазначено судом, позивачем видано наказ №19 від 11.11.2019 р. про затримку потягу №1984, індекс 4288-001-4156 у складі якого перебувало 50 вагонів на станції ім. Т. Шевченко (т.1 а.с.38).

При цьому як вбачається зі змісту наказу "у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ТОВ "ДССК"" вагони затримувались через неможливість приймання їх станцією призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

На підставі наказу про затримку вагонів станцією ім. Т. Шевченко був складений акт про затримку вагонів №11 від 11.11.2019, яким засвідчено початок затримки вагонів (т.1 а.с.41-42).

У подальшому, позивачем було видано наказ від 22.11.2019 № 37, яким відновлено рух потягу № 1983, інд. 4288-001-4156 у складі якого перебувало 50 вагонів (т.1 а.с.39).

На підставі наказу від 22.11.2019 № 37, станцією ім. Т. Шевченко було складено акт про затримку вагонів № 12 від 22.11.2019 р., якими зафіксовано час закінчення затримки вагонів на станції ім. Т. Шевченко (т.1 а.с.43-44).

При здійсненні оформлення затримки відповідними наказами та актами про затримку вагонів на підходах до станції Миколаїв-Вантажний, в документах позивачем зазначалось, саме ТОВ "ДССК" особою, з вини якої сталась затримка.

При цьому, Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.02.2021 по справі №910/4023/20 встановлено, що на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці позивачем в період з 09.11.2019 по 21.11.2019 оформлялись Акти загальної форми віднесення на відповідальність вантажовласника ТОВ "Сісайд Термінал", а саме: № 7658 від 09.11.2019 року; № 7710 від 10.11.2019 року; № 7804 від 12.11.2019 року; № 7840 від 13.11.2019 року; № 7867 від 15.11.2019 року; № 7877 від 15.11.2019 року; № 7873 від 15.11.2019 року; № 7869 від 15.11.2019 року; №7912 від 15.11.2019 року; № 7911 від 15.11.2019 року; № 7892 від 15.11.2019 року; №7907 від 15.11.2019 року; № 7904 від 15.11.2019 року; № 8027 від 17.11.2019 року; №7988 від 17.11.2019 року; № 8031 від 17.11.2019 року; № 8075 від 18.11.2019 року; №8082 від 18.11.2019 року; № 8065 від 18.11.2019 року; № 8081 від 18,1 1.2019 року; №8077 від 18.11.2019 року; № 8076 від 18.11.2019 року; № 8073 від 18.11.2019 року; №8125 від 20.11.2019 року; № 8150 від 20.11.2019 року; № 8151 від 20.11.2019 року; № 8148 від 20.11.2019 року; № 8158 від 21.11.2019 року; № 8154 від 21.11.2019 року.

У вказаних актах в якості обставин, що викликали складання акту зазначено: "затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта".

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказав на те, що у позивача були відсутні правові підстави згідно п.9 Правил користування вагонами та контейнерами на видачу наказів про затримку вагонів з вини ТОВ "ДССК" та посилання на такі накази в актах про затримку вагонів форми ГУ-23а, оскільки вина ТОВ "ДССК" у затримці вагонів була відсутня.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу №113 від 25.02.1999, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458).

У відповідності до п.3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, серед яких, в тому числі, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.

Відповідно до п.8 Правил користування вагонами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представником станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Суд враховує, що в Правилах користування вагонами поняття "вантажовласник" включає поняття вантажовідправник, вантажоодержувач, власник під`їзної колії, порт, організація, установа, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності.

В п.9 Правил зберігання вантажів визначено, що факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Враховуючи викладені норми, у випадку затримки залізницею вагонів з причин, які залежать від вантажоодержувача, саме актом загальної форми, підписаним представником станції і вантажоодержувачем, засвідчуються обставини (причини), які можуть в наступному слугувати підставою для визначення вини та майнової відповідальності одержувача вантажу.

Згідно п.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

У відповідності до п.8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затвердженого наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2020 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Суд зазначає, що при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання - замовниками, у одержувачів вантажу можуть виникати обов`язки щодо проведення розрахунків з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки в порядку, визначеному Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами, а обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності вантажоодержувача, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Суд звертає увагу на порядок користування вагонами та контейнерами, передбачений Правилами користування вагонами і контейнерами, згідно п.3 якого облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відповідно до п.4 Правила користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Так, документом, згідно якого у вантажовласника виникає обов`язок щодо перерахування на рахунок позивача - залізниці плати за користування вагонами є відомість плати за користування вагонами, підписана без зауважень.

У відповідності до п.62 Статуту та п.1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (далі - Правила розрахунків) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами (контейнерами).

При цьому згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19 при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

Згідно п.5.1 роз`яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (далі - Роз`яснення) облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Частиною 1 ст.62 Статуту залізниць регламентовано, що порядок розрахунків за надані залізницею послуги здійснюється згідно з чинним законодавством. Таким законодавством є Правила розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила) та Типовий договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, на підставі яких укладаються договори з конкретними замовниками послуг. Зазначені Правила передбачають відкриття та ведення підрозділом залізниці особового рахунку платника, який відображає надходження розрахункових документів про здійснення передоплати замовником за надані в майбутньому послуги залізниці, документів про здійснені перевезення та надані залізницею послуги. Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки.

Згідно з п.5.10 Роз`яснень у вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями порядку оформлення затримки вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, а також інформування вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення".

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для віднесення на відповідальність ТОВ "ДССК" затримки вагонів згідно спірного наказу про затримку потягу.

Враховуючи строк дії договору №4/97 (до 01.07.2019) про експлуатацію залізничної під`їзної колії, укладеного між залізницею та ТОВ "Сісайд Термінал", факт укладення відповідачем лише 14.11.2019 прямого договору з залізницею №ДН5-5/32 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію при станції Миколаїв-Вантажний, а також взявши до уваги надані учасниками справи пояснення та докази, з огляду на суперечливий характер останніх, суд позбавлений можливості дійти беззаперечних висновків про наявність підстав віднесення на відповідальність ТОВ "ДССК" затримки вагонів на підходах до станції Миколаїв-Вантажний.

Суд також зазначає, що відповідно до п.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах.

Згідно п.71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначається договором.

Відповідно до умов укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ДССК" Договору №09958/ОД-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниці інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Отже, до предмету правового регулювання Договору №09958/ОД-2018 не входять послуги з обробки вагонів на під`їзних коліях, що примикають до станції Миколаїв-Вантажний, які повинні бути врегульовані окремими (спеціальним) договором з AT "Укрзалізниця".

Статтею 73 Статуту залізниць України передбачено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія.

У разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.

Згідно п.2.7 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія. Пункт 3.7 таких Правил передбачає, що у разі обслуговування під`їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.

Таким чином, платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під`їзних колій, навіть і тоді, коли вони не виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сісайд Термінал" та АТ "Укрзалізниця" був укладений договір №4/97 від 29.05.2018 про експлуатацію залізничної під`їзної колії, за умовами якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правил перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, якою користується ТОВ "Сісайд Термінал" (згідно договорів про встановлення права сервітуту від 30.11.2012 №10-А та від 11.07.2013 №9-А), що примикає до станції Миколаїв-Вантажний через стрілку №59 до ходової колії №52 і яка обслуговується власним локомотивом.

Пунктом 14 вказаного договору сторони погодили, що вагони подаються контрагентам ТОВ "Сісайд Термінал" (користувача), до яких належить, зокрема і ТОВ "ДССК".

Отже, підприємством промислового залізничного транспорту, яке мало право у спірний період на експлуатацію та обслуговування під`їзної колії було ТОВ "Сісайд Термінал", яке несло відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентами останнього.

Доводи позивача щодо відшкодування відповідачем коштів на підставі договору №09958/ОД-2018 від 14.02.2018 про надання послуг, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п.2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Договір №09958/ОД-2018 від 14.02.2018 регулює спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, які стосуються надання послуг, пов`язаних з організацією перевезення залізничним транспортом за заявками відповідача, а не послуг з обробки вагонів на під`їзних коліях, які безпосередньо пов`язані з предметом спору в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 17.11.2023.

Суддя Н.О. Семенчук