Постанова № 11499093, 06.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2010 року Справа № 2а-1883/09/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Матвєєвої В.В..

при секретарі: Зацепіній Ю.В., Сіряцькому А.С.

за участю сторін

представника позивача Сиволобова М.В.

представник відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до приватного підприємства «Бета» про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2005 року Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства «Бета», приватного підприємства «Альфа», приватного підприємства «Факт», треті особи на боці третього відповідача приватний підприємець ОСОБА_2 та приватне підприємство «Дельта-2003» про визнання зобов'язань, підтверджених договорами між ПП "Альфа" і ПП "Факт" б/н від 01.12.2003р. на проведення операції купівлі - продажу товарів на загальну суму 150000 грн. та між ПП "Бета" і ПП "Факт" № 4 від 02.11.2003р. на проведення операції купівлі - продажу товарів на загальну суму 2250000 грн. недійсними, як такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

05.12.2008 року адміністративний позов після перегляду в апеляційній та касаційній інстанціях надійшов до Луганського окружного адміністративного суду ( Т.4, а.с.80).

В судовому засіданні 10 березня 2010 року представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути з ПП «Бета» на користь держави кошти, отримані 15.01.04 від ПП «Факт» за нікчемними угодами та діями на загальну суму 50000грн.

В решті позовних вимог, а саме до приватного підприємства «Альфа», приватного підприємства «Факт», треті особи на боці третього відповідача приватний підприємець ОСОБА_2 та приватне підприємство «Дельта-2003» в частині визнання нечинними нікчемних угод та дій, які було у 2003 році укладено та заподіяно між відповідачами та третіми особами в позові відмовився, просив у цій частини провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 10 березня 2010 року закрито провадження у справі в частині вимог до ПП «Альфа» та ПП «Факт», а також в частині визнання нечинними нікчемних угод та дій, які було у 2003 році укладено та заподіяно між відповідачами та третіми особами по справі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ПП «Факт», ПП «Бета», та ПП «Альфа» було створено видимість проведення розрахунків за придбаний ПП «Факт» товар по договорам № 4 від 02.11.2003року та № 5 від 02.11.2003 року, які насправді не відбулися. Несплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету , власністю держави. Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто такий укладений підприємством правочин відповідно до ст.228 ЦКУ порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Фактично протягом двох банківських днів 15.01.2004 року та 16.01.2004 року сума у розмірі 50000 грн. 40 разів була перерахована з рахунку ПП «Факт» на рахунок ПП «Бета» та зворотно у виконання договорів № 4 від 02.11.2003року та № 5 від 02.11.2003 року. На рахунку ПП «Бета» на початок банківського дня 15.01.04 року було 7грн.50коп, а на початок 16.01.04 року 50007грн.58коп. Оскільки у відношенні відповідачів ПП «Альфа» та ПП «Факт» винесено рішення про припинення юридичної особи, Ленінська МДПІ просить стягнути суму оплаченого товару з ПП «Бета».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення в яких вказав, що в діях ПП «Бета» не було умислу на складання протиправного договору. Багаторазове перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок протягом одного банківського дня не віднесено до порушень законодавства. Крім того зазначив, що позивач просить застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції за правочин від 02.11.2003 року № 4 та № 5. Позивачем не враховано, що з 01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України статті 207-208 якого встановили відповідальність за господарське зобовязання вчинене з метою, що суперечать інтересам держави. По 31 грудня 2003 року аналогічні норми містила стаття 49 Цивільного кодексу УРСР. З 1 січня 2004 року Цивільний кодекс УРСР втратив чинність. Цивільний кодекс України 2004 року не містить норм цивільної відповідальності, аналогічних статті 49 ЦК УРСР. Відповідно ст.5 ГК України, який набрав чинності з 1.01.2004 року, цей кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він помякшує або скасовує відповідальність особи. Оскільки ЦК України не містить норм, які передбачають відповідальність, аналогічну статті 49 ЦК УРСР, до правопорушень, які вчинені до 01.01.2004 року, за які відповідальність передбачалась ст. 49 ЦК УРСР, необхідно застосовувати норми ЦК України 2004 року.

Відповідач також зазначив, що якщо припустити, що порушення скоєно у січні 2004 року (оплата ЧП «Факт» на адресу ЧП «Бета» у виконання спірного договору від 02.11.2003 року №4), то адміністративно-господарські санкції за таке порушення можуть бути застосовані у межах строків, встановлених ст. 250 ГК України 6 місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня вчинення порушення. Виходячи з того, що позивач звернувся з зазначеним позовом у квітні 2005 року, то позивач вважає, що він пропустив річний строк застосування санкції, передбачений статтею 250 ГК України.

У задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю та за пропуском передбачених законом строків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.

Приватне підприємство "Факт" було зареєстроване 29.07.1999р. як суб'єкт підприємницької діяльності Станично-Луганською райдержадміністрацією; 24.05.2000р. відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за № 0380 були зареєстровані зміни до статуту ПП "Факт", згідно яких місцезнаходження підприємства: м. Луганськ, Гостра Могила, буд.151, кв.12. Директор ПП "Факт" - ОСОБА_2.

30.07.2008 року винесено рішення про припинення юридичної особи ПП «Факт» (Т.4 а.с. 129) та у звязку з цим 26.09.2008 р. внесені зміни в ЄДРПОУ ( Т.4 а.с.98, 160).

Приватне підприємство "Альфа" було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності відділом ліцензування, державної реєстрації та міської Ради 30.01.2001р., реєстр. № 25370169Ю0021043; місцезнаходження підприємства: м. Луганськ, Гостра Могила, буд.151, кв.12. Засновник та директор ПП "Альфа" - ОСОБА_2. 08.10.2007 року до ЄДРПОУ внесене судове рішення про припинення юридичної особи ПП «Альфа» ( Т.4 а.с.101, 161).

Приватне підприємство "Дельта - 2003" було зареєстроване відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 05.03.2003р., реєстр. № 25370169Ю0043133, місцезнаходження підприємства: м. Луганськ, вул.2б Бакинських комісарів, 77. Директор ПП "Дельта - 2003" - ОСОБА_2.

25.04.2007 року винесено рішення про припинення юридичної особи «Дельта 2003» та у звязку з цим внесені зміни в ЄДРПОУ ( Т.4 а.с.99, 163).

ОСОБА_2 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи виконкомом Ленінської ради м. Луганська 11.09.2001р., реєстраційний № 04051856Ф0042374 і на час укладання і виконання спірних угод являвся платником єдиного податку.

Приватне підприємство "Бета" зареєстроване відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 11.04.2001р., реєстр. № 1241 за адресою: м. Луганськ, Гостра Могила, буд.151, кв.12. Директором ПП "Бета" є ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій належить звернення в суди з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі закон № 509), державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України.

Головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську у межах п. 15 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.98р., на виконання постанов слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Луганську від 29.12.2004р., 12.01.2005р., було проведено позапланову документальну перевірку Приватного підприємства „Альфа", приватного підприємства "Бета", приватного підприємства "Факт" та ПП „Дельта-2003" з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2002р. по 31.07.2004р.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ПП "Бета" та ПП „Факт" на виконання договору комісії б/н від 20.08.02р. з приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено угоду № 4 від 02.11.2003р. та угоду № 5 від 02.11.2003р. купівлі-продажу картриджів для струйного принтера у кількості 18110 шт. та 2260 шт. відповідно, за ціною 92,0 грн. за 1 шт., згідно яких ПП „Бета" зобов'язувалося поставити ПП „Факт" картриджі за вказаною ціною. (Т.1, а.с. 13-14).

На виконання угоди № 4 від 02.11.2003р. ПП "Бета" відпустило, а ПП "Факт" отримало картриджі для струйного принтера у кількості 18110 од. за ціною 92,0 грн. за одиницю, на що ПП "Бета" було виписано податкову накладну № 37 від 06.12.2003 року на суму 2000000,40 грн., у т.ч. ПДВ 333333,40 грн. та товарно-транспортні витрати 547,0 грн. (Т.1 а.с.12) На виконання угоди № 5 від 02.11.2003р. ПП "Бета" відпустило, а ПП "Факт" отримало картриджі для струйного принтера у кількості 2260 од. за ціною 92,0 грн. за одиницю, на що ПП "Бета" було виписано податкову накладну № 38 від 30.12.2003 року на суму 2499999,60, у т.ч. ПДВ 41666,60 грн. та товарно-транспортні витрати 413,0 грн. (Т.1, а.с.18)

Згідно довідці № 8 від 28.01.04 р. "Про результати позапланової перевірки приватного підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з Приватним підприємством "Бета" за серпень 2002 р., розрахунки між ПП "Бета" та приватним підприємцем ОСОБА_2 на час перевірки не проведені (Т.1, а.с.103-104).

Між ПП „Альфа" та ПП „Факт", на виконання договору комісії б/н від 20.08.02р. між ПП ОСОБА_2 та ПП „Альфа", було укладено угоду б/н від 01.12.2003 року купівлі-продажу картриджів для струйного принтера у кількості 1358 шт. за ціною 92,0 грн. за 1 шт., відповідно до якої ПП „Альфа" зобов'язане поставити ПП „Факт" картриджі за вказаною ціною (Т.1 а.с.19).

На виконання угоди б/н від 02.12.2003 року ПП "Альфа" відпустило, а ПП "Факт" отримало картриджі для струйного принтера у кількості 1358 од. за ціною 92,0 грн. за одиницю, на що ПП "Альфа" було виписано податкову накладну № 14 від 06.12.2003 року на суму 150000, 0 у т.ч. ПДВ 25000,0 грн. та товарно-транспортні витрати 64,0 грн.(Т.1 а.с.19-20)

Згідно довідці № 9 від 28.01.04 р. "Про результати позапланової перевірки приватного підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з приватним підприємством "Альфа" за серпень 2002 року, розрахунки між ПП "Альфа" та приватним підприємцем ОСОБА_2 на час перевірки не проведені (Т.1. а.с.101-102).

Надалі, ПП "Факт" уклало договір комісії б/н від 21.01.2004 року на реалізацію 21 628 шт. картриджів за ціною не менш 93,0 грн. за од. з ПП "Дельта 2003" (не платник ПДВ). На виконання зазначеної угоди ПП "Факт" відпустило ПП "Дельта 2003" 21628 шт. картриджів для струйнного принтеру на суму 2413684 грн., у т.ч. ПДВ 402 281 грн., на що ПП "Факт" було виписано товарну накладну б/н від 21.01.2004 року. Документи, що підтверджують реалізацію картриджів ПП "Дельта-2003" у подальшому, відсутні. Згідно довідці № 77/23-3-207 від 27.01.2004 р. "Про результати зустрічної перевірки ПП "Дельта-2003" з питань взаєморозрахунків з ПП "Факт" на час перевірки оплата за поставлений товар ПП "Факт" не надходила, комісійна винагорода в сумі 19 468 грн. ПП "Дельта-2003" не отримана.

Крім того, ПП "Факт" уклало договір комісії № 5 від 31.10.03р., згідно якого ПП "Факт" доручило ПП "Бета" укласти договір на реалізацію партії товарів, що належать ПП "Факт", а саме картриджів для принтеру за ціною не менш 95 грн. Згідно накладної № 1 від 30.12.2003 р. ПП "Факт" відпустило ПП 'Бета" картриджі у кількості 100 од. на загальну суму 9500 грн., в тому числі ПДВ 1900 грн. ПП "Бета" за експортним договором купівлі-продажу № 5 від 23.11.03р. з ТОВ "ЕкоСтройГарант" м. Москва, задекларувало вивезення 100 шт. картриджів (ВМД № 70200/3/011278 від 30.12.03р.) за ціною 95 грн. на загальну суму 9500 грн.

Перевізником товару, а саме 100 од. картриджів, згідно даних ВМД та довіреності б/н від 24.12.2003 року, наданої ПП "Бета", був ОСОБА_4, якому було доручено доставити вантаж на митницю у пункті пропуску Червона Талівка - Волошино та передати довіреній особі ТОВ "ЕкоСтройГарант".

В оплату експортного договору купівлі-продажу № 5 від 23.11.2003 року з ТОВ "ЕкоСтройГарант" на валютний рахунок ПП "Бета" у рахунок продажу 100 шт. картриджів надійшло 19.01.2004 року 600 доларів США, 28.01.2004 року 420 доларів США, 21.03.2004 року 800 доларів США від імені ОСОБА_4 (довіреність Т.1, а.с. 89)

Згідно відомостям про обіг коштів на рахунку ПП "Факт", на початок банківського дня 14.01.04 року на рахунку ПП "Факт" було 3000 грн. 14 коп., протягом банківського дня, приватний підприємець ОСОБА_2. 14.01.04 року перерахувала на рахунок ПП "Факт" 50000 грн. за договором комісії б/н від 14.01.2004 року, в оплату за поставлені вітчизняні зошити. Згідно відомостям про обіг коштів на особовому рахунку приватного підприємця ОСОБА_2., ці кошти - 50000 грн. - вона отримала від ТОВ "Альянс" (35000 грн.) та ТОВ "Інтернаціоналіст" (15000 грн.) в рахунок передплати за зошити (без ПДВ).

Протягом цього ж банківського дня, тобто 14.01.2004 року, ця сума - 50000 грн. - була 3 рази перерахована з рахунку ПП "Факт" (р/р № 26004000440980 в ФБ "Фінанси та кредит") на рахунок ПП "Альфа" (р/р № 260003000418980 в ФБ "Фінанси та кредит") та зворотно. Зворотне перерахування зазначеної суми з рахунку ПП "Альфа" на рахунок ПП "Факт" 14.01.2004 року, заявлено нібито у якості передплати за вітчизняні зошити (без ПДВ).

Оплата по договору № 4 та № 5 між ПП "Бета" та ПП "Факт" згідно з рухом коштів по рахунку, відкритому ПП «Факт» у ФБ «Фінанси та кредит» оплата за поставлений товар була проведена платіжними дорученнями від імені ПП "Факт" № 25 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 26 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 27 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 28 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 29 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № ЗО від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 31 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 32 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 33 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 34 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 35 від15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 36 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 37 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 38 від 12.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 39 від 13.01.04 р. на суму 50 000 грн., №40 від 13.01.04 р. на суму 50 000 грн., №41 від 14.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 42 від 14.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 43 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., №44 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 45 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 46 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 47 від 14.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 48 від 14.01.04 р. на суму 50 000 грн., №49 від 13.01.04 р. на суму 50 000 грн., №50 від 12.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 51 від 12.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 52 від 12.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 53 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 54 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 55 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 56 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 57 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 58 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 59 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 60 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 61 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 62 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 63 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн., № 64 від 15.01.04 р. на суму 50 000 грн. на загальну суму 2000000 грн. з зазначенням платежу "за паливне обладнання" та надалі зі зміною платежу "за картриджі для отруйного принтеру", про що було надано листа від імені директора ПП "Факт" ОСОБА_2 вих. 28/01 від 28.01.04 р. на ім'я керуючого ФБ "Фінанси та кредит".

Згідно відомостям про обіг коштів на рахунку ПП "Факт", на початок банківського дня 15.01.2004 року на рахунку ПП "Факт" було 50000 грн. 14 коп., а 16.01.04 року на рахунку було 0 грн. 14 коп. На рахунку ПП "Бета" на початок банківського дня 15.01.04 року було 7 грн. 50 коп., на початок 16.01.04 року - 50007 грн., 58 коп.

Фактично протягом двох банківських днів 15.01.2004 року та 16.01.2004 року сума у розмірі 50000 грн. 40 разів була перерахована з рахунку ПП "Факт ( р/р № 26004000440980 в КБ "Фінанси та кредит") на рахунок ПП "Бета" (р/р № 26005000438980 в КБ "Фінанси та кредит" та зворотно, що підтверджується інформацією про рух грошових коштів на розрахункових рахунках ПП «Бета» та ПП «Факт» (Т.3, а.с.37)

Підставою для зворотного перерахування цих коштів з рахунку ПП «Бета» на рахунок ПП «Факт» 15.01.2004 року і 16.01.2004 року, також зазначено передплату за вітчизняні зошити (без ПДВ).

Зазначені фінансові операції були відображені у фінансовому моніторингу, що підтверджує ФБ «Фінанси та кредит» (Т.3 а.с 33)

Внаслідок проведених дій Приватне підприємство "Факт" в декларації за грудень 2003 року, зареєстрованої в Ленінській МДПІ 20.01.2004 р. за № 9239, заявило до відшкодування ПДВ в розмірі 401730 грн., з яких 358333 грн. - на розрахунковий рахунок, 43397 грн. - в рахунок майбутніх платежів. Згідно розрахунку експортного відшкодування до декларації, ПП "Факт" заявило загальний обсяг продажу товарів (робіт, послуг) за нульовою ставкою на експорт у звітному місяці в сумі 9500 грн., що склало 100 % обсягу продажу товарів за нульовою ставкою на експорт, внаслідок чого сума експортного відшкодування, яка повинна бути відшкодована платнику податків через 30 календарних днів з дати подання цього розрахунку, склала 358 333 грн.

По факту умисного ухилення від сплати податків посадовими особами ПП "Факт" в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, постановою СВ ПМ СДПІ ВПП в м. Луганську від 30.07.2004 року порушено кримінальну справу (Т.1, а.с. 86).

Згідно Довідки прокуратури Луганської області на №7331/10 від 04.03.2009 р. у ході судового розгляду справи, змінено обвинувачення зі ст.ст. 15, 191 ч.5, 366 ч.2 КК України на ст.358 ч.1 КК України. (Т.4 ст.166)

27.06.2007 року Ленінський районний суд м.Луганська закрив провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3. за ст.358 ч.1 УК України, звільнив обвинувачених від кримінальної відповідальності (Т.4, а.с. 172-186).

Ленінський районний суд м.Луганська дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2та ОСОБА_3. містяться ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, а саме підробка документів, що були оформлені без порушення діючого законодавства, тим самим незаконно сформував для ПП «Факт» та отримав право включити та включив у склад податкового кредиту декларації з ПДВ за наслідками роботи ПП «Факт» за грудень 2003 року.

У апеляційному та касаційному порядку рішення суду не оскаржувалося (Довідка Прокуратури Луганської області , Т.4, а.с.166)

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На теперішній час рішення суду набрало законної сили, підлягає виконанню.

Таким чином, суд не вбачає в діях відповідачів, обставин, які вказують, що угода вчинена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Такі дії носять характер порушень податкового законодавства та за такі дії встановлена відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно із наданих розяснень Національного Банку України від 17.04.2006 року №25-115/906 4185 Про порядок проведення операцій за рахунком клієнта банку щодо законності багаторазового переказу протягом одного операційного дня банку коштів у сумі 50000 грн. двома юридичними особами, Банк зазначив, що правила здійснення розрахунково-касового обслуговування відповідали вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (із змінами) затвердженою постановою правління НБУ від 29.03.2001 р. №135, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за №368/5559, іншим нормативно-правовим актам, та обмежень стосовно кількості операцій за рахунком клієнта протягом операційного дня банку не передбачено. Законодавство України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, не містить обмежень щодо кількості фінансових операцій, які може здійснити клієнт із свого рахунку протягом одного операційного дня банку. (Т.4 а.с. 151-152)

З урахуванням викладеного, факт багаторазового переказу грошових коштів з одного рахунку на інший не може бути достатньою підставою для визнання правочину недійсним та як такого, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Позивач не навів інших обставин, що вказують на наявність умислу та мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства у відповідача, у звязку з чим, відсутні обставини, які б давали підстави вважати угоди №№ 4 та 5 від 2.11.2003 року нікчемними.

Крім того, суд прийшов до наступного.

Як вбачається із позовних вимог, які були остаточно уточнені позивачем у судовому засіданні 10 березня 2010 року, позивач просить стягнути з відповідача ПП «Бета» на користь держави кошти, отримані 15.01.04 від ПП «Факт» за нікчемними угодами та діями на загальну суму 50000грн.

Пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій належить звернення в суди з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Зазначене повноваження слід розуміти як повноваження звертатися до суду про застосування до сторін відповідного правочину наслідків, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як вбачається із статті 238 ГК України За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Господарським кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до статті 239 ГК України одним із видів адміністративно-господарських санкцій є вилучення прибутку (доходу); також можуть застосовуватись інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути кошти, отримані відповідачем 15.01.2004 року згідно договорам №4 та №5 від 2.11.2003 року. До суду з зазначеним позовом Ленінська МДПІ звернулась 22.04.2005 року, тобто по спливу річного строку з моменту виконання спірних договорів. За таких обставин суд вважає, що сплинув строк застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у вигляді стягнення отриманих коштів за нікчемними угодами від 2.11.2003 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи представника позивача про те, що до зазначених правовідносин слід застосовувати строки, передбачені статтею 258 ЦК України, а саме 10 років, суд до уваги не бере, оскільки зазначені правовідносини належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 2, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до приватного підприємства «Бета» про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами на загальну суму 50000грн. відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2010 року.

Суддя В.В. Матвєєва